Справа № 22-ц/2690/15818/12
Головуючий у I інстанції:Мальцев Д.О.
Доповідач у II інстанції: Рейнарт І.М.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого - судді Рейнарт І.М.
суддів Кулікової С.В., Білич І.М.
при секретарі Кононенко В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 серпня 2012р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна"
про стягнення суми страхового відшкодування, пені та відсотків,
встановила:
позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача 276 713грн.
Мотивуючи позовні вимоги, позивачка зазначала, що 2 квітня 2008р. уклала з відповідачем договір добровільного страхування наземного транспорту. 21 вересня 2008р. сталася дорожньо-транспортна пригода, у результаті якої відбулося загорання транспортного засобу і його пошкодження, про що вона в цей же день повідомила відповідача. Відповідно до звіту товарознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, останній становить 227 129,17грн. та 23 вересня 2008р. була подана заява про виплату страхового відшкодування. 24 листопада 2008р. проведено експертизу встановлення вартості працездатних та ліквідних складових пошкодженого транспортного засобу, яка становить 19 698,31грн., та визначена ринкова вартість автомобіля на момент пошкодження у сумі 258 902,81грн.
Позивачка стверджувала, що завданий їй матеріальний збиток становить 239204,5грн. і 12 грудня 2008р. вона направила відповідачу лист про виплату страхового відшкодування, однак відповідач у визначений договором строк до 13 січня 2009р. страхового відшкодування не виплатив, тому 8 квітня 2009р. вона продала залишки транспортного засобу за 10 000грн.
Позивачка вважала, що відповідач неправомірно не виплатив їй страхове відшкодування, тому стягненню підлягає 216 984,50грн. страхового відшкодування 21698грн. пені, інфляційних витрат та три проценти річних.
Рішенням суду від 17 серпня 2012р. позов задоволено.
Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі зазначає, що судом неправильно застосовані норми матеріального права та не взято до уваги умови договору страхування, відповідно до яких страховик має право самостійно визначати обставини настання страхового випадку, а страхувальник не має права чинити перешкоди у цьому. Однак, позивачка не надала застрахований автомобіль для експертного дослідження для визначення причини настання страхового випадку та без згоди страховика продала залишки транспортного засобу.
Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 2 квітня 2008р. між позивачкою та відповідачем укладено договір добровільного страхування автотранспортного засобу "Фольксваген Туарег", державний номер НОМЕР_1, який належить позивачці.
21 вересня 2008р. у м. Біла Церква сталася дорожньо-транспортна пригода, у результаті якої був пошкоджений застрахований автомобіль.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач безпідставно відмовив у виплаті страхового відшкодування та не надав докази того, що позивачка чинила перешкоди у з'ясуванні причин та обставин настання страхової події.
Однак, повністю погодитися з такими висновками суду не можна.
Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Частиною 1 ст. 991 ЦК України передбачено, що страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі, зокрема, створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характері та розміру збитків.
Аналогічне положення міститься у пунктах 9.1.5. та 9.1.7. Договору добровільного страхування.
Пунктами 4.3.1. та 4.3.2. Договору страхування сторони погодили, що страховик має право перевіряти отриману інформацію, яка має відношення до Договору страхування та до страхового випадку; самостійно з'ясовувати причини та обставини настання страхового випадку.
Відповідачем не заперечувалося, що позивачка своєчасно, відповідно до умов договору страхування, повідомила страховика про страховий випадок та надала автомобіль для експертного дослідження на предмет визначення розміру матеріального збитку, і відповідно до звіту від 26 вересня 2008р. вартість матеріального збитку становить 227 129,17грн. (с.с.9-12).
16 грудня 2008р. на адресу позивачки страховиком був направлений лист, в якому позивачка повідомлялася про прийняте страховиком рішення про проведення пожежно-технічного дослідження транспортного засобу. Також позивачка була повідомлена про необхідність повідомити місце зберігання автомобіля та попереджена про не вчинення жодних дій зі застрахованим автомобілем без письмового погодження зі страховиком (с.с.128 т.1).
Даний лист був отриманий позивачкою 3 січня 2009р. (с.с.129), однак у порушення умов договору страхування, вона не повідомила страховика про місце зберігання автомобіля, а 8 квітня 2009р. без письмової згоди страховика продала застрахований автомобіль.
Посилання представників позивачки на те, що вона не отримувала листа від відповідача 3 січня 2009р., так як перебувала за межами України, а відповідач даний лист направив на її адресу лише у травні 2009р., не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду, так як належних та допустимих доказів у підтвердження даних обставин ні позивачкою, ні її представниками суду надано не було.
При цьому, з наданого суду відповідачем поштового повідомлення вбачається, що 3 січня 2009р. за місцем проживання позивачки, яке зазначено у договорі страхування, був отриманий лист, який направлено 16 грудня 2008р. відповідачем. Дане поштове повідомлення містить штамп поштового відділення м. Фастова, де проживає позивачка, що спростовує твердження представників позивачки про підробку вказаного документу.
Також відповідачем суду були надані докази того, що у грудні 2008р. страховик звернувся до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз з проханням провести пожежно-технічні дослідження застрахованого автомобіля для визначення причин виникнення пожежі, однак дослідження проведено не було, так як позивачкою не був наданий автомобіль (с.с.133 т.1).
Посилання представників позивачки на те, що позивачка надала страховику всі необхідні документи для виплати страхового відшкодування, у тому числі і ті, що підтверджують причину виникнення пожежі, на думку колегії суддів, не може бути підставою для заборони страховику провести власне дослідження для встановлення причин страхового випадку, так як таке право страховика передбачено договором страхування, який підписала позивачка, погодившись з його умовами.
При цьому, у вересні 2008р. автомобіль оглядався спеціалістом на предмет встановлення розміру матеріального збитку, який був завданий автомобілю, а не на предмет встановлення причин настання страхового випадку, що спростовує твердження представників позивачки про те, що позивачкою на вимогу страховика надавався автомобіль для проведення експертного дослідження.
Крім того, позивачка без письмової згоди зі страховиком, не мала законних підстав для продажу пошкодженого автомобіля, однак даних умов договору страхування не дотрималася.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що відповідач мав законні підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування.
На вказані обставини та докази, умови договору страхування та норми матеріального права не звернув уваги суд першої інстанції та прийшов до помилкового висновку про відсутність доказів того, що позивачкою чинилися перешкоди страховику у визначенні причин страхового випадку.
Рішення суду постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, так як судом безпідставно не взяті до уваги докази, які були надані відповідачем у підтвердження своїх заперечень, та не враховану ту обставину, що позивачкою надані відповідачем докази спростовані не були, тому відповідно до положень ст. 309 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню, а колегія суддів постановляє нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313-314, 316-317 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 серпня 2012р. скасувати та постановити нове рішення, яким у позові ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" про стягнення суми страхового відшкодування, пені та відсотків відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: