Справа №11-789\ 2006 Категорія ст. 286 ч.2 КК України
Головуючий у 1 інстанції Башинський С.Ф. Доповідач у 2 інстанції Мельничук Н.М.
УХВАЛА
Іменем України
14 листопада 2006 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючої- судді............................ Мельничук Н.М.
суддів.......................................... Михайловського В.І. та Слісарчука Я.А.
з участю
прокурора................................................. Поліщука В.Л.
адвокатів................................................ ОСОБА_1. та ОСОБА_2..
потерпілого та представників потерпілих...................................... ОСОБА_3,
ОСОБА_4., ОСОБА_5.
засудженого ............................................. ОСОБА_6
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі кримінальну справу за апеляціями адвоката ОСОБА_2. та засудженого ОСОБА_6 на вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 22 червня 2006 року.
Цим вироком ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, в силу ст. 89 КК України не судимий, засуджений за ст. 286 ч.2 КК України на 8 років позбавлення волі із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки. Запобіжний захід - тримання під вартою.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Житомирської дитячої лікарні 13176 грн. 49 коп.; ОСОБА_4. - 3704 грн. 27 коп. матеріальної шкоди і 43 000 моральної шкоди; ОСОБА_5. - 7000 грн. матеріальної шкоди і 59000 грн. моральної шкоди, а також стягнуто 278грн.45 коп. судових витрат в доход держави.
Згідно з вироком ОСОБА_6 15 січня 2006 року о 00.30 годин, керуючи автомобілем Тойота Ленд Крузер державний номерний знак НОМЕР_1, рухався із швидкістю 50 - 70 км/год. в смт Озерне Житомирського району по дорозі від поштового відділення до ринкового майданчика. Проїжджаючи відрізок дороги напроти будинку № 1, яка є житловою і пішоходною зоною, в темну пору доби та в умовах недостатньої видимості - відсутності електричного освітлення, стану дорожного покриття - вкатаний сніг, ОСОБА_6 порушуючи вимоги п.п. 1.5,2.3(6), 11.1, 11.2, 11.3, 12.1, 12.3, 12.4, 12.5 Правил дорожнього руху України, своїми необережними діями створив небезпеку для руху, що загрожували життю громадян, виявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не вибрав безпечну швидкість руху з урахуванням дорожньої обстановки, яка не повинна перевищувати 20 км/год., щоб мати
змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не впорався з керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху і площадку для стоянки автомобілів та збирання сміття, де здійснив наїзд на неповнолітніх пішоходів ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4 року народження, які йшли в зустрічному напрямку відносно руху автомобіля по краю проїзної частини дороги. Внаслідок ДТП ОСОБА_7 та ОСОБА_8 отримали тяжкі тілесні ушкодження, а ОСОБА_9 від отриманих тяжких тілесних ушкоджень помер на місці пригоди.
В апеляції адвокат ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати, а справу провадженням закрити за відсутністю в діях ОСОБА_6 складу злочину або вирок скасувати і справу направити на додаткове розслідування, змінивши йому запобіжний захід на підписку про невиїзд.
Вказує, що вирок підлягає скасуванню з мотивів однобічності та неповноти досудового слідства, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, істотного порушення кримінально - процесуального закону.
Крім того зазначає, що порушено засудженого право на захист тим, що ОСОБА_6 було вручено постанову про притягнення в якості обвинуваченого, яка не відповідає першій сторінці цієї постанови, яка є у кримінальній справі, де збільшено об"єм обвинувачення. Суд упереджено відносився до підсудного, взявши в основу вироку показання потерпілих, свідків, а покази підсудного вважає надуманими, не послідовними.
ОСОБА_6 правил дорожного руху не порушував, а навпаки виконав вимоги п. 12.3 Правил, щоб запобігти наїзду на пішоходів ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які створили небезпеку для руху. Суд не дав оцінки їх діям. На час пригоди вимоги п.п. 11.1, 11.2, 11.3 Правил дорожного руху не мають відношення до оцінки дій ОСОБА_6, оскільки проїзна частина дороги була придатна для руху тільки однією смугою, яку наїздили по її середині. Порушення п. 12.5 не стосується до підсудного, бо місце ДТП не є житловою або пішохідною зоною за відсутністю знаків 5.30, 5.31. Автотехнічний експерт в основу розрахунку швидкості поклав неправильні параметри гальмування в даних дорожніх умовах. Наїзд на потерпілих стався в стані заносу.
Суд неправильно застосував до засудженого обставини, що обтяжують покарання.
Засуджений ОСОБА_6 в своїй апеляції просить вирок суду скасувати, а справу направити на додаткове розслідування. Вказує, що при проведені досудового слідства було знищено протокол огляду місця події від 15.01.2006р. Слідчим неправильно визначено довжину гальмівного шляху автомобіля, що призвело до неправильного визначення експертом швидкості автомобіля (44 метри, а не 46).
Суд повинен вказати у вироку докази якими спростовуються його показання. Показання свідка ОСОБА_8 містять суперечності., а показання потерпілих, свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_11, ОСОБА_10 не можуть взагалі бути прийняті до уваги.
Із фотознімків до протоколу огляду місця події видно, що пішоходи повинні рухатись по тротуару, а не по автодорозі. Занос автомобіля спричинило екстрене гальмування, щоб уникнути зіткнення з пішоходами.
з
Досудовим слідством сфальсифіковано перший аркуш постанови про притягнення в якості обвинуваченого від 23. 02. 2006 р.
Потерпілі рухались по проїжджій частині дороги, хотя є тротуар. Зіткнення було на проїжджій частині дороги, а не на пішохідній площадці для збирання сміття.
Вказує, що автомобіль Тойота не є його власністю. Цивільні позови необгрунтовані.
Заслухавши доповідь судді, адвокатів ОСОБА_2, ОСОБА_1, засудженого, підтримавших свої апеляції, заперечення представників потерпілих, потерпілого, прокурора проти апеляцій, перевіривши вирок суду в межах апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція адвоката ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а апеляція засудженого не підлягає задоволенню.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_6 у вчинені злочину передбаченого ст. 286 ч.2 КК України відповідають фактичним обставинам справи і грунтуються на доказах досліджених в судовому засіданні.
Зокрема, показаннями свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_10 підтверджується те, що 15.01. 2006 р. в 00.15 хвилин вони повертались з дискотеки і коли пройшли площадку для стоянки автомобілів, то їм назустріч їхав автомобіль дуже швидко і він рухався прямо на них, а потім різко повернув в ліву сторону на площадку для автомобілів і там наїхав на 3 дівчат і хлопця.
Свідок ОСОБА_14 показала, що дійшовши до площадки для автомобілів з ОСОБА_7 . побачили, що їм назустріч їде автомобіль і тому вони відійшли від бордюри в сторону на 1 метр, але він несподівано поїхав на них і збив .
Із показань свідків ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_8 встановлено, що автомобіль Тойота їхав прямо по дорозі на великій швидкості з ввімкненими фарами, а потім несподівано повернув на площадку для автомобілів та збирання сміття і наїхав на людей.
Згідно висновку судово- автотехнічної експертизи швидкість автомобіля Тойота до моменту початку заносу була рівна 50-70 км/год. Величина беспечного інтервалу між автомобілем та пішоходами при їх русі в зустрічному напрямках повинна бути більшою за 0,6- 0,8 метри.
Висновками судово-медичних експертиз підтверджується ступінь тяжкості спричинених тілесних ушкоджень потерпілим.
Досудове слідство по даній справі проведено відповідно до вимог ст. 22 КПК України, слідчий вжив всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного та об"єктивного дослідження обставин справи.
Захист в апеляції посилається на те, що під час судового слідства відхилені всі клопотання захисту про об"єктивний розгляд справи, але як встановлено з протоколу судового засідання, що всі клопотання вивчались, на них вносились заперечення учасників судового процесу. Ряд клопотань захисту задоволено.
З приводу фальсифікації постанови про притягнення в якості обвинуваченого ОСОБА_6 за ст. 286 ч.2 КК України від 23.02. 2006 року, як зазначає захист у апеляції, то прокуратурою Житомирського району проведено перевірку та прийнято рішення в порядку ст. 97 КПК України: винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за ст. 366 КК України проти слідчого за відсутністю в його діях складу злочину.
Крім того, в матеріалах справи (а.с. 84-86) є постанова слідчого про притягнення в якості обвинуваченого ОСОБА_6, на якій стоять підписи обвинуваченого та його адвоката про ознайомлення. Зміст даної постанови відповідає наявному в справі обвинувальному висновку. Слідчий в суді показав як могло статися так, що обвинувачений ознайомився з новим варіантом постанови, а отримав копію старого варіанту постанови (а.с.3-4), де не була вказана швидкість автомобіля та "темна пора року". Пізніше він отримав копію постанови про притягнення в якості обвинуваченого, яка відповідає оригіналу постанови від 23.02 2006 р.
Колегія суддів вважає, що немає потреби проводити ще раз огляд місця події, бо під час досудового слідства неодноразово проводили огляд місця події та під час розгляду справи суд 1 інстанції із досліджених доказів встановив, що на проїжджій частині біля місця скоєння ДТП був сніговий накат, але дорога була в нормальному стані для руху по ній. Була можливість для роз"їзду автомобілів під час зустрічного руху, бордюрний камінь не був засніжений. Цей факт підтвердили також в суді свідки вказані у вироку суду.
Засуджений під час судового слідства зазначав, що дорога була засніжена, слизька, але чому він, знаючи про стан дороги, не обрав необхідну швидкість, щоб запобігти наїзду на пішоходів не зміг пояснити.
Твердження захисту про те, що для визначення швидкості руху автомобіля експертом - автотехніком обрана не вірна формула розрахунку необгрунтоване.
Автомобіль ОСОБА_6 обладнано антиблокувальною та антизаносною системою, шини на автомобілі були зимові, автомобіль був у справному технічному стані. У суда не виникає сумніву що до правильності висновків експерта-автотехніка, оскільки вони узгоджуються із зазначеними у вироку доказами. Суд прийшов до правильного висновку про відсутність потреби в призначенні повторної автотехнічної експертизи.
Рельєфні сліди шин автомобіля на фототаблицях до протоколу огляду місця пригоди від 15.01.2006 р. (а.с. 8-Ю) свідчать про відсутність слідів гальмування.
Суд дав належну оцінку показанням засудженого в суді, бо в ході досудового слідства він не давав показань, а лише одразу після ДТП дав пояснення, яке узгоджується з показаннями свідків по справі, де про обставини створення небезпеки для руху іншою групою пішоходів не говорив.
Підстав не вірить показанням свідків, на яких є посилання у вироку в суда не було, так як вони послідовні, логічні і узгоджуються з іншими доказами по справі.
Доводам в апеляціях про те, що пішоходи порушили правила пересування на автомобільній дорозі суд дав у вироку належну оцінку.
Смт. Озерне являється військовим містечком із відсутністю вулиць і тому під"їздними шляхами до будівель користуються як автомобілісти, так і пішоходи, що підтверджується фототаблицею додаткового огляду місця пригоди і чисельними фотознімками, схемою розміщення дорожніх знаків.
ОСОБА_6 постійно їздив по даній дорозі на автомобілі.
Засуджений двічі на місяць притягувався до адміністративної відповідальності за перевищення швидкості.
Спростовуються доводи засудженого про те, що зіткнення відбулося не на площадці для автомобілів показаннями свідків - очевидців ДТП та протоколами огляду місця подій, схемами до них..
Цивільний позов як в частині стягнення матеріальної, так і моральної шкоди обгрунтований наявними в матеріалах справи документами.
Безпідставним є посилання в апеляції ОСОБА_6 на те, що він не є власником автомобіля на якому було вчинено ДТП 15.01.2006 р.
Досудовим слідством накладено арешт на вказаний автомобіль тому, що згідно всіх наявних документів у справі власником його є ОСОБА_6.
Разом з тим колегія суддів виключає із мотивувальної частини вироку вказівку про визнання обставинами обтяжуючими покарання - вчинення злочину щодо неповнолітніх, так як вказана обставина не передбачена ст. 67 ЮС України та заподіяння злочином тяжких наслідків, бо дана обставина передбачена ст. 286 ч.2 КК України, як ознака злочину і суд 1 інстанції не мав права враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.
Не дивлячись на те, що колегія суддів виключає дві обставини, що обтяжують покарання вважає, що призначене покарання ОСОБА_6 відповідає вимогам ст. 65 КК України.
За таких обставин підстави для скасування вироку за мотивами, викладеними в апеляціях, відсутні.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
апеляцію адвоката ОСОБА_2. задовольнити частково, а апеляцію засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 22 червня 2006 року щодо ОСОБА_6 змінити.
Виключити з мотивувальної частини даного вироку вказівку про визнання обставинами, що обтяжують покарання - вчинення злочину щодо неповнолітніх та заподіяння злочином тяжких наслідків.
В решті вирок залишити без зміни.