АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа № 22-ц-796/2082/2013
Головуючий у 1 інстанції: Кізюн Л.І. Доповідач: Махлай Л.Д.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 січня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого судді: Махлай Л.Д.,
суддів: Борисової О.В., Левенця Б.Б.
при секретарі: Хилюк І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 26 листопада 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий Дім Карма Паблішинг» про стягнення заробітної плати та компенсації за час затримки виплати заробітної плати,
в с т а н о в и л а :
у серпні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом та просила зобов`язати відповідача виплати їй заробітну плату та компенсацію за затримку виплати заробітної плати посилаючись на те, що працювала у ТОВ «Видавничий Дім Карма Паблішинг» з 01.12.2011 року по 27.02.2012 року без укладення письмового трудового договору, проте вона виконувала роботу коректора.
Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 26 листопада 2012 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду позивач подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи. Судом не враховано показання свідків, а також той факт, що відповідач не заперечував існування трудових відносин з нею.
Сторони в судове засідання не з`явилася, про день та час розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, причини неявки не повідомили у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без їх участі за правилами ч. 2 ст. 305 ЦПК України.
Вислухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що факту перебування ОСОБА_1 з відповідачем у трудових відносинах позивачем не доведено.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального права.
Згідно зі ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно з зі ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило в письмові формі. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.
Наказ про прийняття на роботу позивачки не видавався, трудовий договір не укладався. Матеріали справи також не містять будь-яких інших доказів про те, що позивач перебувала у трудових відносинах з відповідачем, як то ознайомлення з Правилами внутрішнього трудового розпорядку, з посадовою інструкцією, документами, у яких обумовлено розмір щомісячної заробітної плати, визначено робоче місце тощо.
Доводи позивача про те, що вона виконувала для відповідача певну роботу не свідчать про наявність саме трудових відносин з відповідачем. Більш того, сама позивач зазначає у позовній заяві, що за домовленістю оплата повинна була проводиться у розмірі 2 000 грн. за кожен номер журналу Сode, тобто мова йшла про разову оплату за виконану роботу, а не про заробітну плату.
Відповідач не визнав позов, а тому доводи апеляційної скарги про те, що відповідач визнав факт існування трудових відносин з позивачем є безпідставними.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що позовні вимоги про стягнення заробітної плати не можуть бути задоволені, оскільки перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з відповідачем доказами не підтверджено.
Доводи апеляційної скарги таких висновків суду не спростовують.
Позовні вимоги про стягнення заробітної плати заявлені виходячи з трудових правовідносин. Вимог про стягнення плати за виконану роботу виходячи з цивільних правовідносин позивач не заявляла, а тому суд першої інстанції правильно розглянув справу відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України у межах заявлених позовних вимог.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313- 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 26 листопада 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Головуючий
Судді