Справа № 22-ц/2690/16662/12
Головуючий у I інстанції: Кізюн Л.І.
Доповідач у II інстанції: Рейнарт І.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді Рейнарт І.М.
суддів Кулікової С.В., Білич І.М.
при секретарі Кононенко В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 9 жовтня 2012р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах малолітньої ОСОБА_4 до Кредитної спілки "Перший кредитний альянс", ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа: орган опіки та піклування Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації
про визнання недійсним договору іпотеки та зняття заборони відчуження майна,
встановила:
позивачка через свого представника звернулася до суду з позовом про визнання недійсним договору іпотеки, який був укладений 16 березня 2004р. між КС "Перший кредитний альянс" та ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, та передано у іпотеку квартиру АДРЕСА_1, звільнити з-під арешту та іпотеки вказану квартиру та зняти заборону її відчуження.
Мотивуючи позовні вимоги, позивачка зазначала, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 10 червня 2005р. визнано недійсним свідоцтво про право власності на спірну квартиру та квартира повернута до державної власності, однак договір іпотеки був укладений без згоди Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації, як власника квартири.
Також позивачка зазначала, що вона та її малолітня дочка постійно проживають у спірній квартирі, 14 грудня 2005р. отримали свідоцтво про право власності у рівних частинах на дану квартиру, однак відповідачі уклали договір іпотеки без згоди органу опіки та піклування, чим порушили права малолітньої ОСОБА_9, тому вважає, що спірний договір не відповідає вимогам ст.ст. 203 та 215 ЦК України та ст. 177 СК України.
Заочним рішенням суду від 9 жовтня 2012р. у задоволенні позову відмовлено.
Представник позивача подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та постановити нове про задоволення позовних вимог.
В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, на підставі яких були обґрунтовані позовні вимоги.
Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, пояснення апелянта, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності.
Вказаний висновок суду відповідає наявним матеріалам справи, наданим позивачкою доказам та ґрунтується на нормах процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Заявляючи вимоги про визнання договору іпотеки недійсним, позивачка не надала суду даний договір або доказів того, що спірний договір укладався сторонами та існує на момент розгляду справи судом.
При цьому ні позивачкою, ні її представником у порядку, визначеному ст.ст. 133 та 137 ЦПК України, не заявлялося про наявність труднощів у наданні даного доказу суду або необхідності витребування такого доказу.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Ненадання позивачкою спірного договору не дає можливості перевірити обставини, на які вона посилається, а також встановити правовідносини, які склалися між сторонами та чи пред'явлено позовні вимоги до належних відповідачів.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачкою не було надано доказів у підтвердження того, що при укладенні спірного договору були порушені права малолітньої дитини, так як наявне у матеріалах справи свідоцтво про право власності на житло від 14 грудня 2005р. підтверджує, що право власності малолітньої ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 виникло з 14 лютого 2006р., з моменту реєстрації права власності, і не може бути доказом тих обставин, які мали місце, згідно твердження позивачки, 16 березня 2004р.
Посилання представника позивачки на те, що суд не вимагав від сторони надання таких доказів і не здійснив дій для їх витребування, колегія суддів вважає безпідставним, так як діюче процесуальне законодавство покладає обов'язок по наданню суду доказів саме на сторону, яка посилається на такий доказ, при цьому суд сприяє забезпеченню доказів, коли сторона має труднощі у наданні доказів, однак за зверненням такої сторони до суду з відповідним клопотанням.
Матеріали справи не містять даних того, що позивачка або її представник зверталися до суду з таким клопотанням, тому суд не мав законних підстав за власної ініціативи витребовувати такі докази.
Звертаючись із апеляційною скаргою на рішення суду, апелянт також належних доказів у підтвердження своєї позиції не надала та не зверталася до колегії суддів із клопотанням про витребування доказів.
Суд першої інстанції при розгляді даної справи не порушив норми процесуального права, оцінив надані позивачкою докази, правильно застосував норми матеріального права, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити, рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 9 жовтня 2012р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: