Справа № 22-ц/2690/16933/12

Головуючий у 1 інстанції: Батрин О.В.

Доповідач у II інстанції: Рейнарт І.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Рейнарт І.М.

суддів Кулікової С.В., Білич І.М.

при секретарі Кононенко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2012р. по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_2

про стягнення заборгованості,

встановила:

позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 1 561 712,06грн. заборгованості за кредитним договором.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що 13 грудня 2007р. уклав з відповідачем кредитний договір, згідно якого передав відповідачу 134 000 швейцарських франків, а відповідач зобов'язався повернути грошові кошти у визначений договором термін та сплатити за користування кредитом 9,95% річних, а за користування коштами понад встановлений строк сплатити проценту ставку за користування коштами у розмірі 29,85%. Однак, відповідач не виконує зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку із чим станом на 26 квітня 2012р. утворилася заборгованість у сумі 177 926,25 швейцарських франків, що складає по курсу НБУ 1 561 712грн.

Рішенням суду від 10 жовтня 2012р. позов задоволено.

Представник відповідача подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального права, так як суд не взяв до уваги, що кредитні кошти були видані відповідачу не у швейцарських франках, а у доларах США, у розмірі меншому, ніж визначено умовами кредитного договору. Також апелянт стверджує, що позивачем суду були надані неналежні докази, які ставлять під сумнів отримання відповідачем кредитних коштів.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, пояснення представника апелянта, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що 13 грудня 2007р. між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір, відповідно до якого відповідач отримав 134 000 швейцарських франків строком до 10 грудня 2031р. зі сплатою 9,95% річних, а в разі прострочення сплати платежі - в розмірі 29,85% річних.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконує, тому позивач мав законні підстави для пред'явлення вимоги про дострокове повернення кредиту у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як він відповідає наявним матеріалам справи, наданим сторонами доказам, ґрунтується на нормах матеріального права.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України визначено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пунктом 5.2.5. умов кредитного договору сторони погодили, що банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів та штрафних санкцій у випадку порушення позичальником умов повернення кредиту.

З наданих суду позивачем документів вбачається, що з лютого 2009р. відповідач сплачував щомісячні платежі не у повному розмірі, а з травня 2009р. припинив сплачувати щомісячні платежі, у зв'язку із чим на квітень 2012р. виникла заборгованість, яку просить стягнути позивач.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Посилання апелянта на те, що судом не було враховану ту обставину, що кредит був виданий не у швейцарських франках, а у доларах США та у меншому розмірі, ніж було визначено кредитним договором, колегія суддів вважає безпідставним, так як судом у рішенні надана оцінка вказаним посиланням відповідача, з якою погоджується і колегія суддів.

Крім того, видача кредитних коштів в іншій іноземній валюті, ніж визначено договором, не може бути підставою для відмови у поверненні отриманих коштів, так як це суперечить нормам матеріального права.

Посилання апелянта на те, що надані позивачем документи ставлять під сумнів отримання відповідачем кредитних коштів, колегія суддів вважає безпідставним, так як, уклавши кредитний договір 13 грудня 2007р., відповідач до пред'явлення даного позову не заявляв про не отримання ним коштів, до травня 2009р. сплачував щомісячні платежі, що свідчить про те, що кошти ним були отримані і даний факт ним не оспорювався.

Судом правильно встановлені обставини справи, оцінені надані докази, правильно застосовані норми матеріального права, не було допущено порушення норм процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити, рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2012р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: