ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2006 р. | № 6-15/70-05-2147 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Н. Волковицької –головуючого, |
Т. Костенко, Л. Рогач |
за участю представників: |
позивача | Абатурова І.Г., дов. від 01.09.2006р. |
відповідача | не з’явився (про дату та місце судового засідання повідомлений належним чином) |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Товариства з обмеженою відповідальністю Туристичне агентство “Проланд” |
на постанову | Одеського апеляційного господарського суду від 25.07.2006р. |
у справі | № 6-15/70-05-2147 господарського суду Одеської області |
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю Туристичне агентство “Проланд” |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтек” |
про | стягнення 46 098,75грн. |
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю Туристичне агентство “Проланд” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з відповідача 43 686,24грн. матеріальної шкоди та 1 940,23грн. пені в зв’язку з неналежним виконанням договірних зобов’язань (в редакції заяви про зміну та доповнення до позовних вимог від 06.07.05р.); згідно заяви від 05.04.06р. позивач змінив предмет позову та просить господарський суд стягнути з відповідача 46098,75грн., в тому числі 45280,29грн. основного боргу за невиконаним грошовим зобов’язанням, 198,41грн. відсотків та 620,05грн. пені.
Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем умов укладеної агентської угоди, що передбачали повну оплату ним квоти місць на замовлені позивачем авіарейси, статтями 193, 216, 232, 234 Господарського кодексу України, статтями 525, 526, 549, 611, 612, 614, 622, 624, 625 Цивільного кодексу України, що визначають загальний порядок та спосіб виконання зобов’язань, наслідки їх порушення однією з сторін.
Відповідач позов відхилив повністю, вказавши, що авіаперевезення по рейсам, передбаченим агентською угодою, не відбулись, в зв’язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог, позивачем неналежним чином виконано зобов’язання за агентською угодою.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням господарського суду Одеської області від 29.05.2006р. (суддя Демешин О.А.) у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі з посиланням на статті 526, 629 Цивільного кодексу України за відсутності підстав для стягнення з відповідача грошових коштів по невиконаним позивачем зобов’язанням.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.07.2006р. (головуючий –Савицький Я.Ф., судді –Гладишева Т.Я., Лавренюк О.Т.) рішення місцевого суду залишено без змін за його відповідності нормам чинного законодавства та обставинам справи, з посиланням на 629 Цивільного кодексу України, статтю 193 Господарського кодексу України.
Не погоджуючись із висновками суду першої та апеляційної інстанцій, туристичне агентство “Проланд” подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного господарського суду та рішення господарського суду Одеської області, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, заявник зазначив про порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме недотримання конституційного принципу законності судочинства, принципу рівності учасників судового процесу, оскільки суди не здійснили належної оцінки доказів позивача, не врахували його доводи та пояснення щодо фактичного здійснення перевезень пасажирів відповідача відповідно до умов укладеної угоди, та про порушення статей 525 та 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, що передбачають обов’язковість виконання умов договору та неможливість односторонньої відмови від його виконання.
Відповідач –відзив по суті касаційної скарги не надіслав; правом на участь представника в судовому засіданні не скористався.
Заслухавши доповідь судді –доповідача та пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, сторонами було укладено агентську угоду № 19/11-2 від 12.11.2004р. про спільний продаж авіаперевезень на чартерних рейсах, що виконуються на замовлення однієї із сторін, відповідно до умов якої ТОВ “Туристичне агентство “Проланд” зобов’язувалось забезпечувати ТОВ “Інтек” всією інформацією, що стосується виконання рейсів, а також своєчасно інформувати згідно запитів ТОВ “Інтек”, пов’язаних з виконанням останнім своїх зобов’язань; забезпечувати своєчасне інформування ТОВ “Інтек” про правила продажу, встановлені перевізниками, та про їх зміни; надавати пасажирам ТОВ “Інтек” місця на рейсах згідно додатку; забезпечувати гарантоване перевезення пасажирів ТОВ “Інтек” та їх багажу згідно розкладу рейсів, вартості в межах місць, зазначених у додатку, за умови дотримання ТОВ “Інтек” умов даної угоди.
В свою чергу ТОВ “Інтек” зобов’язувалось комплектувати групи туристів з урахуванням дат виконання рейсів, забезпечувати наявність необхідних документів у всіх пасажирів та співробітників ТОВ “Інтек”, які перевозяться рейсами; інформувати пасажирів про міжнародні правила перевезення пасажирів та понаднормативного багажу; здійснювати розрахунки з ТОВ Туристичне агентство “Проланд” за авіаперевезення, по авіаквиткам, бланки яких позивач мав надати відповідачу по довіреності згідно списку пасажирів, перераховувати їх вартість у встановленому розмірі на розрахунковий рахунок позивача.
Також сторонами було укладено додаток № 1 до агентської угоди № 19/11-2 від 12 11.2004р., яким передбачено надання відповідачу квоти місць на рейсах Одеса – Шарм-ель-Шейх –Одеса згідно обумовленого графіку перевезень та оплати квоти місць за виставленим позивачем рахунком.
Судами встановлено, що сторони передбачили порядок здійснення розрахунків, згідно якого відповідач повинен був до початку польотів перерахувати на рахунок позивача суму депозиту, яка переходила до його власності в разі відмови відповідачем від виконання зобов’язань; за 5 діб до дати виконання рейсу перерахувати позивачу кошти за авіаперевезення; не пізніше ніж за два тижні від дня виконання останнього рейсу провести звірку взаєморозрахунків.
На виконання агентської угоди позивач виставив відповідачу для здійснення попередньої оплати рахунки-фактури № 1324 від 12.11.2004р. в сумі 13265, 75грн. та № 1463/2004 від 13.12.2004р. у сумі 67916,80грн. у сумі 67 916,80грн. в якості оплати за авіарейс UF 4265/4266 Одеса-Шарм-ель-Шейх-Одеса 29.12.2004р., які відповідачем оплачено в сумі 35900,75грн.
Також суди зазначили, що пунктом 5.13 Агентської угоди було передбачено право позивача на одностороннє розірвання агентської угоди в разі несвоєчасного розрахунку відповідача за надані авіаперевезення.
Дослідивши вищевказані договори, платіжні документи, якими сплачено кошти, надані відповідачем документи (наказ від 17.11.2004р., доручення ВАЗ №809387, посвідчення про відрядження, доповідну записку) та відомості КП “Міжнародний аеропорт Одеса” щодо виконання рейсів, передбачених додатком до агентської угоди, надані на запит суду, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про невиконання позивачем прийнятих на себе за агентською угодою та додатковою угодою зобов’язань в частині передачі ним відповідачу бланків авіаквитків та забезпечення перевезення пасажирів відповідача.
Як вбачається із судових рішень, судами встановлено, що відповідно до поданих позивачем 05.04.2006р. змін до позовної заяви предметом позовних вимог позивач визначив стягнення з відповідача заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання грошових зобов’язань за договором, пені та відсотків річних за прострочення платежу, встановивши відсутність простроченого зобов’язання відповідача, суди відмовили у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 526, 525 Цивільного кодексу України).
Загальні умови виконання господарських зобов’язань встановлені також статтею 193 Господарського кодексу України, за якою господарські зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, чи відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання. За частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, водночас, відповідно до статті 613 Цивільного кодексу України, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов’язок, виконання зобов’язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване іншою стороною, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов’язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов’язку.
Судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про нездійснення позивачем дій, що встановлені договором, та визначення їх як обставин, що впливають на виконання свого обов’язку відповідачем, до вчинення яких відповідач не міг виконати свого обов’язку за договором, та про відсутність у відповідача простроченого грошового зобов’язання за спірними правовідносинами.
Доводи позивача щодо неправильного застосування судами статті 525 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України не відповідають змісту оскаржуваних судових рішень, що не містять висновків про односторонню відмову відповідача від зобов’язання на підставі закону або договору; інші доводи позивача стосуються змісту зобов’язань сторін за укладеними договорами, тобто, оцінки обставин справи, встановлених судами, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.
Відповідно до пункту 1 По станови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976р. № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Відповідно до статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновків про те, що суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно та об’єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили докази, подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень. З урахуванням викладеного у даній постанові обґрунтування, підстав для зміни чи скасування прийнятих у даній справі судових рішень не вбачається.
Твердження заявника про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права не знайшли підтвердження та суперечать матеріалам справи; викладені в касаційній скарзі доводи спростовано проаналізованими нормами чинного законодавства.
Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Туристичне агентство “Проланд” залишити без задоволення.
Постанову від 25.17.2006р. Одеського апеляційного господарського суду у справі № 6-15/70-05-2147 господарського суду Одеської області та рішення господарського суду Одеської області від 29.05.2006р. залишити без змін.
Головуючий Н. Волковицька
Судді Т. Костенко
Л. Рогач