Справа № 22-ц-796/1310/2013

Головуючий у 1 інстанції: Шумко А.В.

Доповідач: Махлай Л.Д.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого судді: Махлай Л.Д.,

суддів: Левенця Б.Б., Борисової О.В.,

при секретарі: Хилюк І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 10 червня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,

в с т а н о в и л а :

у лютому 2011 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, у якому просила стягнути аліменти на утримання їх сина у розмірі 3 350 грн. та на її утримання 1 400 грн. щомісячно.

Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 10 червня 2011 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти у розмірі 2 000 грн. з 04.02.2011 року до досягнення дитиною повноліття. Вирішено питання про стягнення судових витрат.

Ухвалою цього ж суду від 13.11.2012 року заяву відповідача про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким визначити розмір аліментів як ј частину його доходів. Посилається на те, що суд при постановленні рішення не врахував, що у нього на утриманні знаходяться ще двоє неповнолітніх дітей, а також дружина, яка зайнята доглядом за дитиною до 3-х років, а тому розмір його доходу не дає можливості сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі. У зв`язку з тим, що він не проживає у м. Києві, не отримував судові повістки та не міг надати суду документи про свій майновий стан та утриманців.

У судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_4 підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.

Позивач просила апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з матір`ю та знаходиться на її утриманні.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що дитина знаходиться на утриманні позивачки, а відтак другий з батьків зобов'язаний надавати кошти на її утримання.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим у справі обставинам та нормам матеріального права.

Згідно ст.181 цього ж Кодексу за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 184 СК України в разі коли платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід або частину доходу отримує в натурі стягнення аліментів визначається у твердій грошовій сумі відповідно.

Ставлячи питання про зменшення розміру аліментів до ј частини заробітку (доходу) відповідач не надав будь-яких доказів про те, що він має постійний дохід. Навпаки з трудової книжки відповідача вбачається, що він працював у ТОВ «Ультра» з 18 травня по 11 вересня 2007 року, з 16 травня по 15 вересня 2008 року, з 22 травня по 10 вересня 2009 року, з 21 травня по 12 вересня 2010 року, з 21 травня по 12 вересня 2011 року, з 18 травня по 30 вересня 2012 року на посаді директора кафе «Ібіца». Дані обставини свідчать про відсутність у відповідача постійного доходу, а тому доводи апеляційної скарги про визначення розміру аліментів у частці від доходу суперечать вимогам ст. 184 СК України. Довідка ТОВ «Ультра» від 03.08.2012 року про те, що ОСОБА_1 працює з 15.05.2006 року по теперішній час суперечить записам у трудовій книжці, довідкам про заробітну плату та поясненням представника апелянта, яка вказала у судовому засіданні, що відповідач працює у кафе «Ібіца» посезонно та на теперішній час роботи не має.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Визначаючи розмір аліментів у 2000 грн. суд першої інстанції виходив з матеріального становища та стану здоров`я сторін по справі та дитини. Судом враховано, що позивач є інвалідом другої групи. Розмір пенсії позивачки згідно довідки управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі становить 764 грн. (а.с.28). Незважаючи на перенесені сеанси хіміотерапії та наявність висновку МСЕК про те, що вона може працювати у спеціально створених умовах, позивач працює у СПД «ОСОБА_6.» на посаді продавця та розмір її заробітної плати становить 1 100 грн. (а.с. 26). Неповнолітній ОСОБА_5 будь-якого доходу не має. В порядку ст. 190 СК України відповідач не передавав сину ОСОБА_5 право власності на нерухоме майно.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визнав дані обставини такими, що мають істотне значення при визначенні розміру аліментів.

Доводи апелянта про наявність у нього на утриманні інших неповнолітніх дітей не впливають на висновки суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, згідно зі свідоцтвами про народження відповідач записаний батьком ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3. Разом з тим будь-яких доказів того, що діти проживають з відповідачем та знаходяться на його утриманні останнім не надано.

Згідно довідок про заробітну плату заробітна плата відповідача за період з травня по вересень 2011 року складала від 766, 67 грн. до 2 300 грн., за період з травня по вересень 2012 року - від 1129,03 грн. до 3 500 грн.

Проте, відповідач є працездатною особою, доказів того, що останній не може працювати в інші періоди, ніж ті, що зазначені у трудовій книжці за станом здоров`я не надано. Доказів того, що відповідач не міг працевлаштуватися, звертався у службу зайнятості з питання працевлаштування та отримання допомоги по безробіттю також не надано.

Крім того, з іпотечного договору, який наданий відповідачем вбачається, що останній 17.11.2006 року уклав з банком кредитний договір та отримав кредит у розмірі 40 000 доларів США під 12 % річних строком до 17.11.2026 року. На час укладення кредитного договору згідно із записами у трудовій книжці відповідач також не працював, проте останній не вказує на те, що через відсутність коштів ним умови цього договору не виконуються.

Про наявність інших стягнень з відповідача за виконавчими листами апелянт у апеляційній скарзі не зазначає.

Виходячи з викладеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржується, а тому в апеляційному порядку не перевіряється.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 10 червня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Головуючий

Судді