У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2013 року колегія суддів судової палати Апеляційного суду м. Києва з розгляду кримінальних справ у складі:

головуючого - суддіПрисяжнюка О.Б.

суддівБовтрук В.М., Глиняного В.П.

за участю прокурораКарпука Ю.А.

захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6

скаржникаОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляцію захисника ОСОБА_8, в інтересах ОСОБА_7, на постанову Печерського районного суду м. Києва від 14 листопада 2012 року, -

в с т а н о в и л а :

Цією постановою залишено без задоволення скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_7 на постанову від 28 вересня 2012 року про скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи та порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_7, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212-1 КК України.

В апеляції захисник ОСОБА_8, просить скасувати постанову суду першої інстанції і постанову про скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи і порушення кримінальної справи та закрити провадження по справі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судове рішення винесено з неправильним застосуванням кримінального закону, а висновки суду, викладені в ньому, не відповідають фактичним обставинам справи. На переконання апелянта, кримінальну справу порушено без належних на те приводів і підстав, які передбачені ст.. 94 КПК України 1960 року, а саме винесено проти неналежного суб'єкта та за відсутності ознак, складу та події злочину, передбаченого ст.. 212-1 КК України. Так, захисник стверджує, що ОСОБА_7 не може бути суб'єктом інкримінованого їй злочину, окільне не наділена Правлінням ПАТ «НВП «Більшовик» обов'язком та можливістю сплачувати будь-які збори та платежі, а отже не вчиняла і не могла вчиняти злочин, передбачений ч. 3 ст. 212-1 КК України.

За таких обставин, на думку ОСОБА_8 постанова суду першої інстанції є незаконною і не обґрунтованою.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_7 та її захисників, які підтримали подану апеляцію та просили її задовольнити в повному обсязі, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції, оскільки вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали справи за скаргою та матеріали, на підставі яких порушено кримінальну справу, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає що подана апеляція не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Не зважаючи на те, що справа була призначена до розгляду на 08 січня 2013 року, тобто після вступу в законну силу нового Кримінального процесуального Кодексу України, проте відповідно до п.п. 13, 15 розділу ХI «Перехідні положення», дана справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому КПК України 1960 року.

Статтею 236-8 КПК України передбачено, що предметом дослідження при розгляді скарги на постанову про порушення кримінальної справи є наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення кримінальної справи. При цьому, під час розгляду скарг на постанови про порушення кримінальної справи, суддя не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті. Оцінка доказів, яка повинна здійснюватися судом під час розгляду кримінальної справи по суті, на цій стадії процесу, є неможливою.

За результатами розгляду скарги, суд, залежно від того, чи були при порушенні справи дотримані вимоги ст. ст. 94, 97, 98 КПК України, приймає відповідне вмотивоване рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції цих вимог закону дотримався, належним чином перевірив доводи скарги іматеріали, на підставі яких було порушено кримінальну справу та прийшов до обґрунтованого і законного рішення.

Так, кримінальна справа може бути порушена за наявності достатніх приводів та підстав, що визначені ст. 94 КПК України. Частиною першою даної норми закону передбачений перелік приводів для порушення кримінальної справи, який є вичерпним. Підставами ж для її порушення, відповідно до вимог частини другої тієї ж статті, є достатні дані, що вказують на наявність ознак злочину. Достатніми даними, для порушення кримінальної справи можуть бути тільки такі дані, які містять вказівку на ознаки саме того злочину, по факту якого була порушена кримінальна справа.

Відповідно до ст. 98 КПК України 1960 року при наявності приводів і підстав, зазначених у ст. 94 КПК України 1960 року, прокурор, слідчий орган дізнання або суддя зобов'язані винести постанову про порушення кримінальної справи, вказавши приводи і підстави до порушення справ, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується справа, а також подальше її спрямування.

Матеріалами справи встановлено, що приводом для порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_7 за ч 3 ст. 212-1 КК України послугувало безпосереднє виявлення прокурором ознак злочину. Підставами ж стали зібрані під час перевірки достатні дані, які вказують на наявність в діях ОСОБА_7 ознак злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212-1 КК України.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що з'ясувати коло посадових обов'язків ОСОБА_7, як головного бухгалтера ПАТ «НВП «Більшовик», можливо лише при проведені досудового розслідування.

Що стосується наявності чи відсутності в діях ОСОБА_7 прямого умислу, то дане питання вирішується при оцінці доказів, які можуть бути отримані процесуальним шляхом в ході проведення досудового слідства.

За таких обставин, колегія суддів не погоджується з доводами апеляції з приводу того, що кримінальну справу відносно ОСОБА_7 порушено без достатніх на те приводів і підстав, у зв'язку з чим не вбачає підстав для її задоволення, а відтак і не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.

З урахуванням наведеного та керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України1960 року та п.п. 11, 13, 15 Розділу ХI «Перехідні положення» КПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 14 листопада 2012 року, якою залишено без задоволення скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_9 на постанову від 28 вересня 2012 року про скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи та порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_7, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212-1 КК України, залишити без зміни, а апеляцію захисника ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_7 - без задоволення.

С у д д і :

Присяжнюк О.Б. Бовтрук В.М. Глиняний В.П.