Справа №22-2240                                          Головуючий у першій інстанції Назаренко В.Я.

Категорія 39,41                                           Доповідач  Черниш Т.В.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ 

 7 листопада 2006 року

Колегія судців судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючого - судді Кривохижі В.І., суддів Черниш Т.В.,

Чорнобривець О.С., при секретарі  Тітенко Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою управління     житлово-комунального     господарства     Смолінської     селищної     ради Маловисківського району на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 22 червня 2006 року,

встановила: В травні 2006 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до управління житлово-комунального господарства Смолінської селищної ради (далі -УЖКГ) про стягнення розрахункових сум, середнього заробітку за час затримки розрахунку. Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 3 березня 2006 року була звільнена з роботи у зв»язку зі скороченням штату - за п. 1 ст. 40 КЗпП України. При цьому відповідач не провів з нею розрахунку із виплатою всіх сум, що належали їй при звільненні, а саме: 421 грн. вихідної допомоги та 127 грн.81 коп. компенсації за невикористану відпустку, у зв»язку з чим вимушена звернутись до суду з позовом про стягнення зазначених розрахункових сум і середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Рішенням Маловисківського районного суду від 22 червня 2006 року позов задоволено частково. Стягнуто з управління житлово-комунального господарства на користь позивачки 480 грн. 45 коп. розрахункових сум та 1662 грн. 95 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку.

В апеляційній скарзі УЖКГ просить скасувати постановлене рішення з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначено, зокрема, що суд не врахував неспроможність підприємства провести розрахунок з ОСОБА_1.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК, заслухавши пояснення представників відповідача, які повністю підтримали доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Постановлюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачці при звільненні її з роботи 3 березня 2006 року підприємство відповідно до вимог ст. 116 КЗпП повинно було виплатити 548 грн.81 коп., в тому числі вихідну допомогу в розмірі середньомісячного заробітку-421 грн. та 127 грн. 81 коп. компенсації за невикористану відпустку. Станом на час розгляду справи розмір заборгованості зменшився до 480 грн. 45 коп. Оскільки до вирішення справи  відповідач не провів повного розрахунку, суд, крім

зазначеної суми невиплачених розрахункових, стягнув за 3 місяці і 19 днів затримки середній заробіток -1662 грн. 95 коп.

Однак наведене обгрунтування правового висновку щодо підстав для стягнення 1662 грн.95 коп. не повною мірою узгоджується з вимогами ст. 117 КЗпП, за правилами якої відповідальність за затримку розрахунку при звільненні настає у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП, тобто в день звільнення, а коли працівник в цей день не працював, наступного дня після пред»явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок.

Встановивши факт затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1., суд не з»ясував наявності вини відповідача в порушенні строку розрахунку і в рішенні не зазначив, в чому ця вина полягає, не перевірив доводів представника відповідача. Між тим, заперечуючи проти позову в цій частині, останній посилався на те, що кошти у УЖКГ відсутні, банківські рахунки знаходяться від арештом за наказом Господарського суду від 1 квітня 2004 року, а з жовтня 2005 року підприємство перебуває в стані банкрутства. На підтвердження цих доводів відповідачем надано копію ухвали Господарського суду Кіровоградської області від 10 жовтня 2005р. про порушення провадження у справі про банкрутство УЖКГ, дані щодо призначення розпорядником його майна арбітражного керуючого; довідки банківських установ про перебування розрахункових рахунків відповідача під арештом з квітня 2005 року і до цього часу. Наведені докази, на думку колегії, свідчать про відсутність вини відповідальних осіб УЖКГ у несвоєчасному проведенні розрахунку з позивачкою.

З огляду на наведене суд не мав правових підстав для покладення на відповідача відповідальності згідно зі ст. 117 КЗпП України.

Оскільки неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, помилкове застосування зазначеної норми матеріального права призвело до неправильного вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, рішення в цій частині підлягає скасуванню відповідно до ст. 309 ЦПК України. Виходячи з відсутності обставин і фактів, з якими ст. 117 КЗпП пов»язує наявність порушеного права та підстави для стягнення зазначених виплат, колегія суддів вважає, що в задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити.

В решті рішення суду першої інстанції є законним і обгрунтованим.

Керуючись ст.117 КЗпП України, ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу управління житлово-комунального господарства Смолінської селищної ради задовольнити частково.

Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 22 червня 2006 року щодо стягнення з управління житлово-комунального господарства Смолінської селищної ради на користь ОСОБА_1 1662 грн. 95 коп. скасувати і в задоволенні її позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовити. В решті рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий