Справа № 22-ц/2690/13496/12

Головуючий у 1 інстанції: Петренко Н.О.

Доповідач у II інстанції: Рейнарт І.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Рейнарт І.М.

суддів Білич І.М., Кулікової С.В.

при секретарі Кононенко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27 липня 2010р. по цивільній справі за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" до ОСОБА_2

про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію,

встановила:

позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачки 9 206грн. 34коп. заборгованості за спожиту електричну енергію, а також судові витрати.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що відповідачка, проживаючи у АДРЕСА_1 та будучи споживачем послуг, у період з 16 лютого 2003р. по 1 грудня 2009р. не у повному обсязі сплачувала за спожиту електричну енергію, у зв'язку із чим виникла заборгованість, яку у добровільному порядку відповідачка погашати відмовляється.

Рішенням суду від 27 липня 2010р. позов задоволено частково. Стягнуто з відповідачки на користь позивача 9 206,34грн., та 122грн. 06коп. судових витрат.

Відповідачка подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та постановити нове про стягнення з неї заборгованості у сумі 1208,76грн. у межах строку позовної давності.

В апеляційній скарзі зазначає, що судом не було взято до уваги докази, які були надані її представником у судовому засіданні, не звернуто уваги на суперечності позовної заяви та наданого розрахунку, а також не звернуто уваги на пропущення позивачем строку позовної давності, про застосування якого вона просила у своїх запереченнях на позов.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідачка є власником та зареєстрована у АДРЕСА_1

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка є споживачем електричної енергії, однак за користування нею не сплачує у повному обсязі.

Вказані висновки суду відповідають наявним матеріалам справи, доказам, які надані позивачем, та грунтуються на нормах матеріального права.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Частина 8 даної норми передбачає, що споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов'язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника.

З наданого позивачем суду розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачка протягом 2003-2006р.р. сплачувала за спожиту електроенергію нерегулярно, а з січня 2007р. проводити оплату припинила. У подальшому відповідачкою було здійснено оплату у квітні 2009р., червні та липні 2009р., тому станом на 1 грудня 2009р. існує заборгованість у сумі 9 206грн. 34коп.

Враховуючи викладене та положення ст. 714 ЦК України, Закону України "Про електроенергетику", Правил користування електричною енергією для населення, суд першої інстанції правомірно стягнув заборгованість з відповідачки.

Посилання апелянта та її представника на те, що відповідачка за вказаною адресою не проживає, тому не могла використовувати стільки електроенергії, як зазначено у розрахунку, колегія суддів вважає необґрунтованим, так як апелянтом суду не надано доказів того, що нею не використовувалася дана кількість електроенергії.

Крім того, суду не надано доказів того, що відповідачка зверталася до позивача з приводу невірного обліку електричної енергії лічильником або до інших органів з приводу неправильної роботи лічильника.

Також колегія суддів враховує, що відповідачкою не оспорюються показники лічильника у лютому 2005р. - 10186, та власноручно проставлені показники лічильника у квітні 2009р. - 70795-78795, тобто використання 8000 кіловат (с.с.76), що спростовує твердження апелянта про те, що вона не користується такою кількістю електричної енергії.

Посилання апелянта на те, що судом неправомірно не застосований строк позовної давності, про який вона заявляла у своїх запереченнях, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

У квітні 2009р. відповідачкою було частково сплачено заборгованість у сумі 1198грн. 98коп., при цьому не було вказано конкретний період, за який сплачується заборгованість, тому строк позовної давності був перерваний.

Судом повно встановлені обставини справи, надана оцінка наявним доказам, правильно застосовані норми матеріального права, не було допущено порушень норм процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27 липня 2010р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: