Справа № 2-15/2007 p.
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2007 року Ананьївський районний суд Одеської області
у складі: головуючого судці - Скуртова М. І.
при секретарі - Личман Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ананьєві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, зацікавлена особа ОСОБА_3 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди. Позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року приблизно о 14 годині 30 хвилин відповідач по справі, ОСОБА_3, керуючи пасажирським автобусом, рухаючись по автошляху ІНФОРМАЦІЯ_2 по напрямку до АДРЕСА_1, скоїв наїзд на автомобіль ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 року випуску, н/з НОМЕР_1, що стояв на узбіччі, яким керував її батько - ОСОБА_4. Позивач знаходилася у зазначеному авто. В результаті наїзду їй були нанесені легкі тілесні ушкодження, в зв'язку з чим вона тривалий час знаходилася на стаціонарному амбулаторному лікуванні і понесла значні матеріальні збитки в сумі 2060 грн..
Крім того, позивач пояснила, що діями винних осіб їй була нанесена моральна шкода, яку оцінює в 40000 гривень і яка полягає в тому, що в результаті несподіваного наїзду на транспортний засіб, в якому вона перебувала, їй були нанесені значні тілесні ушкодження, вона перенесла нервове потрясіння, була налякана, відчула великий фізичний біль, тривалий час перебувала в лікувальному закладі, що не давало їй змоги відвідувати навчання, вести свій звичний спосіб життя. До теперішнього часу вона відчуває наслідки перенесеної травми і ці наслідки можуть мати місце ще невизначений час. По відношенню до ОСОБА_3 СВ Іванівським РВ ГУМВС України в Одеській області було порушено кримінальну справу, яка була припинена в зв'язку з відсутністю в діях водія складу злочину, хоча факт ДТП і нанесення позивачу легких тілесних ушкоджень слідством був підтверджений. Також вважає, що згідно цивільного законодавства України, безпосередньо відповідальність повинна покладатися на ОСОБА_3, як водія автобуса та винного у ДТП, а також на ОСОБА_2 як власника джерела підвищеної небезпеки.
У попередньому судовому засіданні та при розгляді справи представник позивача, діючий на підставі доручення від ІНФОРМАЦІЯ_5 року (а.с. 36), підтримав позовні вимоги ОСОБА_1, просить суд стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 матеріальні збитки в розмірі 2060 гривень та моральну шкоду, в розмірі передбаченому законом в такому випадку, а також витрати по справі.
Відповідачі в судові засідання жодного разу не з'явилися, хоча про день, час і місце слухання справи повідомлялися належним чином, про що свідчать поштові повідомлення (а.с. 41, 53, 54), причину своєї неявки не повідомили. Крім того, відповідачі викликалися до суду через оголошення у пресі (а.с. 56-61). Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Суд, заслухавши представника позивача та вивчивши документи справи приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Встановлено, що відповідно до матеріалів кримінальної справи НОМЕР_2, порушеної Іванівським РВ УМВС України в Одеській області, по звинуваченню ОСОБА_3 за ст. 286 ч. 1 КК України, дійсно мала місце ІНФОРМАЦІЯ_1 року приблизно о 14 год. 30 хв. дорожньо-транспортна пригода за участю ОСОБА_3, керуючого автобусом ІНФОРМАЦІЯ_6, р/н НОМЕР_3, належного ОСОБА_2, який рухаючись по а/ш ІНФОРМАЦІЯ_2, скоїв наїзд на автомобіль ІНФОРМАЦІЯ_3, в якому знаходилася ОСОБА_1.
ІНФОРМАЦІЯ_7 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено трудовий договір між працівником і фізичною особою, посвідчений Рівненським районним управлінням зайнятості, згідно якого працівник зобов'язаний виконувати автоперевезення та технічне обслуговування автомобіля, який приєднаний до матеріалів вказаної кримінальної справи (а.с. 109).
Встановлено, що власником автобуса ІНФОРМАЦІЯ_6 реєстраційний НОМЕР_3 , згідно технічного паспорту серії РВС НОМЕР_4, виданого ДАІ Рівненського МРЕВ Рівненської області ІНФОРМАЦІЯ_8 року є ОСОБА_2, що слідує із матеріалів вищезазначеної кримінальної справи (а.с. 110).
Відповідно до висновку комісійної експертизи, який приєднаний до матеріалів вказаної кримінальної справи, в результаті ДТП ОСОБА_1 були нанесені легкі тілесні ушкодження (а.с. 128-132). Також факт перебування ОСОБА_1 на стаціонарному амбулаторному лікуванні підтверджується копією медичної картки стаціонарного хворого (а.с. 3, 4), історією хвороби та іншими довідками лікувального закладу (а.с. 5-34).
Так, згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями
чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, ..... ,
відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з
використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, ..... , що створює
підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, ...) володіє транспортним засобом, ..., використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року N 6 із змінами та доповненнями „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).
ст. 1195 ЦК України, передбачено, що фізична або юридична особа, яка завдала шкоди
каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати
потерпілому . витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-
курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення матеріальних збитків та стягнення з ОСОБА_2, як власника джерела підвищеної небезпеки, 2060 гривень.
Відповідно до положень Конституції України, зокрема статей 32, 56, 62 і чинного законодавства, фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і свобод та законних інтересів.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Вирішуючи питання щодо заявленої позивачем моральної шкоди, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог у цій частині, оскільки позивач в результаті ДТП перенесла велике нервове потрясіння, через отриману травму відчула фізичні та моральні
страждання, які пов'язані з значним погіршенням стану здоров'я, тривалим лікування та знаходженням у лікувальному закладі, також неможливістю продовжувати навчання, відвідувати заняття і вести активне суспільне життя, що викликало душевні переживання.
Згідно п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" із змінами і доповненнями від 25 травня 2001 року розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат, (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих ґ виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відговлення попереднього стану.
ст. 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 1167 ч.2 моральна шкода відшкодовується незалежно від вини... фізичної чи юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Керуючись вищенаведеним, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 5000 гривень.
Вирішуючи питання стосовно судових витрат, суд приходить до висновку, що вони повинні бути покладені на ОСОБА_2, оскільки саме він є власником джерела підвищеної небезпеки та на нього покладено відшкодування матеріальних збитків і моральної шкоди.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 23, 1166, 1167, 1168, 1187, 1195 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 в на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки в розмірі 2060 гривень та моральну шкоду в розмірі 5000 гривень, а всього 7060 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати на виклик відповідачів через оголошення у пресі в розмірі 398 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави державне мито в розмірі 250 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи у сумі 30 гривень.
В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і
подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.