Справа № 22ц/1290/6048/12
Провадження № 22ц/1290/6048/12
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.01..2013 року судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі :
головуючого - Пригорнєвої Л.І.
суддів - Максюта І.О., Матвєйшиной О.Б.,
за участю секретаря - Друпповій О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Краснолуцького міського суду Луганської області від 26 жовтня 2012 р.по справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Донбасантрацит»в особі відокремленого підрозділу «Шахта Міусинська»про визнання відмови в перерахунку заробітної плати за час роботи по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС протиправною та зобов'язанні здійснення перерахунку заробітної плати -,
ВСТАНОВИЛА :
19.07.2012 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ВП «Шахта Міусинська»Державного підприємства «Донбасантрацит» про визнання відмови в перерахунку заробітної плати за час роботи по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС протиправною та зобов'язанні здійснення перерахунку заробітної плати, в обґрунтування якого вказав, що він працював на шахті «Міусинська»з 15.03.1984р. та 20.05.1999р. був звільнений за станом здоров'я. З 19.12.1986р. по 21.02.1987р. він у складі військової частини №32207 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, про що військовою частиною йому було надано довідку з зазначенням кількості відпрацьованих днів у зоні відчуження та кратності оплати праці. Оскільки більшість документів про оплату праці за час знаходження у зоні відчуження мало гриф «Цілком таємно», вважає, що виплати сум заробітної плати проводилась у значно менших розмірах, від належних. З метою підвищення розміру пенсії він звернувся до УПФУ в м. Красному Лучі і йому було запропоновано надати нові довідки про фактичну заробітну плату за час роботи в зоні відчуження. Такі довідки відповідачем за місцем роботи ВП ш. «Міусинська»були йому надані, але вони мають ряд недоліків, які відповідач не усунув. Просить :провести перерахунок та виплату несплачених сум заохочуваної премії в розмірі 400 рублів, сум премії за роботу в зоні небезпеки в розмірі 60% з урахуванням кратності оплати праці в 3 зоні, одноразової допомоги за вислугу років у розмірі двомісячної тарифної ставки і включити ці суми до довідки о заробітній платі.
Рішенням Краснолуцького міського суду від 26 жовтня 2012 р. в задоволенні позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.
В апеляційній скарзі позивач не згоден з рішенням суду , вважає його таким, що не відповідає вимогам закону, просить його скасувати та задовольнити його вимоги
Заслухавши доповідача, дослідивши представлені по справі докази, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду у межах апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.
Згідно зі ст.. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, під час ухвалення рішення суд у числі інших вирішує також питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Судова колегія вважає, що уданому випадку рішення суду відповідає вказаним вимогам закону.
В період знаходження позивача на ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, діяв порядок оплати роботи працівників, залучених до виконання вказаних робот, встановлений Постановою ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, РМ СРСР, ВЦРПС № 524-156 від 7 травня 1986 року ,( аналогічна Постанова РМ УРСР від 8 травня 1986 року № 168-5), Постановою Держкомтруда СРСР и Секретаріата ВЦСПС від 7 травня 1986 року № 153/10-43, Распорядженням РМ СРСР від 17 травня 1986 року № 964, Постановою РМ СРСР, ВЦРПС від 5 червня 1986 року № 665-195, (аналогічна Постанова РМ УРСР, Укррадпрофа від 10 червня 1986 року №207-7), Інструкцією , затвердженою Постановою Держкомтруда СРСР и Секретаріата ВЦРПС від 22 квітня 1982 року №95/4-132, який поширювався також і на військовозобов'язаних, призваних на військові збори, з винятками , встановленими для таких військовозобов'язаних,роз'ясненнями в Листі Держкомтруда СРСР від 15 вересня 1986 року № 595 та Листі Держкомтруда УРСР від 23 вересня 1986 року №136 «Про порядок матеріального забезпечення призваних на збори військовозобов'язаних», наданими ними у межах своєї компетенції з питань оплати труда названих осіб.
Згідно названих вище нормативних актів позивач у вказаний період мав право на одержання за місцем основної роботі у відповідача: збереженого середнього заробітку, 100% тарифної ставки,
кратність від тарифної ставки, та премію до 60% від збільшеної до 100% тарифної ставки розмірі.
Згідно з діючими на спірний період часу урядовими нормативними документами з питань оплати труда осіб, призваних на військові збори, які приймали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, така оплата провадилась підприємствами за місцем постійної роботи таких осіб за рахунок коштів, які перераховувалися у встановленому порядку безпосередньо на спеціальні рахунки підприємств.
Постановою КМУ від 23.11.2011 р. № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності з 01.01.2012 р., затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі -Порядок) та постановлено Пенсійному фонду України забезпечити здійснення перерахунку пенсій, призначених особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до набрання чинності цією постановою, за матеріалами пенсійних справ.
Згідно п. 7 Порядку пенсії призваних на військові збори військовозобов'язаних, які брали участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та працювали у зоні відчуження в 1986-1990 роках, призначаються виходячи із заробітної плати, яку вони одержували за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня (незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці за умови, якщо такий розрахунок проведено на підставі первинних документів про місце роботи і тривалість робочого дня згідно із сумарною кратністю оплати праці, встановленою у відповідні періоди за зонами небезпеки: у III зоні - 5, II - 4, I - 3). При цьому в усіх випадках заробітна плата для розрахунку пенсії не повинна бути нижчою від фактично одержаної суми у зазначений період.
Згідно ст. 15 Закону України від 28 лютого 1991 року N 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами).
Відповідно до Постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦ СПС № 524-156 від 07.05.1986 року, премія за роботу в зоні ЧАЕС виплачувалася у відповідності з діючими на підприємствах, установах, організаціях системи преміювання.
Постанова Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 року № 2077 дозволяла керівникам підприємств, установ і організацій встановлювати працівникам, зайнятим на ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС премії до 60% тарифної ставки (посадового окладу) на місяць. У разі прийняття рішення щодо підвищення граничного розміру премії до 60% тарифної ставки (окладу) на місяць в положення про преміювання вносилися відповідні зміни.
Як встановлено судом і як вбачається з матеріалів справи позивач з 15.03.1984 року перебував з відповідачем у трудових відносинах, працював гірничим очисного забою 5 розряду з повним робочим днем під землею. з 17.12.1986 року по 24.02.1987 року ,як військовозобов'язаний, був призваний Міністерством Оборони України на спеціальні збори, перебуваючи на яких в складі військової частини № 32207, приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період часу з 19.12.1986 року . 08.12.1993р. ОСОБА_1 видано посвідчення громадянина, постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) серії НОМЕР_1. Додана до посвідчення вкладка НОМЕР_2 від 15.11.2007р. засвідчує, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. 20.05.1999року звільнений за п.2 ст.40 КЗпП України у зв'язку з встановленням групи інвалідності.
Судом також було встановлено, що на адресу підприємства ВП «Шахта «Міусинська»11.05.2012року надійшла нова архівна довідка Держархіву Міністерства Оборони України від 24.04.2012 №60936, відповідно до якої 30.05.2012року позивачу була видана нова довідка розрахунку заробітної плати за роботу в населених пунктах зони відчуження з 20.12.1986року по 21.02.1987 року за місцем постійної роботи ВП шахта «Міусинська»з урахуванням коефіцієнту кратності 4 відповідно до постанови Ради Міністрів КРСР та Укрпрофради від 10.06Л986року №207-7, з урахуванням оплати праці у вихідні дні у подвійному розмірі та збереження середнього заробітку. Кількість відпрацьованих днів в зоні 3 склали: грудень 1986р.-5 днів, січень 1987р.-12 днів, лютий 1987р.-13 днів, всього 30 днів. Вихідні дні 25.01.1987р.., 01.02.1987р.,08.02.1987р. оплачені підприємством у подвійному розмірі на підставі Постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986р. №207/7, відповідно до якої було дозволено підприємствам залучати працівників на роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС у зоні відчуження і запобіганню забруднення навколишнього середовища. Суми винагороди за підсумками роботи підприємства за минулий рік(13 зароботная плата), винагорода за вислугу років включені в розрахунок середньої заробітної плати у розмірі фактично виплаченої.
Судом також було встановлено, що премія у розмірі 60% тарифной ставки(окладу) за час виконання робіт в зоні ЧАЕС ОСОБА_1 не нараховувалася і в матеріалах справи відсутні докази того, що на підприємстві відповідача на момент відрядження позивача діяла система преміювання з розміром премії - 60% тарифної ставки
Тому суд в цій частині позовних вимог відмовив в їх задоволенні обґрунтовано. Судова колегія також вважає, що суд правильно зробив висновки про те, що підстав враховувати зазначену премію в розмірі 400 рублів, та покладати на відповідача обов'язок про це, немає.
Згідно з діючими на спірний період часу урядовими нормативними документами з питань оплати труда осіб, призваних на військові збори, які приймали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, така оплата провадилась підприємствами за місцем постійної роботи таких осіб за рахунок коштів, які перераховувалися у встановленому порядку безпосередньо на спеціальні рахунки підприємств.
Виплата вказаної позивачем одноразової премії у розмірі 400 радянських рублів провадилась у порядку передбаченому Постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року № 207/7 за рахунок коштів, що виділялися Мінфіном СРСР і Держпланом СРСР у розпорядження Міненерго СРСР для заохочення працівників, незалежно від їх відомчого підпорядкування, та яка виплачувалася працівникам безпосередньо на місці ліквідації наслідків аварії. Підприємствам, на яких постійно працювали ці працівники, кошти для виплат цих премій не виділялися, і ці підприємства такі премії працівникам після повернення на своє робоче місце не виплачували.
Позивач не надав суду доказів, що вказана ним премія йому виплачувалася в період знаходження на ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у встановленому порядку.
Посилання позивача на листи подяки на увагу не заслуговують, оскільки з них не вбачається виплата позивачеві спірної премії. Інших доказів на підтвердження своїх вимог позивач суду не надав.
За таких обставин суд першої інстанції правильно дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення цих вимог позивача.
Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та обставинам справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не можуть бути підставою для скасування
Згідно зі ст.. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 305, 307, 308, 315, 319, 325 ЦПК України, судова колегія , -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -відхилити.
Рішення Краснолуцького міського суду Луганської області від 26 жовтня 2012 р. -залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після проголошення
Головуючий :
Судді :