Справа № 22-Ц 1634 2006 p.                                          Головуючий 1 інстанції Бабіш А. А.

Доповідач Хопта С.Ф.

УХВАЛА ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

9 листопада 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого Хопти С.Ф.

суддів Даценко Л.М., Касьяненко Л.І.

при секретарях Левочко І.Я., Муханько О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2005 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про визнання права власності на домоволодіння в порядку спадкування за заповітом,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2005 року позивачі звернулись з зазначеним позовом, в якому просили визнати за ними право власності на домоволодіння № АДРЕСА_1 Васильківського району Київської області в рівних долях по 1/2 його частині в порядку спадкування за заповітом. Свої вимоги обґрунтовували тим, що 28 січня 1990 року померла їх мати ОСОБА_5, яка зробила заповіт на все своє майно на їх ім'я. На день смерті вона мала недобудований будинок, який, відповідно до рішення виконкому після завершення його будівництва мав бути прийнятий в експлуатацію, а старий будинок мав бути знесений. 21.09.1991 року їм були видані свідоцтва про право на спадщину на 5/12 частин недобудованого будинку, на 1/6 частину цього домоволодіння свідоцтво на ім'я ОСОБА_1. не видавалося. Новий будинок добудований не був. Протягом всіх років вони користувались старим будинком, проводили в ньому поточний ремонт, в даний час не можуть розпорядитися ним, тому просили задовольнити їх вимоги.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2005 року позов задоволено. Визнано за позивачами право власності на домоволодіння № АДРЕСА_1 Васильківського району Київської області.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати рішення суду з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи,

недоведеності обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено що, 28 січня 1990 року померла ОСОБА_5. Після її смерті спадщину прийняли її діти, позивачі ОСОБА_2., ОСОБА_3. по 5/12 частин незакінченого будівництвом будинку готовністю 70 %, розташованого в АДРЕСА_1. На 1/6 частину цього будинку видано свідоцтво про право на спадщину на ім'я її дочки ОСОБА_1. (а.с.5, 22). На цій земельній ділянці розміщений старий дерев'яний будинок жилою площею 17,4 кв. м. Закінчити будівництво нового будинку позивачі не змогли, він розвалився. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6. померла, спадкова справа до майна померлої не заведена, свідоцтва не видавалось. Позивачі прийняли спадщину після смерті ОСОБА_1. в порядку ст. 530 ЦК України (в редакції 1963 року). Протягом всіх років позивачі користувались старим будинком, проводили у ньому поточний ремонт, користувались земельною ділянкою.

Зазначені обставини встановлені судом на підставі пояснень сторін, письмових доказів, яким суд дав належну правову оцінку.

За таких обставин справи, оскільки позивачі разом з ОСОБА_6. фактично прийняли всю спадщину після смерті матері ОСОБА_5., постійно користувались старим дерев'яним будинком який належав покійній, позивачі продовжували користуватись 1/6 частиною спадкового майна, яке належало ОСОБА_1. в шестимісячний термін після її смерті, а спадкоємці першої черги не прийняли спадщину після смерті ОСОБА_1., суд дійшов обґрунтованого висновку, про задоволення позову і визнання за позивачами права на власності по 1/2 частині за кожним.

Доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції про те, що позивачі прийняли спадщину, старий будинок, який належав їх матері та сестрі ОСОБА_1., тому колегією до уваги не приймаються.

Не заслуговують на увагу і доводи апелянта про те, що суд при розгляді справи порушив вимоги ст. 169 ЦПК України, оскільки апелянт був присутній в попередньому судовому засіданні, і підстав для відкладення розгляду справи 28 березня 2006 року суд першої інстанції не мав.

Суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для скасування рішення при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2005 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий,.

Судді

_J