АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа № 22-ц-796/1291/2013 Головуючий в суді 1 інстанції - Голік Н.О. Доповідач: Махлай Л.Д.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 січня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого судді: Махлай Л.Д.,
суддів: Борисової О.В., Левенця Б.Б.
при секретарі: Хилюк І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3, поданої через представника ОСОБА_2, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 вересня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, Комунальне підприємство «ЖЕК «Шулявка» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири,
в с т а н о в и л а :
у липні 2009 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_9 у якому просила стягнути з відповідача на її користь 12 640 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 5 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди посилаючись на те, що з вини відповідача в кінці червня 2008 року відбулося залиття її квартири водою.
У квітні 2011 року позивач подала уточнення до позовної заяви, де відповідачем зазначила ОСОБА_2 у зв`язку з тим, що ОСОБА_9 помер та вказала третіх осіб.
Ухвалою суду від 29.03.2012 року за клопотанням представника позивача до участі у справі як співвідповідача залучено ОСОБА_3
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13 вересня 2012 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 12 640 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 1 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання про стягнення судових витрат. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення. Посилається на те, що судом після отримання клопотання про розгляд справи спочатку не було проведено належне дослідження доказів, не проведено судових дебатів. Судом як доказ вини у залитті прийнято до уваги акт, який не відповідає вимогам чинного законодавства. Крім того, суд не врахував, що підводка до унітазу була встановлена представниками КП «ЖЕК «Шулявка», а не самовільно. Вважає, що розмір матеріальної шкоди має бути зменшено, оскільки для визначення дійсного розміру шкоди не було проведено експертизу та не враховано, що витрати на ремонт в частині заміни пошкоджених матеріалів не є реальними збитками, оскільки не враховують залишкову вартість таких матеріалів. Суд неправильно визначив, що відповідальність має бути солідарною, оскільки власники майна несуть відповідальність відповідно до своєї части. Крім того, він був залучений до участі у справі після спливу строку позовної давності та суд не взяв до уваги його заяву про застосування строку позовної давності.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 через представника ОСОБА_2 також подала апеляційну скаргу, виклавши ті ж самі доводи, що і в апеляційній скарзі ОСОБА_2
У судовому засіданні ОСОБА_2, який є також представником ОСОБА_3 підтримав свою апеляційну скаргу та апеляційну скаргу ОСОБА_3 та просив їх задовольнити. При цьому у поясненнях, вказуючи на відсутність вини відповідачів у завданні шкоди позивачці просив ухвали рішення, яким зменшити розмір відшкодування до 7 000 грн.
Позивач та її представник просили апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Треті особи ОСОБА_5 та ОСОБА_7 просили апеляційну скаргу відхилити.
Інші особи, які брали участь у справі в судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили. За таких обставин колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без їх участі за правилами ч. 2 ст. 305 ЦПК України.
Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності в рівних частках ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8
Власниками квартира АДРЕСА_2 в рівних частках є ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що підтверджується договором дарування від 22.12.2005 року.
Згідно з актом обстеження санітарно-технічного стану квартири АДРЕСА_1 від 23.07.2008 року залиття цієї квартири відбулося внаслідок прориву гнучкої підводки до унітаза, самовільно встановленої у квартирі АДРЕСА_2.
Дефектним актом від 18.08.2008 року, складеним комісією КП «ЖЕК «Шулявка» та затвердженим директором даного підприємства визначено обсяг ремонтних робіт, які необхідно провести у квартирі АДРЕСА_1 для усунення наслідків залиття.
15.10.2008 року між ОСОБА_4 та ТОВ «БМК Антара» укладено договір на виконання підрядних робіт. Згідно кошторису та рахунку - фактурі вартість ремонтних робіт складає 12 640 грн.
Згідно з актом приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2008 року, який підписано підрядником 05.02.2009 року та замовником 10.02.2009 року ремонтні роботи було виконано.
Задовольняючи позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди суд першої інстанції виходив з того, що залиття квартири позивачки відбулося з вини відповідачів та розмір збитків підтверджено належними та допустимими доказами, які відповідачами не спростовані. Задовольняючи позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, суд виходив з того, що залиття квартири внесло істотні зміни та незручності в життя позивачки.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим у справі обставинам та нормам матеріального права.
Статтями 60, 61 ЦПК України установлені правила звільнення сторони від доказування та розподілу доказування між сторонами.
За загальним правилом, передбаченим ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 61 цього кодексу.
Зазначене правило діє, якщо в нормах матеріального права немає вказівки про перерозподіл обов`язків щодо доказування.
Відповідно до положень ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Будь-яких доказів того, що залиття квартири позивачки відбулося не з вини відповідачів останні не надали.
А тому суд першої інстанції оцінивши зібрані у справі докази дійшов правильного висновку про те, що залиття квартири позивачки сталося з вини відповідачів, які є власниками квартири АДРЕСА_2.
Згідно з ч. 4 ст. 319 та ст. 322 ЦК України власність зобов`язує та власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Розмір збитків, завданих позивачці залиттям квартири підтверджується кошторисом, актом виконаних робіт та відповідачами не спростований.
За таких обставин доводи апеляційних скарг про те, що розмір збитків є завищеним колегія суддів до уваги не приймає, оскільки ці доводи доказами не підтверджені.
Колегія суддів також не може погодитися з доводами апеляційних скарг про те, що позивачем пропущено строк позовної давності. ОСОБА_2 у судовому засіданні вказав, що у квартирі, з якої сталося залиття та Ѕ частина якої належить йому на праві власності проживав ОСОБА_9 Про те, що останній не є власником квартири позивач не знала та не могла знати. Позовна заява була подана у межах строку позовної давності. ОСОБА_2 був представником ОСОБА_9, проте ні суд, ні позивачку про те, що саме він та ОСОБА_3 є співвласниками квартири не повідомляв. Після смерті ОСОБА_9 позивач подала уточнення до позовної заяви, де зазначила відповідачем ОСОБА_2 та таке уточнення подано у межах трьох років з часу залиття. Відповідь з БТІ на запит суду щодо осіб, які є власниками квартири АДРЕСА_2 була надана лише 16.02.2012 року та після отримання такої відповіді за клопотанням позивача до участі у справі залучено ОСОБА_3 До цього строку позивач не знала і не могла знати про порушення своїх прав та інтересів з боку ОСОБА_3
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині визначення осіб, відповідальних за завдану шкоду та в частині визначення розміру матеріальної шкоди та суми в рахунок відшкодування моральної шкоди є законним та обґрунтованим і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
Разом з тим, суд не звернув уваги на приписи ст. 360 ЦК України, згідно з якою співвласник несе відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності та помилково визначив солідарну відповідальність відповідачів.
Оскільки відповідачі є співвласниками квартири АДРЕСА_2 та кожному з них належить по Ѕ частині цієї квартири кожний з них несе відповідність пропорційно до свої частки, а відтак стягненню підлягає по 6 320 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та по 500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди з кожного.
Судові витрати з відповідачів також підлягають стягненню на користь позивачки у рівних частках.
Враховуючи викладене рішення суду першої інстанції підлягає зміні.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а :
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 вересня 2012 року змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції.
Позов ОСОБА_4 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 та ОСОБА_3, реєстраційний номер НОМЕР_2 на користь ОСОБА_4 по 6 320 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та по 500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди з кожного.
Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 по 68,20 грн. судового збору та по 126 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи з кожного.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Головуючий
Судді