Справа №1-331/2007 p.
ВИРОК
Іменем України
18 жовтня 2007 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
головуючого: Сливи Ю.М. ,
при секретарі: Брайченко О.О.,
з участю прокурора: Кимлика Р.В.,
захисника ОСОБА_1,
законних представників ОСОБА_2, ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4,
представника служби у
справах неповнолітніх ОСОБА_5,
представника кримінальної міліції
у справах неповнолітніх ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпіні кримінальну справу по обвинуваченню:
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., уродженця: ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, з ІНФОРМАЦІЯ_4 освітою, ІНФОРМАЦІЯ_5, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6 р.н., уродженця: ІНФОРМАЦІЯ_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, з ІНФОРМАЦІЯ_4 освітою, ІНФОРМАЦІЯ_5, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні злочину передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України, -
встановив:
Так, 27.06.2007 року близько 00.20 годин, неповнолітні ОСОБА_7 та ОСОБА_8, перебуваючи на залізничному переході ІНФОРМАЦІЯ_8, з метою відкритого викрадення чужого майна громадян, вступили між собою в попередню змову та розподілили злочинні ролі. Побачивши раніше не знайому їм потерпілу ОСОБА_4і, реалізуючи свої злочинні наміри, спрямовані на відкрите викрадення чужого майна, діючи згідно розподілених ролей, неповнолітній ОСОБА_8 підбіг до раніше невідомої ОСОБА_4 і зірвав з її плеча жіночу сумочку. ОСОБА_4 почала чинити опір і неповнолітній ОСОБА_7, який знаходився поряд і спостерігав, з метою подолання опору потерпілої ОСОБА_4, підбіг до неї та ОСОБА_8 і застосовуючи насильство, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, схопив потерпілу за талію і почав тягнути у бік, чим потерпілій було спричинено фізичний біль і остання випустила сумку з рук. ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відкрито заволоділи майном ОСОБА_4, а саме сумочкою з шкіри темно-коричневого кольору, вартістю - 300 гривень, гаманцем з шкіри темно-коричневого кольору, вартістю - 200 гривень, в якому були гроші в сумі 307 гривень, ключами, які не мають матеріальної цінності, мобільним телефоном марки «Самсунг Е900» ІМЕІ НОМЕР_1, вартістю - 1500 гривень, з сім карткою оператора «Київстар» на номер НОМЕР_2, вартістю - 50 гривень з грошима на рахунку 25 гривень, жіночою парфумерією - яка не має матеріальної цінності для потерпілої, спричинивши останній матеріальну шкоду на загальну суму 2382 гривні, після чого з місця злочину зникли.
Викраденим майном розпорядились на власний розсуд.
У судовому засіданні підсудні вину в скоєному злочині визнали повністю та показали:
- ОСОБА_7, що 27.06.2007 року близько 24.00 години він разом з ОСОБА_8
гуляли біля ІНФОРМАЦІЯ_8 та вирішили вчинити пограбування. Побачивши потерпілу,
ОСОБА_8 підбіг до неї та схватив за жіночу сумочку. Дівчина не відпускала сумку, тому він
підбіг до неї та відтягнув її за талію. Коли потерпіла відпустила сумочку, вони побігли вздовж
залізничної колії. Викрадене майно використали на свій розсуд. Об'єм викраденого не
заперечує. Стверджує, що батьки мають на нього вплив, ніякими хронічними хворобами не
хворіє, кається у вчиненому та просить не позбавляти його волі;
- ОСОБА_8, підтвердив факти викладені у обвинувальному висновку та
підтверджені ОСОБА_7 Стверджує, що батьки також мають на нього вплив, ніякими
хронічними хворобами він не хворіє, кається у вчиненому та просить не позбавляти його волі;
- законний представник ОСОБА_2 у судовому засіданні показала, що вона є
матір'ю ОСОБА_8Останній зробив для себе належні висновки та кається у вчиненому. Вони
проживають з її чоловіком, вітчимом для підсудного. При цьому мають вплив на сина. Ніякими
хворобами її син не хворіє. У школі навчався посередньо. У подальшому її син піде навчатись;
- законний представникОСОБА_3 у судовому засідання показала, що вона виховує
свого сина одна. При цьому завжди навчала його бути чесним. її син завжди допомагав їй та
сусідам по господарству. У школі приймав участь на олімпіадах, позитивно характеризувався.
Після вчиненого, зробив належні висновки і вона впевнена, що ніколи не стане на злочинний
шлях.
- представник служби у справах неповнолітніх ОСОБА_5 у судовому засіданні
показав, що підсудні у них на обліку не були, оскільки вони з іншого району. З ними він
познайомився у суді. Враховуючи, що підсудні раніше не судимі, вважає за можливе
призначити їм покарання з відстрочкою.
- представник кримінальної міліції у справах неповнолітніх ОСОБА_6 у судовому
засіданні показав, що підсудні у них на обліку не перебували, оскільки всіх заробітчан важко
відслідкувати.
У зв'язку із повним визнанням підсудними своєї вини в скоєному злочині та цивільного позову, визнанням кваліфікації їх дій та доказів, зібраних органом досудового слідства, дослідження доказів було обмежене лише допитом підсудних.
Суд вважає, що органами досудового слідства правильно кваліфіковано дії ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за ст. 186 ч. 2 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж) поєднаний із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої, скоєному за попередньою змовою групою осіб.
При обранні міри покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого підсудними злочину, який відноситься до категорії тяжкого злочину, особи підсудних.
Підсудний ОСОБА_7. за місцем проживання та навчання характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий.
Підсудний ОСОБА_8 за місцем проживання та навчання характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий.
Обставинами, що пом'якшують покарання підсудних суд знаходить: щире каяття в скоєні злочину; добровільне відшкодування завданого збитку, вчинення злочину неповнолітніми.
Обставин що обтяжують покарання підсудних, суд по справі не знаходить.
Враховуючи обставини справи, а саме: що підсудні позитивно характеризуються, є неповнолітніми, каються у вчиненому, відшкодували заподіяну шкоду, а також думку потерпілої, яка вважала, що підсудним слід обрати покарання не пов'язане з позбавленням волі, суд приходить до висновку, що їх виправлення можливе без ізоляції від суспільства, а тому можливо, призначивши їм покарання у вигляді позбавлення волі, звільнити від відбування покарання із випробуванням та із наданням іспитового строку.
Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України суд, -
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_7 та ОСОБА_8 визнати винними у вчиненні злочину передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України та призначити їм покарання по цій статті у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 104 КК України ОСОБА_7 та ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання звільнити із випробуванням, встановивши їм іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_7 та ОСОБА_8:
· не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;
· повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, навчання або роботи.
· періодично з'являтись до органів кримінально-виконавчої системи для реєстрації.
Міру запобіжного заходу до обрання вироком законної сили щодо підсудних залишити без змін - підписку про невиїзд.
Речові докази, які знаходяться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_4 залишити у її користуванні.
На вирок до апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд може бути подано апеляцію на протязі 15 діб із моменту проголошення вироку.