АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц-2690/17089/12 Головуючий в суді 1 інстанції - БасалаєваА.В.

Доповідач - Махлай Л.Д.

У Х В А Л А

ІМ Е Н Е М УК Р А Ї Н И

25 грудня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі:

головуючого судді: Махлай Л.Д.

суддів: Шиманського В.Й., Семенюк Т.А.

при секретарі: Кононенко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 жовтня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг,

В С Т А Н О В И Л А :

у червні 2012 року ТОВ «Новобудова» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, у якому, з урахуванням зменшених позовних вимог просило стягнути з відповідача заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг в розмірі 4 526, 97 грн., посилаючись на те, що відповідач не в повному обсязі вносить плату за житлово-комунальні послуги.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 04.10.2012 року позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг в розмірі 4 526, 97 грн. та судовий збір у розмірі 214,60 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи. А саме, судом за його заявою не було застосовано строку позовної давності до спірних правовідносин. Крім того, суд не звернув увагу на те, що ним не сплачувалися суми за гаряче та холодне водопостачання у 2001 -2006 роках, що підтверджується наданими ним квитанціями, а тому борг виник не у зазначений у позовній заяві період і за тарифами, які діяли на той час. Судом також не враховано, що договору про надання житлово-комунальних послуг ним не укладалося.

У судовому засіданні апелянт підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представники позивача просили апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обгрунтованість.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 згідно з договором купівлі-продажу квартири від 19.09.2000 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач користується наданими йому послугами, але не в повному обсязі сплачує за них, що призвело до утворення боргу у розмірі 4 526, 97 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального права.

Так, ставши власником квартири АДРЕСА_1 сплачував лише квартирну плату або плату за утримання будинків та за опалення.

У судовому засіданні апелянт підтвердив, що з часу придбання квартири проживав у ній та користувався послугами з водопостачання та водовідведення, проте не сплачував за такі послуги, оскільки не був згоден із встановленими тарифами на такі послуги.

Із заявами про опломбування лічильників чи проведення їх повірки відповідач не звертався.

Згідно акту перевірки від 07.10.2010 року показники лічильників холодної та гарячої води було опломбовано. З цього часу відповідач почав сплачувати за спожиті послуги по водопостачанню та водовідведенню, проте борг по показникам лічильника, який утворився до зняття показників лічильника та опломбування не сплатив.

Відповідач підписав акт опломбування та не мав заперечень про те, що дані показників лічильника є правильними.

Будь-яких доказів того, що споживання послуг за даними лічильників відбулося у період з 2001 року по 2006 рік відповідач не надав, а тому суд першої інстанції правильно виходив з того, що підстав для застосування строку позовної давності щодо суми перерахунку за послуги по водопостачанню та водовідведенню у розмірі 4 512, 59 грн. немає. Про те, що відповідач споживав такі послуги позивач дізнався лише у день опломбування лічильників. Оскільки відсутні будь-які докази про те, у який саме період відбулося споживання послуг по водопостачанню та водовідведенню доводи апелянта про необхідність нарахування заборгованості по тарифам, які діяли на час споживання зазначених послуг колегія суддів вважає безпідставними.

Згідно з ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач сплачував за житлово-комунальні послуги як менші суми, які були виставлені для оплати, так і більші суми, погашаючи тим самим частково борг, який виник внаслідок недоплати (а.с. 6871). Будь-яких доказів про те, що відповідач визнавав якусь певну частину боргу за певний період останній не надав, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно із ст. 162 ЖК України квартирна плата та плата за комунальні послуги береться по затвердженим у встановленому порядку тарифам. Плата за комунальні послуги нараховується у відповідності з тарифами, затвердженими розпорядженнями Київської міської державної адміністрації.

Відповідно до п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року № 572 власники квартир зобов'язані оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Оскільки саме на власника житлового приміщення покладено обов`язок по своєчасній сплаті за житлово-комунальні послуги, доводи апеляційної скарги про те, що судом не враховано відсутність між сторонами договору про надання житлово-комунальних послуг є надуманими. Відповідач з часу придбання квартири у власність користувався житлово-комунальними послугами, від них не відмовлявся. Будь-яких доказів не отримання таких послуг, отримання їх в меншому розмірі або надання неякісних послуг відповідач не надав.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду законне та обґрунтоване і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий

Судді