Справа № 0603/3629/12 Провадження № 2/0603/1754/12
Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.07.2012 р.м. Бердичів
Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Корбут В.В., за участю секретаря судових засідань Жмурко В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заявуОСОБА_2
доОСОБА_3
пророзірвання шлюбу та стягнення аліментів
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_2 звернулась до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області з позовною заявою, у якій просить розірвати шлюб між нею та ОСОБА_3, зареєстрований 07.06.2003 р. Відділом реєстрації актів цивільного стану Бердичівського міського управління юстиції, актовий запис № 232, залишити на подальше проживання з нею сина ОСОБА_4 та стягувати з ОСОБА_3 на її користь аліменти у розмірі ? частини всіх видів його доходів (заробітку) у місяць, але не менше 30% встановленого законом прожиткового мінімуму для дитини певного віку, на утримання сина ОСОБА_4, починаючи з дня подання позовної заяви до суду, до досягнення сином повноліття.
Викладені у позовній заяві вимоги ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що:
- між нею та ОСОБА_3 07.06.2003 р. Відділом реєстрації актів цивільного стану Бердичівського міського управління юстиції було зареєстровано шлюб, актовий запис № 232, вони мають дитину -сина ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та проживає з нею;
- спільні відносини з ОСОБА_3 розладнались у зв'язку з тим, що він допускав подружню невірність;
- три року тому ОСОБА_3 покинув сім'ю, з нею та з сином не спілкується, у даний час проживає з іншою жінкою;
- спроби примирення позитивного результату не дали.
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 15.06.2012 р. за вказаною позовною заявою було відкрито провадження у цивільній справі та призначено її розгляд на 10.07.2012 р. об 11:00.
У судове засідання, призначене на 10.07.2012 р. об 11:00:
- ОСОБА_2 не з'явилась, проте подала заяву, у якій зазначила, що позовні вимоги підтримує та просить розглядати справу за її відсутності, а також просить не стягувати з ОСОБА_3 у якості відшкодування судових витрат сплачений нею судовий збір, оскільки останній було відшкодовано ОСОБА_3 добровільно.
- ОСОБА_3 не з'явився, проте подав заяву, у якій зазначив, що позовні вимоги визнає і не заперечує проти їх задоволення, та просить розглядати справу за його відсутності.
Фіксування судового процесу за допомогою звукореєстраціївального технічного засобу не здійснюється у відповідності до частини першої ст. 197 Цивільного процесуального кодексу України, якою, зокрема, передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукореєстраціївального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Щодо позовних вимог про розірвання шлюбу.
Між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 07.06.2003 р. Відділом реєстрації актів цивільного стану Бердичівського міського управління юстиції було зареєстровано шлюб, актовий запис № 232 (а. с. 4).
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 7).
Під час перебування у шлюбі ОСОБА_3 допускав подружню невірність, а три року тому він покинув сім'ю.
З ОСОБА_2 та з сином ОСОБА_3 не спілкується, у даний час проживає з іншою жінкою.
Спроби примирення між ними позитивного результату не дали.
Частиною третьою статті 51 Конституції України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Між тим, наведені вище обставини вказують на те, що подальше спільне життя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і збереження їхнього шлюбу суперечило б інтересам ОСОБА_2 та інтересам їхньої дитини, що мають істотне значення.
Відповідно до частини другої статті 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Як зазначалось вище, ОСОБА_3 визнає позов.
Згідно з частиною четвертою статті 174 Цивільного процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Виходячи з викладеного, суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_2 про розірвання шлюбу з ОСОБА_3.
Щодо позовних вимог про стягнення аліментів.
Син ОСОБА_2 та ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_5, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає з ОСОБА_2 (а. с. 6).
Статтею 180 Сімейного кодексу України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Таким чином, ОСОБА_3 зобов'язаний утримувати свого сина ОСОБА_4 до досягнення ним повноліття.
Частинами першою -третьою статті 181 Сімейного кодексу України передбачено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до частини першої статті 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Згідно з частиною другою статті 182 Сімейного кодексу України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.
Частиною першою статті 182 Сімейного кодексу України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною першою статті 191 Сімейного кодексу України встановлено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_3 на її користь аліментів у розмірі ? частини всіх видів його доходів (заробітку) у місяць, але не менше 30% встановленого законом прожиткового мінімуму для дитини певного віку, на утримання сина ОСОБА_4, починаючи з дня подання позовної заяви до суду, до досягнення ОСОБА_4 повноліття.
Як зазначалось раніше, ОСОБА_3 визнає позов, а відтак суд, зважаючи на частину четверту статті 74 Цивільного процесуального кодексу України, зміст якої наводився вище, задовольняє позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення з нього на її користь аліментів в розмірі ? грн. від його заробітку (доходу) у місяць, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання сина ОСОБА_4, починаючи з дня подання вказаної заяви до суду, до досягнення ОСОБА_4 повноліття.
Щодо позовних вимог про залишення ОСОБА_4 на подальше проживання.
Частиною першою статті 161 Сімейного кодексу України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
З вказаної норми Сімейного кодексу України випливає, що питання щодо місця проживання малолітньої дитини може вирішуватись судом лише у випадку, якщо мати і батько, які проживають окрема, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина
Однак, у позовній заяві не наведено жодної обставини, які б вказували, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 існує спір щодо місця проживання їхнього сина ОСОБА_4.
Таким чином, позовна вимога ОСОБА_2 про залишення сина за її місцем проживання заявлена передчасно, а відтак у її задоволенні необхідно відмовити.
При цьому суд вважає за необхідне роз'яснити, що у випадку виникнення між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спору щодо місця проживання їхнього сина ОСОБА_4 вони не позбавленні права звернутись для його вирішення до суду.
З викладених підстав заява ОСОБА_3 про визнання позову ОСОБА_2 в частині вимог про залишення сина ОСОБА_4 за її місцем проживання не приймається судом у відповідності до положень частини четвертої статті 174 Цивільного процесуального кодексу України, зміст якої наведено вище, як така, що суперечить законодавству України.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 79 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з частинами першою та третьою статті 88 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Таким чином, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 у якості відшкодування судових витрат має бути стягнено 107,30 грн., а в дохід держави -214,60 грн. судового збору.
Між тим, як вбачається з заяви ОСОБА_2, ОСОБА_3 добровільно відшкодував їй судові витрати (сплачений судовий збір), а відтак суд вважає, що питання розподілу судових витрат між ними є вирішеним.
Щодо допуску негайного виконання рішення.
Пунктом першим частини першої статті 367 Цивільного кодексу України передбачено, що суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів -у межах суми платежу за один місяць.
Суд, враховуючи інтереси неповнолітнього ОСОБА_4, вважає за необхідне допустити негайне виконання даного рішення у межах суми платежу за один місяць.
Керуючись статтями 3, 4, 7, 8, 10, 11, 15, 18, 57 -60, 64, 79, 88, 174, 209, 212 -215, 367 Цивільного процесуального кодексу України,
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, зареєстрований 07.06.2003 р. Відділом реєстрації актів цивільного стану Бердичівського міського управління юстиції, актовий запис № 232, розірвати.
Стягувати з ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Малин Житомирської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_2 аліменти в розмірі ? грн. від його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання сина ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з 31.05.2012 р. і до досягнення ОСОБА_4 повноліття, а саме -до ІНФОРМАЦІЯ_3
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Малин Житомирської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1, в дохід держави судовий збір у розмірі 214,20 грн.
Допустити негайне виконання даного рішення в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць.
Роз'яснити, що:
- дане рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом;
- апеляційна скарга на дане рішення може бути подана до Апеляційного суду Житомирської області через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя В.В. Корбут