Справа № 22-ц/2690/18219/12

Головуючий у I інстанції: Матійчук Г.О.

Доповідач у II інстанції: РейнартІ.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Рейнарт І.М.

суддів Желепи О.В., Кулікової С.В.

при секретарі Кононенко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2012р. по цивільній справі за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Печерського РУЮ у м. Києві ОСОБА_4, заінтересовані особи: ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк", Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль"

встановила:

ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою про поновлення строків на звернення зі скаргою, просив визнати постанову державного виконавця про арешт нерухомого майна, а саме: офісного приміщення 87 по АДРЕСА_1 машиномісць № 18 та № 28 по АДРЕСА_2 та заборони на його відчуження незаконною та такою, що порушує права третіх осіб, скасувати постанову державного виконавця про накладення арешту на дане майно, посилаючись на те, що йому не були направлені постанови про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на майно від 25 липня 2011р., тому строки звернення зі скаргою ним пропущені з поважних причин.

Також скаржник зазначав, що майно перебуває в іпотеці в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" відповідно до договору іпотеки, який був ними укладений 7 листопада 2006р. у забезпечення кредитного договору, тому накладення арешту на заставлене майно державним виконавцем порушує права іпотекодержателя та третіх осіб, які є поручителями по кредитному договору, і ОСОБА_6, як покупця даного майна, який погасив його заборгованість за кредитним договором.

Ухвалою суду від 30 жовтня 2012р. поновлено строки звернення зі скаргою, скарга залишена без задоволення.

У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 просить ухвалу суду скасувати та постановити нову про скасування постанови державного виконавця про накладення арешту на майно та звільнити майно з-під арешту, посилаючись на те, що ухвала суду прийнята з порушенням норм Закону України "Про виконавче провадження". Також апелянт посилається на те, що суд не звернув уваги на судові рішення, якими визнавалися неправомірними дії державного виконавця, який накладав арешт на заставлене майно раніше.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, пояснення учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльніс-тю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Судом встановлено, що рішенням Апеляційного суду м. Києва від 15 лютого 2011р. з ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "ОТП Банк" солідарно стягнуто 1 329 728,34грн.

25 липня 2011р. постановою державного виконавця ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві відкрито провадження за виконавчим листом про стягнення з ОСОБА_2 вказаної суми, а також постановою за цією ж датою накладено арешт на майно боржника.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що заінтересовані особи, а саме іпотекодержатель та поручителі, в інтересах яких подана скарга, не надавали ОСОБА_2 повноважень на звернення до суду на захист їх інтересів.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції.

Стаття 383 ЦПК України надає право на звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця особі, права якої порушуються даними діями.

ОСОБА_2 не було зазначено, що постановою про накладення арешту на його майно порушуються його особисті права, скаржник посилається на порушення прав іпотекодержателя та поручителів.

Як ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", так і інші особи, у разі порушення їх прав прийняттям державним виконавцем постанови про накладення арешт на майно ОСОБА_2, не позбавлені можливості звернутися до суду за захистом своїх порушених прав чи свобод.

Посилання апелянта на те, що суд не звернув уваги на наявність інших судових рішень, в яких дії державного виконавця по накладенню арешту на заставлене майно, визнавалися неправомірними, колегія суддів вважає безпідставним, так як при розгляді даної скарги положення ч. 3 ст. 61 ЦПК України застосуванню не підлягають.

Крім того, надані апелянтом судові рішення постановлені за зверненням іпотекодержателя і судом було встановлено порушення його права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що не вручення ОСОБА_2 копії постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови про накладення арешту на майно не може бути підставою для скасування цих постанов, так як це не передбачено діючим законодавством, а матеріали виконавчого провадження містять дані про те, що державним виконавцем зазначені копії направлялися боржнику за адресою, яка зазначена у виконавчому провадженні.

Судом при розгляді скарги не були порушені норми процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду.

Керуючись ст.ст.303, 307, 312-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити, ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2012р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: