Справа № 22-ц/2690/16564/12
Головуючий у 1 інстанції: Вовк Є.І.
Доповідач у II інстанції: Рейнарт І.М.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого - судді Рейнарт І.М.
суддів Білич І.М., Желепа О.В.
при секретарі Кононенко В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27 вересня 2012р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3
про збільшення розміру суми відшкодування, завданої внаслідок ДТП,
встановила:
позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 10 770грн. 21коп. у відшкодування шкоди та 5000грн. моральної шкоди.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що рішенням суду від 21 лютого 2005р. з відповідача на його користь було стягнуто 6 360грн. 79коп. у відшкодування шкоди, завданої пошкодженням його автомобіля у результаті ДТП, та 1500грн. у відшкодування моральної шкоди. Рішення суду набрало законної сили 25 травня 2005р., однак відповідачем не виконувалося тривалий час, останній платіж був внесений відповідачем 10 травня 2011р., однак при зверненні до СТО було встановлено, що вартість ремонтних робіт становить 18 631грн. Оскільки рішення суду не виконувалося тривалий час з вини відповідача, за даний період значно змінилися ціни та тарифи, тому відповідач повинен сплатити різницю у вартості ремонтних робіт.
Також позивач вважає, що відповідач зобов'язаний відшкодувати завдану йому моральну шкоду, так як він тривалий час не має змоги користуватися своїм автомобілем.
У подальшому позивач збільшив позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди до 12 270грн. 21коп.
Рішенням суду від 27 вересня 2012р. у задоволенні позову відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати та постановити нове про задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що рішення суду не містить мотивувальної частини та обґрунтування підстав відмови у задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, пояснення представників апелянта та відповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням суду від 21 лютого 2005р. з відповідача на користь позивача стягнуто 6 360грн. 79коп. відшкодування матеріальної шкоди та 1500грн. моральної шкоди, які були завдані позивачу у результаті пошкодження його автомобіля "БМВ", державний номер НОМЕР_1, у ДТП, яка сталася з вини відповідача 12 травня 2003р.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 10 770грн. 21коп. додаткових коштів, необхідних для проведення ремонтних робіт, оскільки відповідачем рішення суду тривалий час не виконувалося і за цей час збільшилися тарифи та розцінки на ремонтні роботи.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що твердження позивача, що внаслідок ДТП, яка відбулася 12 травня 2003р., йому було заподіяна шкода в більшому розмірі, ніж визначено рішення суду, є безпідставним.
Частиною 1 ст. 11 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених позовних ним вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до вимог ст.ст. 214, 215 ЦПК України під час ухвалення рішення суд повинен встановити чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, а у мотивувальній частині рішення, суд зобов'язаний зазначити мотиви, з яких вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази. Тобто рішення суду повинно бути належним чином обґрунтовано та мотивовано.
Однак, оскаржуване рішення суду даним вимогам закону не відповідає.
Суд обмежився посиланням на ст. 1166 ЦК України, яка не була підставою заявленого позову, не встановив правовідносини, які виникли між сторонами, не вирішив спір, який виник між сторонами після рішення суду від 21 лютого 2005р.
Рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, не містить обґрунтування, є немотивованим, тому відповідно до ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
У п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992р. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" роз'яснено, що в тому разі, коли на час виконання рішення про відшкодування шкоди виправлення пошкодження за одержані за рішенням кошти збільшилися ціни на майно або роботи, на придбання чи проведення яких воно було присуджено, потерпілий з цих підстав може заявити додаткові вимоги до особи, відповідальної за шкоду, якщо не було його вини в тому, що виконання проводилося вже після збільшення цін і тарифів.
З наданих суду позивачем доказів вбачається, що останній платіж відповідачем за рішенням суду від 21 лютого 2005р. було сплачено 10 травня 2011р., що не заперечував відповідач, тому позивач мав законні підстави заявити додаткові вимоги до відповідача, але тільки у межах робіт, які були визначені рішенням суду, та у разі збільшення тарифів і цін.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача коштів, які необхідні для відновлення автомобіля у зв'язку із тим, що за період з 2003р. автомобіль заіржавів, задоволенню не підлягають, так як не ґрунтуються на вищезазначеній нормі матеріального права.
Порівнюючи ціни на деталі, які підлягають заміні, що були зазначені у висновку експерта від 1 серпня 2003р. (с.с.171-172), та заказі-наряді від 20 травня 2011р. (с.с.20), колегією суддів встановлено, що ціни не збільшилися, а зменшилися у порівнянні із 2003р., тому відсутні законні підстави для задоволення позовних вимог.
Крім того, вартість матеріальної шкоди, яка була завдана позивачу у результаті ДТП, були визначена експертом із врахуванням 70% зносу, у тому числі і на деталі, які підлягають заміні. Однак, пред'являючи даний позов, позивач даної обставини не врахував та безпідставно заявив вимоги без врахування проценту зносу.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що у переліку робіт та запасних частин, які підлягають заміні, у заказі-наряді від 20 травня 2011р. зазначені роботи, які не пов'язані із ДТП, зокрема, заміна капота, який підлягав ремонту, діагностика, витяжка та рихтовка переднього лонжерона, передньої лівої арки.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача додаткових витрат, які необхідні для проведення ремонтних робіт, задоволенню не підлягають.
Також не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди, оскільки рішенням суду від 21 лютого 2005р. з відповідача на користь позивача була стягнута завдана у результаті ДТП моральна шкода і норми матеріального права, які регулюють правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем на даний час, не передбачають можливості стягнення моральної шкоди за несвоєчасне виконання рішення суду.
Посилання апелянта на ст. 23 ЦК України, як підставу для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди, колегія суддів вважає необґрунтованим, так як дана норма є загальною нормою і не регулює правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем після прийняття рішення суду.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів відмовляє у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313-314, 316-317 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27 вересня 2012р. скасувати та постановити нове рішення, за яким у позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про збільшення розміру суми відшкодування, завданої внаслідок ДТП відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: