ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2006 р. | № 12/65 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. ( головуючого ), |
Вовка І.В., Гончарука П.А., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу | Товариства з обмеженою відповідальністю “Княгинин плюс” |
на постанову | Львівського апеляційного господарського суду від 26.06.2006 року |
у справі за позовом | Івано-Франківського обласного державного об’єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю “Княгинин плюс” |
про | стягнення заборгованості |
УСТАНОВИВ:
У лютому 2006 року позивач звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 45480,98 грн. і пені в сумі 4891,42 грн. у зв’язку з порушенням зобов’язання за договором № 2/ОСН від 27.01.2003 року з внесення орендної плати за користування орендованим майном.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 16.03.2006 року позов задоволено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.06.2006 року зазначене рішення суду першої інстанції залишене без змін.
У касаційній скарзі відповідач вважає, що судом порушено норми процесуального права, і тому просить прийняті ним рішення скасувати та провадження у справі припинити.
Відзив на касаційну скаргу від позивача до суду не надходив.
Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши доводи касаційної скарги , перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, касаційний суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, що між сторонами було укладено договір оренди державного майна № 2/ОСН від 27.01.2003 року, погоджений з регіональним відділенням ФДМУ по Івано-Франківській області, за умовами якого позивач зобов’язався передати в оренду нежитлові приміщення загальною площею 1994,9 кв. м. в м. Івано-Франківську, вул. Польова, 2 та в м. Надвірна Івано-Франківської області, пл. Шевченка, а відповідач зобов’язався прийняти в оренду зазначене майно та вносити орендну плату 30% до державного бюджету, а 70% - на користь позивача.
За змінами до зазначеного договору оренди від 28.01.2003 року орендна плата вноситься орендарем не пізніше 12 числа місяця наступного за звітним.
Актом від 28.01.2003 року засвідчено передачу орендованого майна орендарю.
Предметом даного судового розгляду є вимоги про стягнення з відповідача заборгованості та пені у зв’язку з неналежним виконанням зобов’язання з внесення орендної плати за договором.
Відмовляючи відповідачу в задоволенні апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції з процесуальних підстав, апеляційний господарський суд виходив з того, що ухвала про призначення справи до розгляду була надіслана сторонам у встановленому порядку, а судом вживалися заходи щодо повідомлення відповідача про час і місце судового засідання.
Проте, такий висновок помилковий і не грунтується на положеннях чинного законодавства, що встановлює порядок розгляду справ в господарських судах України.
Відповідно до пункту другого і четвертого частини третьої статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Зазначені конституційні принципи закріплені в статтях 42 (рівність перед законом і судом) та 43 (змагальність) Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, для чого господарський суд створює їм необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Забезпечення участі сторін та інших процесуальних осіб у судовому процесі покладається на господарський суд, який відповідно до частини першої статті 64 Господарського процесуального кодексу України після прийняття позовної заяви, зобов’язаний винести і надіслати їм ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні.
Відповідно до п.2 ч.2 ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України розгляд господарським судом справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є порушенням норм процесуального права і в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду касаційним судом.
Відхиляючи доводи відповідача про неповідомлення його про час і місце проведення засідання місцевого суду у даній справі, апеляційний суд обмежився посиланням на вжиття заходів судом першої інстанції щодо повідомлення відповідача про час і місце судового засідання, але, як і місцевий господарський суд, він не з’ясував, чи надсилалася ухвала про порушення провадження у справі відповідачу.
При цьому не було враховано положення пункту 3.5.1 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України № 75 від 10.12.2002 року, згідно з яким ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення, яке з відміткою про вручення адресатові залучається до матеріалів справи. А факт неодержання ухвали адресатом засвідчується поштовим повідомленням встановленого зразка, яке разом з неотриманою ухвалою та конвертом оперативно передається службою діловодства судді для ознайомлення та залучення до справи.
У матеріалах справи відсутні зазначені докази про вручення відповідачу ухвали місцевого господарського суду про порушення провадження у справі від 20.02.2006 року, якою засідання суду було призначено на 16.03.2006 року.
До того ж, залучивши до матеріалів справи поштове повідомлення з неодержаною відповідачем зазначеною ухвалою суду та конвертом, на якому вказана його адреса: вул. Січових Стрільців, 56, суди на цю обставину не звернули уваги і не вчинили дій відповідно до процесуального закону та не навели їй оцінки.
За таких обставин, ухвалені в даній справі судові рішення підлягають скасуванню як незаконні, а справа – передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене і згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України з’ясувати дійсні права та обов’язки сторін, і, залежно від встановленого, правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне й обгрунтоване рішення.
З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Княгинин плюс” задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.06.2006 року та рішення господарського суду Івано-Франківської області від 16.03.2006 року скасувати, і справу № 12/65 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.
Головуючий В. Перепічай
Судді І. Вовк
П. Гончарук
дп