АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц-2690/13353/12 Головуючий в суді 1 інстанції - Вовк Є.І.

Доповідач - Махлай Л.Д.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМ Е Н Е М УК Р А Ї Н И

11 грудня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі:

Головуючого судді: Махлай Л.Д.

Суддів: Левенця Б.Б., Семенюк Т.А.

при секретарі: Кононенко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 поданою через представника ОСОБА_3 на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23 травня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_4 до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів,

В С Т А Н О В И Л А :

у квітні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом у якому, з урахуванням уточнень, просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь 41 500 грн. вартості меблів, неустойку за прострочення виконання зобов`язань в розмірі 28 337, 82 грн. та відшкодувати моральну шкоду в розмірі 5 000 грн., посилаючись на те, що відповідач не виготовив та не доставив йому кухонні меблі, за які ним сплачено 41 500 грн. та які мали бути виговлені до 21.06.2010 року.

Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 23.05.2012 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача сплачені грошові кошти в розмірі 41 500 грн., неустойку за прострочення виконання зобов`язань в розмірі 28 337, 82 грн.. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.

Ухвалою цього ж суду від 12.07.2012 року заяву про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам, що мають значення для справи. А саме, суд першої інстанції розглянув справу без її участі та вона не була повідомлена про день та час розгляду справи, оскільки позивач зазначив неправильну адресу. А тому, суд не взяв до уваги, що меблі були виготовлені та доставлені у встановлені договором строки. Факт оплати позивачем другого траншу є підтвердженням отримання товару. Суд не перевірив правильності розрахунку пені та не застосував річний строк позовної давності як до вимог про стягнення пені так і до вимог щодо неналежної якості робіт, виконаних за договором підряду. Крім того, стягуючи вартість меблів суд залишив ці меблі у власності позивача.

У судовому засіданні апелянт підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.

Позивач та його представник просили апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін посилаючись на його законність та обгрунтованість.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, показання свідка, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 14.04.2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено договір на виготовлення кухонних меблів, вартість яких становить 45 780 грн. Відповідно до умов договору відповідач зобов'язався виготовити, доставити та встановити кухонні меблі строком до 21.06.2010 року. У день укладення договору позивачем було сплачено передплату у розмірі 75 % від вартості заказу, що складає 34 500 грн. 15.06.2010 року позивачем ще було сплачена передплата у розмірі 7 000 грн.

Пунктом 5 договору передбачено, що у разі порушення строків встановлення меблів виконавець сплачує замовнику неустойку в розмірі 0,10 % від вартості товару за кожен день прострочення.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконала зобов'язання щодо виготовлення та встановлення меблів у визначені договором строки, а тому суми сплачені в рахунок оплати за ці меблі та пеня за несвоєчасне виготовлення підлягають стягненню у повному обсязі.

Колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду, оскільки вони не в повній мірі відповідають встановленим у справі обставинам та нормам матеріального права.

Так, у позовній заяві позивач вказував на те, що меблі не були виготовлені та йому не доставлялися. При розгляді справи у апеляційному порядку позивач вказав, що меблі були виготовлені та доставлені, проте вони не були повністю укомплектовані та були виготовлені не з тих матеріалів, про які сторони домовлялися при укладенні договору, у зв`язку з чим меблі були повернуті відповідачу і надалі не встановлювалися.

Позивач також підтвердив показання свідка ОСОБА_5 в тій частині, що кухонні меблі були доставлені.

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Якщо значну частину обсягу послуги чи робіт (понад сімдесят відсотків загального обсягу) вже було виконано, споживач має право розірвати договір лише стосовно частини послуги або робіт, що залишилася.

Якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк - розірвати договір і вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення недоліків третій особі за рахунок виконавця.

У разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати: 1) безоплатного усунення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) у розумний строк; 2) відповідного зменшення ціни виконаної роботи (наданої послуги); 3) безоплатного виготовлення іншої речі з такого ж матеріалу і такої ж якості чи повторного виконання роботи; 4) відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи; 5) реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством на день укладення відповідного договору.

Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивач не просив розірвати договір на виготовлення меблів, не просив безоплатного усунення недоліків у виконаній роботі чи відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи своїми силами чи із залученням третьої особи.

Не вирішивши питання про розірвання договору, стягнення коштів, переданих відповідачу за договором у розмірі 41 500 грн. є передчасним, оскільки в такому випадку позивач отримує всі кошти, сплачені відповідачу та залишає за собою право вимагати виконання умов договору.

Ні позивач, ні відповідач не надали суду доказів у чому полягала невідповідність доставлених кухонних меблів позивачу умовам договору та доказів їх комплектності чи некомплектності.

Позивачем не підтверджені жодними доказами його доводи про те, що відповідач відмовилася від виправлення недоліків, допущених при виготовлені меблів, а відповідачем не підтверджені жодними належними та допустимими доказами її доводи про те, що виправленню недоліків та встановленню меблів перешкоджав сам позивач, не допускаючи майстрів до свого помешкання. З будь-якими письмовими заявами чи вимогами до позивача допустити майстрів до помешкання для встановлення меблів відповідач не зверталася. Будь-яких актів не допуску не складалося. Так, само позивач не звертався із будь-якими письмовими претензіями чи заяви до відповідача з питання невідповідності виготовлених меблів умовам договору, їх некомплектності, не вимагав розірвання договору, не відмовлявся від виконання договору тощо.

Колегія суддів критично ставиться до показань свідка ОСОБА_5 в тій частині, що кухонні меблі були повністю змонтовані, оскільки зазначений свідок вказав, що роботи по встановленню меблів проводили також інші особи. Крім того, позивачем не була сплачена повна сума за виконані роботи, а саме недоплачено 4 280 грн., що вказує на те, що повний комплекс робіт по виготовленню та встановленню меблів виконаний не був. Доводи відповідача про те, що нею було зменшено суму замовлення колегія суддів вважає надуманими, оскільки будь-яких змін до договору не вносилося. Судом було задоволено клопотання про допит інших свідків, які зі слів відповідача приймали участь у встановлені меблів позивачу, проте обов`язок письмового зазначення прізвища, імен та по -батькові цих свідків, а також їх місце проживання лежить на особі, яка заявляє клопотання. Судові повістки, направлені свідкам ОСОБА_6 та ОСОБА_7 повернуті з відмітками про те, що за вказаними адресами свідки не проживають. Відтак суд позбавлений можливості застосування заходів примусового приводу свідків.

За таких обставин висновки суду про законність вимог про стягнення сум, сплачених позивачем за договором про виготовлення меблів, якщо при цьому не заявляються вимоги про розірвання договору колегія суддів вважає помилковими та вважає, що в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Разом з тим, оскільки відповідач не надала доказів того, що не виконання умов договору на виготовлення меблів відбулося з вини самого позивача та судом достовірно встановлено, що договір у визначені строки у повному обсязі відповідачем не виконаний, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення пені відповідно до п. 5 договору.

Строк виконання договору встановлено до 21.06.2010 року. Позивач звернувся до суду з позовом 05.05.2011 року, а тому доводи апеляційної скарги про пропуск річного строку звернення з вимогами про стягнення пені безпідставні.

Інші доводи апеляційної скарги в цій частині висновки суду не спростовують.

За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені є законним і обґрунтованим і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Оскільки у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 41 500 грн., сплачених на виконання договору відмовлено, розмір судового збору підлягає зменшенню пропорційно до задоволених позовних вимог та складає 283, 38 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23 травня 2012 року в частині стягнення вартості робіт по виготовленню меблів у розмірі 41 500 грн. скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові в цій частині, зменшивши розмір судового збору, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь держави до 283,38 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий

Судді