УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2006 року жовтня місяця 16 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді   Яковенко Л.Г.

суддів   Синельщікової О.В. Куриленка О.С. при секретарі   Буровій Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, неповнолітнього ОСОБА_3, третя особа - Сімферопольська міська рада про виселення та за зустрічним позовом ОСОБА_2 в своїх інтересах і в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_1, комунального підприємства Житлово-експлуатаційне об'єднання Залізничного району міста Сімферополя та виконавчого комітету Сімферопольської міської ради про визнання права користування жилим приміщенням, визнання недійсними рішення і ордеру на жиле приміщення, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в своїх інтересах і в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 на рішення Залізничного районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 31 травня 2006 року, до якої, приєднався представник ОСОБА_2 - Черненко Віктор Григорович,

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням Залізничного районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 31 травня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. ОСОБА_2 і її неповнолітнього сина ОСОБА_3 виселено з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення. У задоволенні позову ОСОБА_2 в своїх інтересах і в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 відмовлено.

На рішення суду відповідачка подала апеляційну скаргу, до якої приєднався її представник ОСОБА_4 В апеляційній скарзі ОСОБА_2 в своїх інтересах і в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати і направити справу на новий розгляд, посилаючись на те, що рішення незаконне і необгрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вказує, що судом не повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи і висновки суду не відповідають обставинам    справи.    Вважає,    що    суд    розглянув    справу    однобічно,

Справа № 22-Ц-6461/2006 р.                             Головуючий у першій

                                інстанції Корогодіна О.Е.

                                Доповідач Синельщікова О.В.

необгрунтовано не прийняв до уваги її докази, які спростовують позовні вимоги ОСОБА_1, чим порушив її права і права її неповнолітнього сина на житло.

Заслухавши суддю-доповідача, відповідачку, її представника, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необгрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 65 Житлового кодексу України особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Згідно з частиною 1 статті 64 Житлового кодексу України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення.

При розгляді справи встановлено, що наймачем квартири АДРЕСА_1 була ОСОБА_5  до особистого рахунку на квартиру був внесений та проживав у квартирі її син ОСОБА_6. Квартира має дві жилі кімнати площею 10,8 кв.м. і 20,6 кв.м., загальна площа складає 49 кв.м.

ОСОБА_5 і ОСОБА_6 загинули у квартирі ІНФОРМАЦІЯ_1 під час пожежі.

З цього часу квартира вивільнилася від проживання, і рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради НОМЕР_1 була надана як службова позивачу по справі ОСОБА_1 на склад сім'ї із трьох осіб: позивача, його жінки і доньки.

12 травня 2006 року позивачу видано ордер на вселення в квартиру, але право на проживання ним не реалізовано у зв'язку з тим, що в квартиру самовільно вселилася відповідачка.

При розгляді справи суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачка ОСОБА_2 та її неповнолітній син не мають права проживання у спірній квартирі АДРЕСА_1, а тому підлягають виселенню з самовільно зайнятої квартири без надання іншого жилого приміщення за підставами статті 109 Житлового кодексу України.

Суд першої інстанції встановив, що відповідачка ОСОБА_2 з неповнолітнім сином на законних підставах за згодою наймача ОСОБА_5 і ОСОБА_6 не поселялася в спірну квартиру, не була внесена до особистого рахунку на спірну квартиру, не була зареєстрована за вказаною адресою, має право на проживання і зареєстрована по АДРЕСА_2. На час загибелі наймача квартири ОСОБА_5 та свого чоловіка ОСОБА_6 відповідачка не проживала в спірній квартирі, не приймала участі у похованні чоловіка та свекрухи, не сплачувала за комунальні послуги та плату за житло. Наймач квартири ОСОБА_5 не давала письмової згоди на поселення відповідачки, не визнавала її права на проживання у квартирі.

Також, судом встановлено, що відповідачка з неповнолітнім сином дійсно деякій час проживала в спірній квартирі, але з весни 2005 року з сином покинула жилу площу і на момент смерті ОСОБА_5 і свого чоловіка ОСОБА_6 самостійного права на жилу площу в квартирі не мала.

Таким чином, право проживання відповідачки в спірній квартирі не доведено.

Не відповідають матеріалам справи доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Із матеріалів справи вбачається, що судове засідання З1 травня 2006 року фіксувалося за допомогою цифрового магнітофону „Тритон", на а.с. 79-86 знаходиться протокол судового засідання від 31 травня 2006 року, на який відповідачкою і її представником.не принесені зауваження відповідно до статті 199 Цивільного процесуального кодексу України.

Докази, наявні в матеріалах справи, на які посилається відповідачка в апеляційній скарзі, були досліджені судом першої інстанції разом з іншими доказами по справі, їм дана належна оцінка.

За таких обставин колегія суддів вважає, що при розгляді справи вимоги матеріального і процесуального права додержано, підстав для скасування рішення немає.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в своїх інтересах і в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Залізничного районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 31 травня 2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.