Справа №22-2344                                          Головуючий у першій інстанції Могильний О.П.

Категорія 19,23                                           Доповідач  ЧернишТ.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

8 листопада 2006 року

Колегія судців судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської

області в складі:

головуючого- судді Кривохижі В.І., суддів Черниш Т.В.,

Чорнобривець О.С., при секретарі  Тітенко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 6 червня 2006 року,

встановила:

В грудні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди. Позовні вимоги мотивував тим, що 23 серпня 2005 року на перехресті вулиць Преображенська та Кірова в м. Кіровограді з вини ОСОБА_2., який, керуючи автомобілем ВАЗ-2105, порушив правила дорожнього руху, сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено його, позивача автомобіль ВАЗ-221013.Посилаючись на те, що ОСОБА_2. відмовився відшкодувати заподіяні збитки, позивач просив стягнути 795 грн.ОЗ коп. на відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля, а також компенсацію за завдану в зв»язку з ДТП моральну шкоду, розмір якої збільшив до 40000грн.

Кіровський районний суд рішенням від 6 червня 2006 року позовні вимоги задовольнив частково. Постановив стягнути з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_1. 795 грн.ОЗ коп. на відшкодування майнової та 2000 грн.- моральної шкоди.

В апеляційних скаргах сторони, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставили питання про скасування зазначеного рішення. ОСОБА_1. зазначав, зокрема, що суд безпідставно зменшив розмір стягнення на відшкодування моральної шкоди, неправильно визначив обсяг заподіяних йому матеріальних збитків, тому просив постановити нове рішення, яким стягнути з відповідача 31 тис.грн. на відшкодування матеріальної та 10000-моральної шкоди. ОСОБА_2. стверджував, що висновок суду про його вину в дорожньо-транспортній пригоді не відповідає дійсним обставинам справи та грунтується на сумнівних доказах, тому просив рішення скасувати і в позові відмовити.

При розгляді справи позивач та представник відповідача повністю підтримали доводи апеляційних скарг.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, колегія судців вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню з таких підстав.

Відповідно до положень ст. 1188 ЦК України та роз»яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в п. З постанови від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (з наступними змінами та доповненнями), шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1)шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності лише вини особи, якій завдано шкоди, вона не відшкодовується; 3)за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Судом першої інстанції встановлено, що дорожньо-транспортна подія і, як наслідок, пошкодження належного ОСОБА_1. автомобіля ВАЗ 21013 державний номерний знак НОМЕР_1, сталася з вини ОСОБА_2., який, керуючи за довіреністю автомобілем ВАЗ 2106 державний номерний знак НОМЕР_2, 23 серпня 2005 року біля першої години при виїзді з вул.Кірова на вул. Преображенська в м. Кіровограді не виконав вимоги знаку 2.2 Правил «Проїзд без зупинки заборонено» і допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ 21013 під керуванням позивача, що рухався по вул. Преображенська. За таких обставин суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність підстав для покладення відповідальності за заподіяну шкоду на відповідача.

Такий висновок повною мірою узгоджується з загальними положеннями цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, вимогами ст.ст. 1187, 1188 ЦК України, грунтується на зібраних у встановленому законом порядку та перевірених судом доказах.

Так, наявнфстЬ вини відповідача у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди за обставин, на які посилався позивач і які були встановлені судом, підтверджується матеріалами адміністративної справи, порушеної за фактом зазначеної ДТП, зокрема, даними протоколу про адміністративне правопорушення, схеми ДТП, підписаних її учасниками, поясненнями ОСОБА_2., який своєї вини не заперечував (а.с.8-16). Постановою судді Кіровського районного суду від 30 вересня 2005 року за результатами розгляду цієї адміністративної справи, порушеної за фактом зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_2. визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпА (а.с.17). Дану постанову він не оскаржував. За таких обставин згідно положень ч.3,4 ст. 61 ЦПК наведені в апеляційній скарзі твердження відповідача про відсутність його вини у зіткненні автомобілів безпідставні, спростовуються наведеними доказами.

Стягуючи з відповідача на відшкодування майнової шкоди 795 грн.03 коп., суд виходив з даних висновку звіту №191 спеціаліста-товарознавця про визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля ВАЗ 21013 -1710 грн.16 коп.(а.с.4-7) та часткове відшкодування шкоди страховою компанією- в сумі 915 грн. 13 коп. На такий розрахунок збитків посилався в позовній заяві ОСОБА_1., його визнадав і відповідач. Іншого позову про відшкодування майнової шкоди позивач в передбаченому ЦПК порядку не пред»являв. Тому його посилання в апеляційній скарзі на те, що суд повинен був вирішити питання про стягнення 31000 грн. майнової шкоди, не грунтуються на законі і доказах.

Задовольняючи частково позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди, суд дійшов до обгрунтованого висновку, що ОСОБА_1. в результаті дорожньо-транспортної  пригоди   переніс   стрес,   моральні   страждання   через   завдану  шкоду.

Визначений судом з урахуванням вимог розумності і справедливості розмір моральної шкоди в 2000 грн. відповідає обставинам, за яких сталася дорожньо-транспортна подія, ступеню вини заподіювача, характеру і обсягу фізичних та моральних страждань, яких зазнав позивач внаслідок ДТП: був пошкоджений автомобіль, який він використовував для здійснення підприємницької діяльності (пасажирські транспортні перевезення-таксі),* відмова відповідача відремонтувати транспортний засіб привело до порушення звичного способу життя позивача. Посилання позивача і відповідача на те, що суд неправильно вирішив питання про відшкодування моральної шкоди, не заслуговують на увагу.

З огляду на викладене колегія судців вважає, що суд першої інстанції дотримав норми процесуального законодавства при з»ясуванні обставин і фактів, якими обґрунтовувались вимоги та заперечення сторін, дав належну оцінку доказам, якими ці обставини підтверджувались. Наведені в апеляційних скаргах доводи правильного по суті рішення суду не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення норм матеріального процесуального права, які б призвели до помилкового вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 303, 307,308, 313-315 ЩІК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 березня 2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий

Судді: підписи