Справа №22ц-2908/2006 p.                           Головуючий у 1 інстанції Заріцький С.М.

Категорія 01,26                                         Доповідач у 2 інстанції Тракало В.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

З листопада 2006 року   колегія судців судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі: головуючого - судді Антоненко В.І., суддів Поліщука М.А., Тракало В.В., при секретарі ЧабанюкТ.Г.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 13 червня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Вишгородської державної нотаріальної контори, Катюжанської сільської ради Вишгородського району Київської області, третя особа ОСОБА_3 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності на спадкове майно.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів -

встановила:

У серпні 2005 року ОСОБА_1. звернулася до суду з вказаним позовом до відповідачів про встановлення факту прийняття спадщини та визнання за нею права власності на спадкове майно.

В позовній заяві зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер її чоловік ОСОБА_4., з яким вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах з 1998 року. Після його смерті відкрилася спадщина на будинок №АДРЕСА_1 Вишгородського району Київської області, який чоловік успадкував шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном після смерті свого батька ОСОБА_5., який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Після смерті батька чоловік звернувся до бюро технічної інвентаризації за виготовленням технічної документації на спадковий будинок, проте ' свідоцтва про право на спадщину не одержав. З 1998 року позивачка з чоловіком проживали в цьому будинку, вели спільне господарство, обробляли город, сплачували земельний податок. У 2003 році позивачка продала належну їй на праві власності однокімнатну квартиру у селищі Димер і за виручені від продажу кошти провели капітальний ремонт спірного будинку, закінчили газифікацію, зробили свердловину, відремонтували літню кухню. Після смерті чоловіка позивачка продовжує проживати в будинку. Проте рідна сестра чоловіка ОСОБА_2. подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину. Тому позивачка просила суд встановити факт прийняття ОСОБА_4. спадщини після смерті батька, встановити факт прийняття нею спадщини після смерті ОСОБА_4. та визнати право власності за нею на спірний будинок.

В ході розгляду справи позивачка уточнила та доповнила позовні вимоги. Посилаючись на те, що ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 16 вересня 2005 року було накладено арешт на спірний будинок, проте Вишгородською державною нотаріальною конторою 27 вересня 2005 року   було видано свідоцтво про право на

спадщину за законом на спірний будинок на ім"я ОСОБА_2., ОСОБА_1. просила визнати вказане свідоцтво недійсним та визнати за нею право власності на цей будинок.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 13 червня 2006 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про задоволення позову з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга не піддягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 1264 ЦК України, що діє з 1 січня 2004 року, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім"єю не менш, як п"ять років до часу відкриття спадщини.

Відмовляючи в задоволенні позовних⁵ вимог ОСОБА_1. суд правильно виходив з того, що п"ять років, встановлених ст. 1264 ЦК України, необхідно обчислювати з 1 січня 2004 року, оскільки закон зворотньої сили немає. А так як ОСОБА_4. помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, то суд обгрунтовано відмовив у визнанні позивачки спадкоємцем четвертої черги, а також в задоволенні інших позовних вимог, які є похідними від права позивачки спадкувати після ОСОБА_4.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, безпідставні, спростовуються висновками суду та матеріалами справи.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновки суду, викладені в рішенні.

Перевіряючи законність та обгрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що воно ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відхиляє апеляційну скаргу.

Керуючись ст. 307,308,315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Вишгородського районного суду Київської області від 13 червня 2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: