Справа № 0603/3764/12 Провадження № 2/0603/1774/12
Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.07.2012 р.м. Бердичів
Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Корбут В.В., за участю секретаря судових засідань Жмурко В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заявуОСОБА_2
доКомунального підприємства "Бердичівтеплоенерго"
провизнання трудового договору укладеним безстроково та зміну дати звільнення
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_2 звернувся до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області з позовною заявою, у якій просить визнати, що трудовий договір між ним та Комунальним підприємством "Бердичівтеплоенерго" (далі -Підприємство) був укладений як безстроковий, замінити дату звільнення на 18.04.2012 р., відповідно до пункту 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, дотримуючись порядку, встановленого пунктом 2.10 цієї Інструкції, замінити статтю звільнення на пункт 1 частини першої ст. 40 Кодексу законів про працю України.
Викладені у позовній заяві вимоги ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що укладення з ним трудового договору, звільнення та видача трудової книжки були проведені з порушенням законодавства України про працю.
Зазначає, що він не виявляв бажання укладати строковий трудовий договір, укладання такого договору погіршує його становище та є недійсним на підставі статті 9 Кодексу законів про працю України.
Посилається на те, що у роботі Підприємства у квітні 2012 р. мали місце зміни в організації виробництва і праці та викликані цим скорочення чисельності штату (працівників).
Крім того, ОСОБА_2 вказував, що запис у трудовій книжці при звільненні зроблено не у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на невідповідну статтю, пункт закону, про записи, які вносились до трудової книжки, його ніхто не повідомляв.
Підприємство надало письмові заперечення проти позову ОСОБА_2, у яких просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
Заперечення проти позову Підприємство обґрунтовує тим, що твердження ОСОБА_2 про те, що він на виявляв бажання укладати строковий трудовий договір та не заключав такого не відповідає дійсності та спростовується заявою ОСОБА_2 від 06.10.2011 р., у якій він просить прийняти його оператором котельні саме на опалювальний сезон 2011 -2012 рр.
Також Підприємство звертає увагу на те, що ОСОБА_2 раніше працював за аналогічними строковими трудовими договорами і не мав запитань щодо оформлення трудових відносин.
Підприємство зазначає, що трудова книжка була видана ОСОБА_2 18.04.2012 р., оскільки 15.04.2012 р. та 16.04.2012 р. були вихідними днями, а 17.04.2012 р. для її отримання він не з'явився.
Крім того, Підприємство вказує, що ніяких змін у його штатному розписі у квітні 2012 р. не було, запис у трудовий книжці ОСОБА_2 про його звільнення здійснено у відповідності з формулюванням законодавства України.
У судове засідання з'явився ОСОБА_2 та представник Підприємства ОСОБА_3, довіреність від 20.08.2010 р. (а. с. 40).
Під час судового засідання ОСОБА_2 пояснив, що позовні вимоги підтримує з викладених у позовній заяві підстав, додатково озвучив та надав суду у письмовому вигляді пояснення № 1 від 12.07.2012 р.
Представник Підприємства у судовому засіданні пояснив, що проти позовних вимог ОСОБА_2 заперечує з підстав, наведених у запереченнях проти позову.
Заслухавши пояснення ОСОБА_2, представника Підприємства ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи та допитавши свідка, суд зазначає наступне.
ОСОБА_2 власноруч написав заяву від 06.10.2011 р. на ім'я директора Підприємства наступного змісту: "Прошу прийняти мене оператором котельні на опалювальний сезон 2011 -2012 рр" (а. с. 35).
Вказана заява була написана у присутності ОСОБА_4, яка працювала на Підприємстві на посаді секретаря з виконанням обов'язків по веденню кадрового діловодства (наказ Підприємства № 74/к від 16.05.2011 р. (а. с. 63), та ще близько двадцяти-тридцяти осіб, які також писали заяви щодо прийняття їх на роботу на Підприємство.
ОСОБА_4 була викликана до суду у якості свідка.
Показання у якості свідка ОСОБА_4 вказують, що:
- ні вона, ні будь-які інші особи не примушували ОСОБА_2 писати заяву від 06.10.2011 р. про прийняття на роботу на Підприємство саме такого змісту, який наведено вище;
- ОСОБА_2 сам звернувся до неї з проханням допомогти правильно написати заяву про прийняття на роботу на Підприємство;
- від ОСОБА_2 під час написання заяви від 06.10.2011 р. про прийняття на роботу на Підприємство не надходило пропозицій щодо написання цієї заяви з іншим формулюванням, зокрема, щодо строку прийняття його на роботу.
Викладене спростовує твердження ОСОБА_2 про те, що він написав заяву від 06.10.2011 р. під диктовку ОСОБА_4, а також про те, що він не мав наміру укладати з Підприємством строковий трудовий договір.
На підставі заяви ОСОБА_2 від 06.10.2011 р. наказом Підприємства № 169/к від 15.10.2011 р. ОСОБА_2 було прийнято на роботу оператором котельні по АДРЕСА_1, з 15.01.2011 р. по 4-му розряду з погодинною тарифною ставною 10,49 грн. на опалювальний період 2011 -2012 рр. (а. с. 21).
Відповідно до статті 23 Кодексу законів про працю України трудовий договір може бути:
1) безстроковим, що укладається на невизначений строк;
2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;
3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.
Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
З вказаної норми Кодексу законів про працю України випливає, що трудовий договір може укладатись на час виконання певної роботи у випадках, коли, зокрема, трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, тобто роботи, що є такою, яка не виконується постійно (наприклад, до такої роботи можна віднести ту, яка виконуються протягом певного строку).
Беручи до уваги наведене, суд вважає, що між Підприємством та ОСОБА_2 на підставі заяви останнього від 06.10.2011 р. та наказу Підприємства № 169/к від 15.10.2011 р. було укладено строковий трудовий договір на час виконання певної роботи, що відповідає пункту 3 частини першої статті 23 Кодексу законів про працю України.
Пунктом 1 наказу Підприємства № 29 від 12.04.2011 р. було наказано закінчити опалювальний період 15.04.2012 р. (а. с. 36).
Наказом Підприємства № 59/к від 13.04.2012 р. у зв'язку з закінченням опалювального сезону 2011 -2012 рр. оператора котельні ОСОБА_2 було звільнено з 15.04.2012 р. по пункту другому частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України по закінченню строку трудового договору (а. с. 22).
Згідно з пунктом другим частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України підставою припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.
Зважаючи на вказане, суд приходить до висновку, що звільнення ОСОБА_2 було проведено Підприємством з додержанням пункту 3 частини першої статті 23, пункту другого частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України.
Пунктом 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. № 58, далі -Інструкція) передбачено, що записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
На 22-й та 23-й сторінках трудової книжки НОМЕР_1, яка належить ОСОБА_2, містяться записи, зокрема, наступного змісту: "42. 15.04.2012 Звільнений по закінченню строку трудового договору, п. 2 ст. 36 КЗпП України" та "Наказ № 59/к від 13.04.2012 р" (а. с. 50).
Таким чином, запис у трудовій книжці ОСОБА_2 про звільнення здійснено у відповідності до пункту 2.3 Інструкції та дійсних обставин звільнення.
Враховуючи викладене, суд вважає, що ОСОБА_2 не довів, що трудовий договір між ним та Підприємством було укладено безстроково і що запис про його звільнення, якій міститься у трудовій книжці, здійснено з порушенням вимог законодавства України про працю.
Між тим, частиною другою статті 10 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підставі зазначеного суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2.
Посилання ОСОБА_2 на інші обставини, зокрема, на те, що його не було ознайомлено з наказами Підприємства № 169/к від 15.10.2011 р. та № 59/к від 13.04.2012 р., що йому було видано трудову книжку з порушенням строку, передбаченого абзацом п'ятим пункту 4.1 Інструкції (не у день звільнення), що Підприємство не належить до підприємств сезонної галузі не спростовують зазначених вище висновків суду, а відтак не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 3, 4, 7, 8, 10, 11, 15, 18, 57 -60, 62 -64, 79, 88, 174, 209, 212 -215 Цивільного процесуального кодексу України,
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.
Роз'яснити, що:
- дане рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом;
- апеляційна скарга на дане рішення може бути подана до Апеляційного суду Житомирської області через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя В.В. Корбут