УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2012 р. справа № 2а-2741/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя - Головко О.В.

судді - Суховаров А.В. Дурасова Ю.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі Запорізької області

на постанову Куйбишевського районного суду Запорізької області в адміністративній справі № 2а-2741/11

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі Запорізької області

про визнання дій протиправними та зобов"язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

Позивач у травні 2011 року звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати незаконними дії Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі Запорізької області щодо невиплати в повному обсязі щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії з 01.09.2010 та надалі здійснювати нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі визначеному ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Ухвалою суду першої інстанції від 23.05.2011 частину позовних вимог за період з 01.09.2010 по 03.11.2010 залишено без розгляду.

Постановою Куйбишевського районного суду Запорізької області позов задоволено. Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі Запорізької області щодо здійснення нарахування та виплати не в повному обсязі позивачу щомісячного підвищення до пенсії, яке передбачено статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 04 листопада 2010 року та зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 04 листопада 2010 року.

Не погодившись з постановою суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має статус дитини війни, що підтверджується відміткою в пенсійному посвідченні, і має право відповідно до ст. 6 вищевказаного Закону на підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

У 2008 році дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»відновлена рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року та в подальшому не призупинялася.

Доводи Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі Запорізької області щодо здійснення виплати підвищення до пенсії в розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», є необґрунтованими.

Відповідно до частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Постанова Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»є підзаконним актом, Закон України «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо необхідності застосування положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у здійсненні Управлінням Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі Запорізької області своєї діяльності при визначенні розміру та виплати позивачу щомісячного підвищення до пенсії.

Щодо твердження скаржника стосовно відсутності визначення мінімальної пенсії за віком в Законі України «Про соціальний захист дітей війни»та неможливості у зв'язку з цим здійснювати нарахування підвищення до пенсії особам, які відносяться до категорії «діти війни», суд зазначає наступне.

Частиною 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України.

Статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»визначено розмір мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, які втратили працездатність.

Таким чином, розмір підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни, передбачений статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», повинен обчислюватись виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у зв'язку з чим посилання Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі Запорізької області на неможливість реалізації норм статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у зв'язку з тим, що визначення розміру мінімальної пенсії за віком, яке наведе в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовується винятково для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до цього Закону, є безпідставним.

Твердження УПФУ про те, що забезпечення державних соціальних гарантій особам, які мають статус дітей війни, здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України, не знаходить свого підтвердження, адже відповідно до п. 8 положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 року № 1261, джерелами формування коштів Пенсійного фонду України є кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством.

Пунктом 3 Положення визначено, що основними завданнями Пенсійного фонду України є участь у формуванні і реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування.

Таким чином, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, який здійснює державну політику у сфері пенсійного забезпечення, одним із джерел фінансування якого є кошти державного бюджету.

Враховуючи сукупність викладених обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судове рішення прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 198, 200 Кодексу адміністративного судочинства суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі Запорізької області залишити без задоволення, а постанову Куйбишевського районного суду Запорізької області -без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Головко

Суддя А.В. Суховаров

Суддя Ю.В. Дурасова