Ухвала

іменем україни

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Наставного В.В.,

суддів Дембовського С.Г., Слинька С.С.,

за участю прокурора Казнадзея В.В.,

розглянула в судовому засіданні 20 грудня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, - ОСОБА_1 та захисника засудженого ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 27 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 29 травня 2012 року щодо ОСОБА_2

Вироком Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 27 грудня 2011 року

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, який не має судимості,

засуджено за ст. 309 ч.3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

За ст. 311 ч.1 КК України ОСОБА_2 виправдано за відсутністю в його діях складу даного злочину.

Вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим і засуджено за те, що він у другій половині грудня 2007 року в лісосмузі поблизу с. Кодемо Артемівського району Донецької області незаконно придбав особливо небезпечні наркотичні засоби в особливо великих розмірах, які незаконно перевіз та зберігав за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 без мети збуту.

17 січня 2008 року в ході проведення обшуку за вищевказаною адресою працівниками міліції було виявлено та вилучено, зокрема, у гаражі 7 пляшок місткістю 1 л кожна, наповнені особливо небезпечним наркотичним наркотичним засобом - концентратом макової соломи(опій екстракційний) загальною масою 5204 г, кількість опію екстракційного в перерахунку на суху речовину складає 16,560 г ; 13 пакетів з особливо небезпечним наркотичним засобом - маковою соломою (висушеною), загальною масою 6080 г, пакет з особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом, загальною масою 135,06 г.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 29 травня 2012 року вказаний вирок щодо ОСОБА_2 залишено без змін, а апеляції прокурора та захисника - без задоволення.

У касаційній скарзі прокурор просить вирок та ухвалу щодо ОСОБА_2 скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та істотними порушеннями кримінально-процесуального закону. Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно перекваліфікував дії ОСОБА_2 зі ст. 307 ч.3 на ст. 309 ч.3 КК України та необґрунтовано прийшов до висновку про виправдання засудженого за ст. 311 чт.1 КК України. Вказує на те, що апеляційний суд на вказані порушення закону, про зазначалося в апеляції прокурора уваги не звернув та, крім того, неправильно застосував ст. 400 КПК України 1960 року.

У касаційній скарзі захисник просить ухвалу апеляційного суду скасувати, а вирок змінити в частині призначеного покарання, призначити ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст. 75 КК України. Зазначає, що судом першої інстанції при призначенні покарання не було враховано дані про особу ОСОБА_2 та поведінку після постановлення вироку щодо нього, а апеляційний суд в порушення процесуального закону належним чином свою ухвалу не мотивував, не навівши відповіді на всі доводи його апеляції.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора про необґрунтованість касаційних скарг та законність судових рішень, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Обставини щодо неповноти і однобічності судового слідства, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, визначення яких дано у статтях 368 та 369 КПК України 1960 року та на які є посилання в касаційній скарзі прокурора, не є відповідно до вимог ст. 398 ч.1 КПК України 1960 року предметом дослідження та перевірки касаційним судом.

Відповідно до ст. 67 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який постановив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінальної справи встановив, що суди дотримались вимог зазначеного закону.

Так, суд першої інстанції, дослідивши та проаналізувавши зібрані по справі докази, дав їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 309 ч.3 КК України, та необхідності виправдування його за ст. 311 ч.1 КК України. Таке своє рішення суд відповідно до вимог ст. 334 КПК України 1960 року належним чином мотивував, зазначивши мотиви та підстави для кваліфікації дій ОСОБА_2 за ст. 309 ч.3 КК України. При цьому судом було дотримано вимоги ст.ст. 399, 400 КПК України 1960 року. Так, кримінальна справа щодо ОСОБА_2 розглядалася після скасування ухвалою Верховного Суду України від 09 липня 2009 року вироку Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 11 вересня 2008 року щодо нього. У вказаній ухвалі Верховний Суд України вказав про правильність кваліфікацій дій ОСОБА_2 за ст. 309 ч.3 КК України та скасував вирок лише з підстав м'якості призначеного покарання із застосуванням ст. 69 КК України. Відповідно до вимог ст. 399 КПК України 1960 року вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку є обов'язковими для суду першої інстанції чи апеляційної інстанції при повторному розгляді справи, що і було враховано судом першої та апеляційної інстанції при повторному розгляді справи.

Доводи касаційної скарги прокурора про необхідність кваліфікації дій ОСОБА_2 за ст. 307 ч.3 КК України та необґрунтованість виправдання його за ст. 311 ч.1 КК України були предметом перевірки в суді апеляційної інстанції за апеляцією прокурора і обґрунтовано визнані такими, що не відповідають матеріалам справи та вимогам закону.

При цьому апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 309 ч.3 КК України, виходячи з встановлених обставин та наявних доказів, яким була дана належна оцінка та зроблені правильні висновки. Ухвала апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.

У процесі перевірки матеріалів кримінальної справи колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини ОСОБА_2 та правильність кваліфікації його дій.

За таких обставин, доводи прокурора щодо неправильної кваліфікації дій засудженого за ст. 309 ч.3 КК України та помилковість виправдання його за ст. 311 ч.1 КК України є безпідставними.

При призначенні покарання ОСОБА_2 суд врахував тяжкість вчиненого злочину, дані про особу засудженого, його характеристики за місцем проживання, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Враховано судом першої інстанції і вказівку касаційного суду про м'якість призначеного покарання із застосуванням ст. 69 КК України.

При розгляді апеляції захисника суд апеляційної інстанції її доводи щодо призначеного покарання перевірив і своє рішення відповідно до вимог ст. 377 КПК України 1960 року належним чином мотивував.

Отже, покарання засудженому призначено судом першої інстанції відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним й достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, призначене йому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Підстав для призначення засудженому покарання із застосуванням ст. 75 КК України за матеріалами справи не встановлено.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, не виявлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів підстав для задоволення касаційних скарг і зміни або скасування судових рішень не знаходить.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 394-396 КПК України 1960 року, п.п. 11, 15 розділу ХІ «Перехідних положень» КПК України, колегія суддів

ухвалила:

вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 27 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 29 травня 2012 року відносно ОСОБА_2 залишити без змін, а касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та захисника - без задоволення.

Судді:

_______________ __________________ _____________

В.В.Наставний С.Г.Дембовський С.С.Слинько