П О С Т А Н О В А
іменем України
10 січня 2013 року м. Київ
Апеляційний суд міста Києва у складі головуючого-судді судової палати з розгляду кримінальних справ Присяжнюка О.Б., за участю ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_2 про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду та апеляцію ОСОБА_2 на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2012 року відносно
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Дніпропетровської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.
в с т а н о в и в :
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 місяців.
Відповідно до вказаної постанови, ОСОБА_2, 10 вересня 2012 року о 10 годині 00 хвилин, в м. Києві по вул. Механізаторів, 16, керуючи автомобілем НОМЕР_2, не дотримався безпечної дистанції, в наслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Хонда», д.н.з. НОМЕР_3, що призвело до пошкодження вказаних транспортних засобів. Таким чином, своїми діями ОСОБА_2 порушив п. 13.1 ПДР України, тобто вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляцію, в якій просить постанову суду скасувати, а провадження по справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. В обґрунтування своєї позиції апелянт зазначає, що водій автомобіля «Хонда» допустив порушення, передбачені ч. 4 ст. 122 КУпАП та створив аварійну ситуацію, що підтверджується матеріалами справи, однак суд першої інстанції, не дослідив в повному об'ємі матеріалів справи, не надав оцінку всім зібраним по справі доказам в їх сукупності, зокрема це стосується пояснень свідка ОСОБА_3, та прийшов до помилкових висновків з приводу наявності вини у вчинені інкримінованого йому правопорушенні. У зв'язку з чим апелянт стверджує, що постанова суду є незаконною та не обґрунтованою.
Разом з тим, в поданій апеляції міститься клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження судового рішення, в якому апелянт зазначає, що не був повідомлений належним чином про розгляд справи та не отримав своєчасно копію рішення суду, у зв'язку з чим вважає, що строк ним пропущено з поважних причин.
Заслухавши думку ОСОБА_2, який просив поновити йому пропущений строк на апеляційне оскарження рішення суду, а також підтримав подану ним апеляцію та просив її задовольнити в повному об'ємі, вивчивши матеріали адміністративної справи, дослідивши доводи клопотання та поданої апеляції, вважаю, що клопотання підлягає задоволенню, а подана апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 289 КУпАП, у разі пропуску строку на оскарження постанови суду з поважних причин, його може бути поновлено за заявою особи.
Так, апелянт зазначає, що повідомлення про дату розгляду його справи він отримав наступного дня після розгляду справи. Крім того, апелянт стверджує, що дане повідомлення було направлено з запізненням, що підтверджується штампом на поштовому конверті.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь які дані, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 повідомлявся про дату розгляду справи. Так, в матеріалах справи відсутня копія повідомлення, яка направлялася ОСОБА_2, а також міститься пустий бланк повідомлення про одержання повістки. За тиках обставин, вважаю, що в матеріалах справи відсутні будь які дані, які б свідчили про належне повідомлення особи про місце, день та час судового розгляду справи, а тому вважаю, що строк на оскарження рішення суду першої інстанції пропущено з поважних причин, у зв'язку з чим вважаю за можливе його поновити.
Крім того, апелянтом надано копію лікарняного листа відповідно до якої, останній перебував на стаціонарному лікуванні з 01 жовтня 2012 року по 10 жовтня 2012 року, що могло перешкодити йому вчасно подати апеляцію.
Що стосується самої апеляції, то вважаю, що висновки суду першої інстанції з приводу наявності в діях ОСОБА_2 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП є обґрунтованими та підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення і схемою дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до яких ОСОБА_2 10 вересня 2012 року в м. Києві по вул. Механізаторів, 16, керуючи автомобілем НОМЕР_2, не дотримався безпечної дистанції, в наслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Хонда», д.н.з. НОМЕР_3, що призвело до пошкодження вказаних транспортних засобів. Дана подія підтверджується і поясненнями наданими водієм автомобіля «Хонда», ОСОБА_5 Крім того, і сам апелянт не заперечує, що відбулося зіткнення вказаних автомобілів.
Зауваження апелянта з приводу того, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_5, оскільки саме він створив аварійну ситуацію, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи. Що до свідка ОСОБА_3, на покази якої посилається ОСОБА_2, як на доказ своєї невинуватості, то відповідно до вимог ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є. Про те в даному протоколі свідки не зазначені, зауважень з цього приводу в протоколі не міститься. Ті пояснення ОСОБА_3 з приводу подій що відбулися 10 вересня 2012 року, що містяться в матеріалах справи, датовані 13 вересня 2012 року, при цьому в даних поясненнях не вказано особи, від імені якої вони надаються. Крім того, в цих пояснення свідок підтверджує, що 10 вересня 2012 року відбулося зіткнення автомобіля «КІА» з автомобілем «Хонда». До того ж ОСОБА_3, в своїх поясненнях зазначає, що водій автомобіля «Хонда» був змушений загальмувати, оскільки попереду нього рухався на невеликій швидкості автомобіль «Жигулі».
У зв'язку з цим, вважаю, що посилання апелянта з приводу того, що суд першої інстанції не дослідив в повному обсязі матеріали справи, в результаті чого прийшов до помилкового висновку з приводу його вини у вчиненій даної дорожньо-транспортної пригоди, є безпідставними.
Разом з тим, вважаю, що суд першої інстанції, при призначені ОСОБА_2 виду і розміру адміністративного стягнення, не дотримався вимоги ст. 33 КУпАП, щодо загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення. Так, відповідно до даної норми закону, при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Санкція ст. 124 КУпАП є альтернативною та передбачає декілька видів адміністративної відповідальності, серед яких позбавлення права керування транспортними засобами на певний строк є найсуворішим.
Враховуючи особу поршника, який є інвалідом війни, а також те, що серйозних наслідків від вчиненого правопорушення не настало та відсутність обставини, які б в силу ст. 35 КУпАП обтяжували відповідальність, вважаю, що адміністративне стягнення у виді штрафу буде для нього достатнім та справедливим.
Відповідно до вимог ст. 294 КУпАП суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушено норм процесуального права.
За таких, обставин, вважаю за можливе вийти за межі поданої апеляції, та змінити постанову суду першої інстанції в частині накладеного адміністративного стягнення.
З урахуванням вище наведеного, керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд
п о с т а н о в и в :
Клопотання ОСОБА_2 про поновлення пропущеного строку, задовольнити. Поновити пропущений строк на апеляційне оскарження постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2012 року.
Апеляцію ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2012 року якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП - змінити в частині накладеного адміністративного стягнення.
Призначене ОСОБА_2 адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 місяців, змінити на штраф в розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень.
В решті постанову суду залишити без зміни.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Присяжнюк О.Б.