АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа № 22-ц-2690/9922/12 Головуючий в суді 1 інстанції - Петренко Н.О.
Доповідач: Махлай Л.Д.
У Х В А Л А
І М Е НЕ М У К Р А Ї Н И
25 грудня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого судді: Махлай Л.Д.,
суддів: Шиманського В.Й., Семенюк Т.А.
при секретарі: Кононенко В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23 грудня 2009 року в справі за позовом Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Інтербанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и л а :
у грудні 2008 року ВАТ «Інтербанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, у якому просило стягнути з останніх солідарно 63 702,48 грн., посилаючись на те, що відповідачі, які є відповідно позичальником і поручителем не виконують взятих на себе зобов'язань щодо вчасного повернення суми кредиту.
Ухвалою суду, занесеною до журналу судового засідання від 03.02.2009 року за клопотанням позивача ОСОБА_3 виключено з числа відповідачів.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 23.12.2009 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ВАТ «Інтербанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 63 702,48 грн.. Вирішено питання про судові витрати.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Посилається на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме суд не звернув увагу на те, що в розрахунку позивача вказаний неправильний курс валюти за період з січня 2008 року по грудень 2008 року, що призвело до неправильного нарахування сум заборгованості. Крім того, суд виключивши ОСОБА_3 з числа відповідачів на стадії судового розгляду, порушив вимоги ст. 31 ЦПК України. У розрахунок заборгованості не включено суми, які отримані банком як страхове відшкодування та від продажу автомобіля, а пеня і штраф нараховані із загальної суми, а не із суми боргу. Крім того, з 22 березня по 30 липня 2007 року вказано тричі одну і ту ж суму боргу.
У судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. При цьому зазначив, що вважає, що сума боргу за кредитом складає 8 000 грн.
Представник позивача просила апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 28.09.2006 року між ВАТ КБ «Інтербанк», яке в подальшому змінило назву на ПАТ КБ «Інтербанк» та ОСОБА_3 укладено договір про надання кредиту на купівлю автомобіля в розмірі 10 100 доларів США, строком до 27.09.2010 року зі сплатою 12,5 % річних та цього ж дня укладено договір застави автомобіля НОМЕР_1.
Погашення кредиту мало відбуватися шляхом внесення щомісячних платежів не пізніше 25 числа поточного місяця, починаючи з наступного місяця після видачі кредиту, рівними частинами в сумі 211 доларів США.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 28.09.2006 року між сторонами укладено договір поруки № 145-2-05, відповідно до умов якого ОСОБА_2 поручилася перед банком за виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором.
Починаючи з 06.03.2007 року позичальник перестав сплачувати заборгованість за кредитним договором.
15.11.2006 року за участю ОСОБА_3 сталася ДТП, в результаті якої було пошкоджено заставлений автомобіль. 02.02.2007 року на рахунок банку було перераховано 4 837, 80 грн. страхового відшкодування. Ці кошти були спрямовані на погашення заборгованості за кредитним договором.
04.10.2007 року приватним нотаріусом вчинено виконавчий напис № 1305 про звернення стягнення на заставлене майно - автомобіль марки КІА.
Із коштів, які були отримані від продажу автомобіля 25 000 грн. було направлено на погашення кредиту. Інших коштів в рахунок погашення кредиту ні від позичальника, ні від поручителя не надходило.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач виконав свої зобов'язання надавши кредит, проте ні позичальник, ні поручитель повністю свої зобов`язання по поверненню кредиту та інших платежів, передбачених договором не виконали, а розрахунок наданий позивачем не спростований належними та допустимими доказами.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального права.
Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Поручителем може бути одна або кілька осіб.
Згідно зі ст. 554 цього Кодексу у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно з ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 ЦПК України заміна відповідача або залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача можливе лише за клопотанням позивача.
Позивач обрав спосіб захисту порушеного права пред`явивши вимогу лише до поручителя. В даному випадку поручитель має право висунути проти вимог кредитора заперечення, які міг би мати боржник, а після виконання поручителем зобов`язання, забезпеченого порукою до нього переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні.
Колегія суддів звертає увагу на те, що у разі звернення з позовом до двох відповідачів, а надалі виключення одного з відповідачів відповідно до норм цивільного процесуального законодавства має оформлятися або відмовою від позову до цього відповідача, або залишенням позову в цій частині без розгляду.
Проте, згідно з ч. 3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
В даному випадку таке порушення не впливає на правильність вирішення справи, та апеляційний суд в межах наданих йому повноважень позбавлений можливості оформлення вимог позивача про виключення ОСОБА_3 з числа відповідачів у вищезазначений спосіб.
За таких обставин доводи апелянта в частині порушення вимог цивільного процесуального законодавства при розгляді питання про виключення ОСОБА_3 з числа відповідачів не впливають на висновки суду по суті спору.
Будь-яких доказів про сплату кредиту чи відсотків за користування кредитом у більшому розмірі, ніж зазначено у розрахунках, наданих банком апелянт не надала.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 21.06.2007 року не містить даних про те, який розмір страхового відшкодування було перераховано позивачу. Зазначення у цьому рішенні про те, що вартість відновлювального ремонту за висновком спеціаліста складає 19 011, 85 грн. не є доказом того, що така сума була виплачена страховою компанією на рахунок позивача. Більш того, за цим рішенням частина коштів за відновлювальний ремонт була стягнута за користь ОСОБА_3 та у рішенні зазначено про те, що частина коштів виплачена була ОСОБА_3 СК «Інпро».
Будь-яких інших доказів про те, що страхове відшкодування було перераховано на рахунок позивача у більшій сумі ніж 4 837,80 грн. апелянтом не надано, а тому доводи апеляційної про те, що в рахунок погашення кредиту було сплачено 19 011,85 грн. колегія суддів вважає безпідставними.
Після продажу автомобіля на погашення кредиту було спрямовано 25 000 грн. та дана сума включена у розрахунок боргу. Будь-які інші суми з продажу автомобіля в рахунок погашення кредиту не перераховувалися.
Відповідно до ст. 533 цього ж Кодексу якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Виходячи з положень зазначеної норми курс відповідної валюти визначається на день платежу. Сплата кредитних коштів позичальником була прострочена, а тому доводи апеляційної скарги про неправильне застосування курсу валюти є безпідставними.
Відсотки за користування кредитом, пеня та комісія розраховані відповідно до умов кредитного договору.
За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23 грудня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Головуючий
Судді