Справа № 0603/3726/12 Провадження № 2/0603/1768/12
Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.10.2012 р.м. Бердичів
Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Корбут В.В., за участю секретаря судового засідання Жмурко В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заявуОСОБА_1
доОСОБА_2
провизнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулась до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області з позовною заявою, у якій просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1.
Викладену у позовній заяві вимогу ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що їй разом з покійним чоловіком під час роботи на заводі "Прогресс" у 1976 р. була виділена однокімнатна квартира АДРЕСА_1, яка на даний час не приватизована. У 1979 р. вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_2, останнього з її згоди було прописано як члена сім'ї у вказаній квартирі. Сімейні стосунки між ними не склались, 03.02.2008 р. їх шлюб було розірвано. З листопада 2010 р. ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 не проживає, проте добровільно виписатись з квартири не бажає.
У судовому засіданні взяли участь ОСОБА_1, її представник ОСОБА_3, ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4.
Заслухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи, допитавши свідків, суд зазначає наступне.
Виконавчий комітет Бердичівської міської ради трудящих м. Бердичева 04.08.1977 р. видав ордер № 427 ОСОБА_5, сім'я якої складається з двох осіб (ОСОБА_5 -дружина, ОСОБА_6 -чоловік), на право зайняття 1 кімнати загальною площею 19,4 кв. м в окремій квартирі АДРЕСА_1 (а. с. 8).
ОСОБА_1 було прописано у квартирі АДРЕСА_1 07.09.1977 р., а ОСОБА_2 -08.08.1979 р., що підтверджується довідкою Міського комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 7 (далі -Підприємство № 7) від 31.05.2012 р. № 31 (а. с. 3).
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано 07.02.2008 р., що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу від 21.08.2008 р. (а. с. 4).
Відповідно до акту від 04.04.2011 р., складеному паспортистами Підприємства № 7 ОСОБА_7 та ОСОБА_8, під час його складення ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 не було, ОСОБА_1 стверджувала, що він купив собі житло по АДРЕСА_2 де і проживає. Те, що ОСОБА_2 не проживає у вказаній квартирі, стверджували свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (а. с. 5).
Свідок ОСОБА_10 дала показання про те, що приходить до ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1 два -три рази на місяць, проте ОСОБА_2 там ніколи не бачила, хоча ОСОБА_1 розповідала їй, що проживала з ним, проте з вересня 2010 р. проживання з ним припинила.
Свідок ОСОБА_11 дала показання про те, що останні шість місяців у зв'язку з травмою до ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1 не приходила, проте до того часу часто там бувала, але ОСОБА_2 ніколи не бачила. Зазначила, що ОСОБА_1 зробила в вказаній квартирі ремонт (наймала робітників).
Свідок ОСОБА_9 дала показання про те, що приходить у квартиру АДРЕСА_1 до ОСОБА_1 кожен тиждень, приблизно о 16:00 -17:00 у робочі дні, ОСОБА_2 останні два роки бачила там рідко. Вказала, що останні два тижня бачить біля вхідної двері зазначеної квартири собаку.
Суд, враховуючи, що в акті від 04.04.2011 р., складеному паспортистами Підприємства № 7, не зазначено того, протягом якого періоду часу ОСОБА_2 не проживає у квартирі АДРЕСА_1, а також те, що жоден з вказаних вище свідків не проживає у будинку АДРЕСА_1, приходить до висновку, що зазначений акт та показання свідків достовірно не вказують на те, що ОСОБА_2 не проживає або не проживав у квартирі АДРЕСА_1 більше шести місяців.
Між тим, згідно з актом від 19.07.2012 р., складеним паспортистом Підприємства № 7 ОСОБА_7 та майстром ОСОБА_12, у квартирі АДРЕСА_1, зі слів сусідів ОСОБА_13 (квартира НОМЕР_1), ОСОБА_14 (квартира НОМЕР_2) та ОСОБА_15 (квартира НОМЕР_3), проживають ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а. с. 42).
Свідок ОСОБА_16 дав показання про те, що часто бачив біля будинку АДРЕСА_1 машину, належну ОСОБА_2, а також бачив, як останній заходив до вказаного будинку. Зазначив, що не звернув увагу на те, чи був період, протягом якого ОСОБА_2 не проживав у вказаному будинку у квартирі НОМЕР_4.
Свідок ОСОБА_17 дав показання про те, що бачив ОСОБА_2 біля будинку АДРЕСА_1 майже кожного дня зранку та у вечорі, коли той іде на роботу та повертається з неї. Вказав також, що часто бачив, як ОСОБА_2 заносить речі у підвал зазначеного будинку. Крім того повідомив, що нещодавно заходив до квартири АДРЕСА_1, де допомагав ОСОБА_2 лагодити кран.
Свідок ОСОБА_15 дав показання про те, що бачив ОСОБА_2 біля будинку АДРЕСА_1 часто вранці, коли їде на дачу, та у вечорі, коли відпочиває на вулиці на лавці.
Свідок ОСОБА_18 дав показання про те, що періодично гуляє з онуком та бачить, як ОСОБА_2 приїжджає до будинку АДРЕСА_1 на машині, приходить з роботи.
Суд звертає увагу, що зазначені вище свідки проживають у будинку АДРЕСА_1.
Відповідно до довідки від 18.07.2012 р. № 2, виданою Підприємством № 7 ОСОБА_2, останній проживає і прописаний в АДРЕСА_1, квартира НОМЕР_4.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 сплачує у певному розмірі квартирну плату, за постачання води, за опалення, за електроенергію, за газ та за кабельне телебачення, що підтверджується квитанціями за період з січня 2012 р. по жовтень 2012 р. (а. с. 54 -62).
Зважаючи на наведені докази (акт від 19.07.2012 р., складений паспортистом та майстром Підприємства № 7, показання свідків, довідку від 18.07.2012 р. № 2, видану Підприємством № 7 та квитанціями про сплату комунальних та інших послуг за період з січня 2012 р. по жовтень 2012 р.), суд вважає, що ОСОБА_2 проживає у квартирі АДРЕСА_1.
Таким чином, ОСОБА_19 не довела того, що ОСОБА_2 не проживає у квартирі АДРЕСА_1 з листопада 2010 р. (півтора року), на що вона посилалась як на підставу позову.
Між тим, частиною третьою статті 10 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 71 Житлового кодексу Української РСР встановлено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Статтею 72 Житлового кодексу Української РСР визначено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Суд не знаходить підстав для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1, оскільки вона не довела, що ОСОБА_2 був відсутній у квартирі АДРЕСА_1 більше шести місяців, а відтак відмовляє у задоволенні її позову.
Разом з тим, суд вважає за необхідне вказати, що з пояснень свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_9 вбачаються ознаки наявності обставин, які можуть бути підставами для виселення ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 у відповідності до статті 116 Житлового кодексу Української РСР (частина перша якої встановлює, що якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення).
Керуючись статтями 3, 4, 7, 8, 10, 11, 15, 18, 57 -60, 63, 64, 79, 88, 208, 209, 212 -215 Цивільного процесуального кодексу України,
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 відмовити.
Роз'яснити, що:
- дане рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано;
- у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом;
- апеляційна скарга на дане рішення може бути подана до Апеляційного суду Житомирської області через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя В.В. Корбут