Справа №2-16/2007 р.

ЗАОЧНЕ  РІШЕННЯ     

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2007 року                                            Ананьївський районний суд Одеської області

у складі: головуючого судді           - Скуртова М. І.

при секретарі                                  - Личман Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ананьєві справу за позовом ОСОБА_1 до,  ОСОБА_2,  зацікавлена особа ОСОБА_3 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди,  нанесених джерелом підвищеної небезпеки,

УСТАНОВИВ:

 ОСОБА_13вернулася до суду про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди,  нанесених джерелом підвищеної небезпеки. Позивач посилається на те,  що ІНФОРМАЦІЯ_1 року приблизно о 14 годині 30 хвилин відповідач по справі,  ОСОБА_3,  керуючи пасажирським автобусом,  рухаючись по автошляху ІНФОРМАЦІЯ_2по напрямку до АДРЕСА_1,  скоїв наїзд на належний їй на праві приватної власності автомобіль ІНФОРМАЦІЯ_3,  ІНФОРМАЦІЯ_4 року випуску,  н/з НОМЕР_1,  який згідно наданого нею доручення,  знаходився під керуванням ОСОБА_4 В результаті наїзду зазначений автомобіль отримав значні механічні ушкодження і відповідно до висновку авто механічної експертизи від ІНФОРМАЦІЯ_5 року,  вартість його відновлення становить 11 718 грн. По відношенню до ОСОБА_3 СВ Іванівським РВ ГУМВС України в Одеській області було порушено кримінальну справу,  яка була припинена в зв'язку з відсутністю в діях водія складу злочину,  хоча факт ДТП і нанесення відповідачем позивачу збитків слідством був підтверджений. Також вважає,  що згідно цивільного законодавства України,  відповідальність за нанесення матеріальної збитків повинен нести в першу чергу власник джерела підвищеної небезпеки - власник автобуса ОСОБА_2

Крім того,  позивач вказує,  що діями винних осіб їй була нанесена моральна шкода,  яку оцінює в 20000 гривень і яка полягає в тому,  що їй - хворій людині похилого віку нанесені матеріальні збитки у великому розмірі,  практично знищено її автомобіль,  вона зазнала душевні страждання і хвилювання,  був порушений її звичайний уклад життя.

У попередньому судовому засіданні та при розгляді справи представник позивача,  діючий на підставі доручення від ІНФОРМАЦІЯ_6 року (а.с. 4),  підтримав позовні вимоги ОСОБА_1,  просить суд стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 матеріальні збитки в розмірі 11718 гривень та моральну шкоду,  в розмірі передбаченому законом в такому випадку,  а також витрати по справі.

Відповідачі в судові засідання жодного разу не з'явилися,  хоча про день,  час і місце слухання справи повідомлялися належним чином,  про що свідчать поштові повідомлення (а.с. 9, 10, 21),  причину своєї неявки не повідомив. Крім того,  відповідачі викликалися до суду через оголошення у пресі (а.с. 23, 25-28). За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи,  що відповідає положенням  ст.  224 ЦПК України.

Суд,  заслухавши представника позивача та вивчивши документи справи приходить до висновку,  що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Встановлено,  що відповідно до матеріалів кримінальної справи НОМЕР_2,  порушеної Іванівським РВ УМВС України в Одеській області,  по звинуваченню ОСОБА_3 за  ст.  286 ч. 1 КК України,  дійсно мала місце ІНФОРМАЦІЯ_1 року приблизно о 14 год. 30 хв. дорожньо-транспортна пригода за участю ОСОБА_3,  керуючого автобусом ІНФОРМАЦІЯ_7,  р/н НОМЕР_3,  належного ОСОБА_2,  який рухаючись по а/ш ІНФОРМАЦІЯ_2,  скоїв наїзд на автомобіль ІНФОРМАЦІЯ_3.

Також підтверджена сума матеріальних збитків в розмірі 11 718 гривень висновком товарознавчої експертизи,  який приєднаний до матеріалів вказаної кримінальної справи (а.с. 50-53).

ІНФОРМАЦІЯ_8 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено трудовий договір між працівником і фізичною особою,  посвідчений Рівненським районним управлінням зайнятості,  згідно якого працівник зобов"язаний виконувати автоперевезення та технічне обслуговування автомобіля,  який приєднаний до матеріалів вказаної кримінальної справи (ах. 109).

Встановлено,  що власником автобуса ІНФОРМАЦІЯ_7 реєстраційний НОМЕР_3 ,  згідно технічного паспорту серії РВС НОМЕР_4,  виданого ДАІ Рівненського МРЕВ Рівненської області ІНФОРМАЦІЯ_9 року є ОСОБА_2,  що слідує із матеріалів вищезазначеної кримінальної справи (а.с.  110).

Згідно  ст.  1166 ЦК України,  .....  майнова шкода,  завдана майну фізичної або юридичної

особи,  відшкодовується в повному обсязі особою,  яка її завдала.

Відповідно  ст.  1187 ЦК України,  джерелом підвищеної небезпеки є діяльність,  пов'язана з

використанням,    зберіганням   або  утриманням  транспортних   засобів,    ... ,    що   створює

підвищену небезпеку для особи,  яка цю діяльність здійснює,  та інших осіб. Шкода,  завдана джерелом підвищеної небезпеки,  відшкодовується особою,  яка на відповідній правовій підставі

(право власності, ...) володіє транспортним засобом використання,  зберігання або утримання

якого створює підвищену небезпеку.

Згідно пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року N 6 із змінами та доповненнями „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин,  що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності,  повного господарського відання,  оперативного управління або з інших підстав (договору оренди,  довіреності тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа,  яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер,  машиніст,  оператор тощо).

 ст. 1192 ЦК України,  передбачено,  що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу,  яка завдала шкоди майну,  відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості,  полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків,  що підлягають відшкодуванню потерпілому,  визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт,  необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Суд бере до уваги,  що відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року N 6 із змінами та доповненнями „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди",  при визначенні розміру відшкодування шкоди,  заподіяної майну,  незалежно від форм власності судам належить виходити,  зокрема,  із статей 48,  51,  52,  54,  56,  57 Закону України "Про власність". Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе,  потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна,  робіт,  які необхідно провести,  щоб виправити пошкоджену річ усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди. Якщо для відновлення попереднього стану речі,  що мала певну зношеність,  були використані нові деталі,  комплектуючі частини іншої модифікації,  що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів,  особа,  відповідальна за шкоду,  не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Таким чином,  зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення матеріальних збитків та стягнення з ОСОБА_2,  як власника джерела підвищеної небезпеки,  майнової шкоди в розмірі 11 718 гривень.

Відповідно до положень Конституції України,  зокрема статей 32,  56,  62 і чинного законодавства,  фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди,  заподіяної внаслідок порушення їх прав і свобод та законних інтересів.

Згідно  ст.  23 ч.3 ЦК України під моральною шкодою,  у даному випадку,  слід розуміти душевні страждання,  яких зазнала фізична особа у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди,  протиправність діяння її заподіювача,  наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Вирішуючи питання щодо заявленої позивачем моральної шкоди,  суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині,  оскільки позивачем не доведено чим підтверджується- факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру,  інші обставини,  які б мали істотне значення для вирішення справи та не обґрунтований розмір відшкодування моральної шкоди.

Вирішуючи питання стосовно судових витрат,  суд приходить до висновку що вони повинні бути покладені на ОСОБА_2,  оскільки саме він є володільцем джерела підвищеної небезпеки.

На підставі викладеного,  керуючись  ст.  ст.  22, 23, 1166, 1187,  1192 ЦК України,   ст.  ст.  10, 11, 60, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України,  суд,  -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 в на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки в розмірі 11 718 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 в на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати на виклик відповідачів через оголошення у пресі в розмірі 398 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави державне мито в розмірі 117 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи у сумі 30 гривень.

В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги,  з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4  ст.  295 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом,  що його ухвалив,  за письмовою заявою відповідача,  поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.