У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2013 року колегія суддів судової палати Апеляційного суду м. Києва з розгляду кримінальних справ у складі:

головуючого - суддіПрисяжнюка О.Б.

суддівБовтрук В.М., Глиняного В.П.

за участю прокурораКоваленко Ю.О.

адвокатаОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на постанову Печерського районного суду м. Києва від 05 листопада 2012 року, -

в с т а н о в и л а :

Цією постановою задоволено скаргу захисника ОСОБА_6, що діє в інтересах ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на постанову від 15 жовтня 2012 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_7 і ОСОБА_8, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України та скасовано вказану постанову.

В апеляції прокурора, який браву участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить рішення суд скасувати, а матеріали справи повернути на новий судовий розгляд. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що висновки суду з приводу відсутності приводів і підстав для порушення кримінальної справи не відповідають фактичним обставинам справи. Так, апелянт стверджує, що кримінальну справу відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 порушено за наявності на те достатніх приводів і підстав, які зазначені в постанові від 15 жовтня 2012 року та підтверджуються матеріалами перевірки. За тиках обставин, на думку прокурора, постанова суду першої інстанції є незаконною і необґрунтованою, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та просив її задовольнити, адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_8, який заперечував проти задоволення поданої апеляції та просив рішення суду залишити в силі, оскільки воно є законним та обґрунтованим, вивчивши матеріали справи за скаргою та матеріали, на підставі яких порушено кримінальну справу, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає що подана апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Не зважаючи на те, що справа була призначена до розгляду на 08 січня 2013 року, тобто після вступу в законну силу нового Кримінального процесуального Кодексу України, проте відповідно до п.п. 13, 15 розділу ХI «Перехідні положення», дана справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому КПК України 1960 року.

Статтею 236-8 КПК України 1960 року передбачено, що предметом дослідження при розгляді скарги на постанову про порушення кримінальної справи є наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, та законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення кримінальної справи. При цьому, під час розгляду скарг на постанови про порушення кримінальної справи, суддя не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті. Оцінка доказів, яка повинна здійснюватися судом під час розгляду кримінальної справи по суті, на цій стадії процесу, є неможливою.

За результатами розгляду скарги суд, залежно від того, чи були при порушенні справи дотримані вимоги ст. ст. 94, 97, 98 КПК України 1960 року, приймає відповідне вмотивоване рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції цих вимог закону дотримався, належним чином перевірив доводи скарги іматеріали на підставі яких було порушено кримінальну справу та прийшов до цілком обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення поданої скарги.

Так, Кримінально-процесуальним України 1960 року, передбачено, що кримінальна справа може бути порушена за наявності достатніх приводів та підстав, що визначені ст. 94 КПК України 1960 року. Частиною першою даної норми закону передбачений перелік приводів для порушення кримінальної справи, який є вичерпним. Підставами ж для її порушення, відповідно до вимог частини другої тієї ж статті, є достатні дані, що вказують на наявність ознак злочину. Достатніми даними, для порушення кримінальної справи можуть бути тільки такі дані, які містять вказівку на ознаки саме того злочину, по факту якого була порушена кримінальна справа.

Відповідно до ст. 98 КПК України 1960 року при наявності приводів і підстав, зазначених у ст. 94 КПК України 1960 року, прокурор, слідчий орган дізнання або суддя зобов'язані винести постанову про порушення кримінальної справи, вказавши приводи і підстави до порушення справ, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується справа, а також подальше її спрямування.

На думку колегії судді, суд першої інстанції вірно зазначив, що в оскаржуваній постанові не наведені підстави для порушення кримінальної справи, а також вірно зробив висновки щодо неналежності підстав для її порушення, оскільки надані суду матеріали перевірки не містять даних про нанесення ОСОБА_8 тілесних ушкоджень.

Ті дані, на які в своїй апеляції посилається прокурор, як на приводи і підстави для порушення кримінальної справи, не містять вказівки на те, що в діях ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є наявність ознак злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.

Крім того, ставиться під сумнів і законність джерел отримання даних, оскільки рапорт слідчого в ОВС СВ прокуратури м. Києва, зареєстрований в КОЗП прокуратури м. Києва 15 жовтня 2012 року за № 277, не містить відповідної резолюції щодо проведення перевірки, а повідомлення ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 оформленні рапортом від 17 вересня 2012 року, не зареєстровані у відповідності до Інструкції про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах прокуратури України заяв і повідомлень про злочини, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України № 66/13-ок, від 24 червня 2004 року.

На підставі наведеного, не можна стверджувати, що кримінальну справу порушено за наявності достатніх на те приводів і підстав.

За тиках обставин, колегія суддів вважає, що посилання прокурора з приводу того, що суд не в повній мірі дослідив всі обставини справи та не надав належної оцінки зібраним даним, у зв'язку з чим прийняв незаконне і не обґрунтоване рішення, є безпідставними та повністю спростовуються матеріалами справи.

У зв'язку з цим, колегія судів не вбачає підстав для задоволення апеляції прокурора, а відтак залишає рішення суду в силі.

З урахуванням наведеного та керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України1960 року та п.п. 13, 15 Розділу ХI «Перехідні положення» КПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 05 листопада 2012 року, якою задоволено скаргу захисника ОСОБА_6, що діє в інтересах ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на постанову від 15 жовтня 2012 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_7 і ОСОБА_8, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України та скасовано постанову заступника прокурора м. Києва ОСОБА_12 від 15 жовтня 2012 року про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_7 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, залишити без зміни, а апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, - без задоволення.

С у д д і :

Присяжнюк О.Б. Бовтрук В.М. Глиняний В.П.