Справа № 22-ц/2690/17729/12
Головуючий у I інстанції: Оксюта Т.Г.
Доповідач у II інстанції: Рейнарт І.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого - судді Рейнарт І.М.
суддів Кулікової С.В., Желепи О.В.
при секретарі Кононенко В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 5 листопада 2012р. по цивільній справі за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом'янського РУЮ у м. Києві Подпоріна Романа Олександровича,
встановила:
ОСОБА_2 звернулася до суду зі скаргою на дії державного виконавця ВДВС Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві щодо прийняття постанови про звернення стягнення на заробітну плату.
Мотивуючи свої вимоги, скаржниця зазначала, що рішенням суду від 25 травня 2011р. з неї та ОСОБА_5 і ТОВ "Траєкторія" стягнуто солідарно на користь КС "Володар" 204382,55грн. 15 червня 2012р. ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві виконавче провадження було закінчено і виконавчий лист був направлений до ВДВС Солом'янського РУЮ м. Києва, державним виконавцем якого 24 липня 2012р. винесено постанову про звернення стягнення на її заробітну плату.
Скаржниця вважала вказані дії державного виконавця незаконними, так як він не з'ясував наявність у неї коштів на рахунках у банках або в інших фінансових установах, а також належного їй майна. Крім того, 31 жовтня 2011р. вона отримала безпроцентну позику у підприємстві "Квінтайлс Україна" на підставі укладеного договору у сумі 105 528грн., яку повертає шляхом утримання із заробітної плати щомісячно 20%, тому загальне утримання буде складати 40% її заробітної плати, що порушує її права та суперечить Закону Україну "Про оплату праці".
Ухвалою суду від 5 листопада 2012р. у задоволенні скарги відмовлено.
Представник ОСОБА_2 у поданій апеляційній скарзі просить ухвалу суду скасувати та постановити нову про задоволення скарги, посилаючись на те, що вона є незаконною, необґрунтованою та постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апелянт, будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду апеляційної скарги, у судове засідання не з'явився, доказів поважності причин неявки суду не надав, тому колегія суддів вирішила за можливе провести судовий розгляд у його відсутність.
Державний виконавець, належним чином повідомлений про день та час розгляду апеляційної скарги, у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 25 травня 2011р. зі ОСОБА_2 у солідарному порядку на користь КС "Володар" стягнуто 204 382,55грн.
Рішення набрало законної сили і 13 липня 2011р. був виданий виконавчий лист.
Постановою державного виконавця ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві від 24 липня 2012р. звернуто стягнення на заробітну плату ОСОБА_2
Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив із правомірності дій державного виконавця.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, так як він відповідає наявним матеріалам справи та ґрунтується на нормах матеріального та процесуального права.
Статтею 20 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.
З наданих суду документів вбачається, що саме стягувач - КС "Володар" звернувся до ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві із заявою про направлення виконавчого листа на виконання до державної виконавчої служби на місцем роботи боржника ОСОБА_2 (с.с.25), тому твердження останньої про неправомірність відкриття провадження державним виконавцем ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві і направлення його на виконання за місцем її роботи є безпідставним.
Статтею 68 вищезазначеного закону визначено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів та стягнення на суму, що не перевищує трьох мінімальних розмірів заробітної плати. За іншими виконавчими документами державний виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника за письмовою заявою стягувача.
Майновий стан ОСОБА_2 перевірявся державним виконавцем Оболонського РУЮ у м. Києві, тому підстав здійснювати аналогічні дії державним виконавцем Солом'янського РУЮ у м. Києві не було, тому державний виконавець правомірно відповідно до вимог даної статті виніс постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника.
Частиною 3 ст. 70 закону передбачено, що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості двадцять відсотків.
Постановою головного державного виконавця Подпоріна Р.О. від 24 липня 2012р. визначено проводити утримання з усіх видів заробітку, що належать ОСОБА_2, після відрахування податків у розмірі 20 відсотків.
Дана постанова є правомірною, відповідає вищезазначеній нормі матеріального права, тому колегія суддів вважає безпідставним посилання апелянта на неправомірність зазначеної постанови.
Твердження апелянта про те, що із її заробітної плати проводиться утримання 20% на погашення боргу за договором безпроцентної позики, тому постанова державного виконавця про відрахування із її заробітної плати ще 20% є порушенням Закону України "Про оплату праці", колегія суддів вважає безпідставним.
Частиною 2 ст. 12 Закону України "Про оплату праці" визначено, що при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти відсотків, а у випадках, передбачених законодавством, - п'ятдесяти відсотків заробітної плати, що належить до виплати працівникам.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 Закону України "Про виконавче провадження" загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати не може перевищувати п'ятдесят відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі в разі відрахування за кількома виконавчими документами.
Таким чином, розмір відрахування із заробітної плати ОСОБА_2 не перевищує того, що встановлений ч. 4 ст. 70 вищезазначеного закону.
Крім того, відрахування на погашення боргу за договором позики здійснюється за ініціативою самої ОСОБА_2, а не за виконавчим документом, і не може бути підставою для невиконання рішення суду.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при розгляді даної скарги були правильно застосовані норми матеріального права, не були допущені порушення норм процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування ухвали суду колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.303, 307, 312- 315, 317 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити, ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 5 листопада 2012р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: