Справа № 22-ц/2690/12042/12
Головуючий у 1 інстанції: Остапчук Т.В.
Доповідач у II інстанції: Рейнарт І.М.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого - судді Рейнарт І.М.
суддів Кулікової С.В., Білич І.М.
при секретарі Кононенко В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства Міністерства оборони України "Київське управління механізації і будівництва" на рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 червня 2012р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства Міністерства оборони України "Київське управління механізації і будівництва"
про встановлення факту роботи за суміщенням, стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку,
встановила:
позивач звернувся до суду з позовом про встановлення факту його роботи за суміщенням, а саме водія 1 класу та машиніста екскаватора 6 розряду з 3 травня 2005р. по 31 грудня 2007р., стягнути заробітну плату машиніста екскаватора 6 розряду із врахуванням надбавок та доплат у сумі 40 913,12грн., компенсацію за затримку у виплаті заробітної плати за період з 26 лютого 2009р. по 15 березня 2010р. у сумі 26 442,60грн, компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 16 642,99грн.
Мотивував свої позовні вимоги тим, що працював у відповідача з 1 грудня 2003р. на посаді водія 1 класу та виконував за суміщенням роботу машиніста екскаватора, однак без оформлення суміщень професій та без виплати заробітної плати за таку роботу.
Рішенням суду від 20 червня 2012р. позов задоволено частково. Встановлений факт роботи позивача за суміщенням професій (посад) водія автомобіля 1 класу та машиніста екскаватора 6 розряду у період з 3 травня 2006р. по 31 грудня 2007р., стягнуто з відповідача на користь позивача заробітну плату у сумі 22 520грн. 18коп., компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати у сумі 14 513грн. 85коп. та судові витрати у сумі 5120грн.
Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та закрити провадження у справі.
В апеляційній скарзі посилається на те, що рішення суду постановлено з порушен-ням норм матеріального і процесуального права, так як судом не були встановлені дійсні обставини справи та не надана належна оцінка доказам, які є в матеріалах справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, пояснення представника апелянта та позивача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх доведеності.
Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як вони не відповідають наявним матеріалам справи та нормам матеріального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 24 КЗпП України укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника та уповноваженого ним органу про зарахування працівників на роботу.
З наданих суду документів встановлено, що наказом № 5 від 23 січня 2004р. позивач був прийнятий з 1 грудня 2003р. водієм на екскаватор ЄО-В-4421 на КРАЗ-255 № 47076СІ по 6 розряду Київського управління механізації та будівництва (с.с.104 т.1).
Даний наказ є чинним, позивачем у встановленому законом порядку не оскаржувався.
Твердження позивача про те, що він був прийнятий на посаду водія 1 класу, про що був зроблений запис у його трудовій книжці, колегія суддів вважає безпідставним, так як підставою для прийняття позивача на роботу до відповідача була його заява, яка датована 13 листопада 2003р., в якій він просив прийняти його на роботу водієм екскаватора ЄОВ-4421 на КРАЗ-255 по 6 розряду (с.с.208 т.1).
Та обставина, що у трудовій книжці позивача відповідачем був зроблений запис про прийняття його на роботу водієм 1 класу, не може бути достатнім та належним доказом того, що позивач був зарахований саме на цю посаду, так як з такою заявою до відповідача позивач не звертався, а відповідач такого наказу не видавав.
Крім того, у подальшому відповідачем були внесені виправлення у трудову книжку позивача та здійснений запис про його роботу відповідно до наказу від 23 січня 2004р. (с.с.5 т.1).
Вказані дії відповідача позивачем оскаржені не були, тому суд першої інстанції не мав підстав для висновку про те, що позивач був прийнятий відповідачем на роботу водієм 1 класу.
Статтею 105 КЗпП України передбачено, що працівникам, які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд з своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов'язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, провадиться доплата за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника. Розмір доплат за суміщення професій (посад) або виконання обов'язкові тимчасово відсутнього працівника встановлюються на умовах, передбачених у колективному договорі.
При цьому, суміщення професій та робота за сумісництвом не є тотожними поняттями, тому норми, які регулюють оплату праці за сумісництвом, не можуть застосовуватися при вирішенні спору про оплату праці за суміщення професій.
Частиною 2 ст. 97 КЗпП України визначено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договору з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
Відповідно до наданих суду копій витягів з колективного договору Державного підприємства Міністерства оборони України "Київське управління механізації та будівництва" та додатків до нього за 2005-2007р.р. тарифна ставка водія екскаватора по 6 розряду на підприємстві не передбачена, також не була передбачена доплата за суміщення професій, однак, заробітна плата позивачу нараховувалася, як водієві та як екскаваторнику (машиністу екскаватора) згідно подорожніх листів.
При цьому, у 2005р. використовувалися тарифні ставки, як екскаваторника - 2,42грн. за годину, як водієві - 1,66грн. за годину; у 2006 р. як екскаваторнику - 4,29грн. за годину, як водієві - 3грн. за годину; у 2007р. як екскаваторнику - 7,54грн. за годину, як водієві - 7,24грн. за годину, тобто по вищим тарифним ставкам, ніж повинен був отримувати позивач відповідно до посади, на яку він був прийнятий на роботу та відповідно до додатків до колективного договору, якими були встановлені тарифні ставки для робітників окремих професій 6 розряду зайнятих керуванням потужними та особливо складними будівельними машинами (с.с.112-120, 161-168 т.1), а з подорожніх листів за 2006-2007р. вбачається, що позивач виконував роботу, яка в них зазначена, самостійно.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відповідачем позивачу виплачувалася заробітна плата у тому числі і за суміщення професій відповідно до подорожніх листів.
Твердження позивача про те, що заробітна плата йому повинна була нараховуватися у повному обсязі, як за роботу водія 1 класу, так і за роботу машиніста екскаватора, не ґрунтується на нормах матеріального права, так як фактично позивачем заявляються вимоги про виплату йому заробітної плати за роботу по сумісництву.
Сумісництво визначається як виконання працівником крім основної іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому чи на іншому підприємстві, в установі, організації чи у громадянина за наймом.
Однак, позивач не працював за сумісництвом, тому відсутні підстави для нарахування йому заробітної плати у даному порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем надані відповідачем документи у встановленому законом порядку спростовані не були та не заперечувалося, що йому виплачувалася нарахована заробітна плата.
26 лютого 2012р. позивач був звільнений з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Заявляючи дані позовні вимоги, позивач не посилався на те, що при звільненні йому не була виплачена нарахована заробітна плата та виплати по тимчасовій непрацездатності, тому підстав для застосування ст. 117 КЗпП України колегія суддів не вбачає.
Вирішуючи даний спір, колегія суддів вважає, що висновок судово-економічної експертизи від 28 вересня 2010р. не є належним доказом, оскільки експертом при розрахунку заробітної плати без достатніх правових підстав було прийнято як встановлений факт та обставина, що позивач працював водієм 1 розряду, а також виконував роботу за сумісництвом, хоча матеріали справи таких доказів не містять, а експерт не має законних підстав використовувати для дачі висновку обставини, які є спірними, та не підтверджуються документально.
Вказані обставини та норми матеріального права не були враховані судом першої інстанції при постановленні рішення, також були порушені норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тому колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню, та постановляє нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Вимоги апелянта про закриття провадження по справі не обґрунтовані належним чином та не відповідають нормам процесуального права, тому колегія суддів не вбачає підстав для їх задоволення.
Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313-314, 316-317 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Київське управління механізації і будівництва" задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 червня 2012р. скасувати, постановити нове рішення, яким у позові ОСОБА_2 до Державного підприємства Міністерства оборони України "Київське управління механізації і будівництва" про встановлення факту роботи за сумісництвом, стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: