Справа № 2- 1790/07
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2007 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі головуючого судді Буймової Л.П., при секретарі Корченко О.Я. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Фастів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу ,
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення боргу , посилаючись на те що 6 червня 2003 року сторони по справі уклали договір позики , Відповідно до умов даного договору позивач передає у власність відповідачу грошові кошти в суммі 150 тисяч гривнів, з умовою повернення до 15 серпня 2007 року . До сьогоднішнього дня борг не повернуто .
На прохання позивача розрахуватись , відповідач направив відповідь про відсутність наявних коштів і запропонував провести розрахунок за договором шляхом передачі у власність позивача земельної ділянкі, власником якої є відповідач .
В попередньому судовому засіданні позивач позов підтримав і пояснив суду , що в разі задоволення позову шляхом стягнення з відповідача грошових коштів , рішення суду залишиться без виконання , а його порушені права не будуть відновлені, з цих підстав просить суд звернути стягнення на належну відповідачу земельну ділянку .
Відповідач в попереднє судове засідання не з"явився , проте направив до суду заяву, в якій проти задоволення позову не заперечує , оскільки гроші в нього відсутні , а майна на яке можливо накласти стягнення недостатньо для погашення боргу . Просить справу слухати за його відсутності.
Поскільки позов визнано відповідачем і це не суперечить закону та не порушує права ї інтереси третіх осіб , то суд вважає за можливе ухвалити рішення в попередньому судовому засіданні .
Суд вислухавши пояснення позивача , дослідивши матеріали справи , вважає , що позов підлягає задоволенню з наступних підстав .
6 червня 2003 року , між сторонами було укладено договір позики . Відповідно до умов даного договору відповідач отримує дані кошти під час укладання договору і зобов'язується повернути до 15 серпня 2007 року . Оскільки у відповідача відсутні кошти та цінне майно , він запропонував провести розрахунок шляхом передачі у власність позивача належні йому земельні ділянкі.
Позивач проти цього не заперечує .
Згідно статті 378 Цивільного Кодексу України , право власності особи на земельну ділянку може бути припинено за рішенням суду у випадках , встановлених законом .
Відповідно до статті 140 Земельного Кодексу України однією з підстав припинення права власності на земельну ділянку є звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора .
Частиною 2 статті 139 Земельного Кодексу України передбачено звернення стягнення на земельні ділянкі, призначені для ведення товарного сільскогосподарського виробництва .
Отже , звернення стягнення на земельні ділянкі , призначені для ведення сільскогосподарського виробництва , у випадках , коли у власників таких земельних ділянок відсутнє інше майно , на яке може бути звернено стягнення , якщо інше не запропоновано власником земельної ділянки .
Враховуючі викладене , керуючись статтями 378 , 52,5 , 1049 ЦК України та статтею 125 , частиною 2 статті 139 , статтею 140 ЗК України , статтями 10 , 60 , 130 ЦПК України , суд ,
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовільнити шляхом звернення стягнення на земельні ділянки загальним розміром 8,13 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільскогосподарського виробництва, розташованих в межах Крушинської сільскої ради Васильківського району Київської області, які належать відповідачу , ОСОБА_2, на праві приватної власності на підставі Державних актів серії ЯД № 757011 від 29 серпня 2007 року та серії ЯД № 757012 від 29 серпня 2007 року та які зареєстровані в книзі реєстрації державних актів за № 010732600485 № 010732600484.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Фастівський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення , заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги , з подачею її копії до апеляційної інстанції або а порядку частини 4 статті 295 ЦПК України.