13.12.2012

Апеляційний суд міста Севастополя

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2012 року, колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

Головуючого, судді - Козуб О.В.,

суддів - Птіціної В.І., Єфімової В.О.,

при секретарі - Івченка М.О.,

за участю - позивача ОСОБА_1,

- представника позивача ОСОБА_2,

- відповідача ОСОБА_3,

- представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1, поданою її представником ОСОБА_2, на рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 30 липня 2012 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням Ленінського районного суду м.Севастополя від 30 липня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу задоволено. Розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, зареєстрований 30 вересня 2000 року відділом реєстрації актів цивільного стану Ленінського районного управління юстиції у місті Севастополі, актовий запис № 751.

Додатковим рішенням Ленінського районного суду м.Севастополя від 19.10.2012 року стягнуто з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 8 гривень 50 копійок та витрати на ІТЗ розгляду справи у розмірі 30 гривень.

В апеляційній скарзі позивач ставить питання про зміну рішення суду від 30.07.2012 року, та встановити в мотивувальній частині рішення суду від 30.07.2012 року, що сім'я ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розпалася внаслідок зловживання відповідачем алкоголем та наркотичними засобами, а також внаслідок аморальної поведінки відповідача, посилаючись на неповноту та необґрунтованість рішення суду, яке полягає в тому, що суд в рішенні не встановив певні обставини, на які сторони посилалися як на підставу розпаду сім'ї, суд також не звернув уваги, не дав оцінку показанням свідка ОСОБА_6 щодо аморальної поведінки відповідача, систематичного зловживання спиртними напоями за місцем проживання по АДРЕСА_1, а саме те, що свідок бачила його неодноразово п'яного, при цьому він вів себе агресивно, аморально, здійснював стрілянину з пістолету у своєму дворі, завдаючи загрозу для життя та здоров'я близьким та стороннім людям. Суд не відобразив оцінку цього доказу в рішенні. Також, посилалася в апеляційній скарзі і на обставини стосовно протиправних дій відповідача та його матері щодо побачень з дитиною та наявність у суді спору про визначення місця проживання дитини.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача, представника позивача, відповідача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги про розірвання шлюбу між сторонами, суд першої інстанції виходив з того, що шлюбні відносини припинені між сторонами з березня 2010 року, спільного господарства вони не ведуть, загального бюджету не мають, сім'я розпалася через виникнення конфліктів і сварок, які не дозволяють подальше спільне проживання за час, збереження шлюбу неможливе, шлюб існує формально.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком суду І інстанції і вважає, що спір вирішений відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права, повним з'ясуванням обставин справи.

Відповідно до ч.1 ст.110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.

Згідно ч.2 ст.112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Пунктом 10 Постанови ПВСУ № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Пунктом 11 вищевказаної Постанови ПВСУ роз'яснено, що рішення суду у справі про розірвання шлюбу повинно відповідати вимогам ст. 215 ЦПК України. У ньому, зокрема, має бути зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, час та причини фактичного його припинення, мотиви, з яких суд визнав збереження сім'ї можливим чи неможливим, обґрунтовані висновки з приводу інших заявлених вимог. У резолютивній частині рішення слід навести відомості, необхідні для реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС.

При розгляді справи судом встановлено, що сторони з 30 вересня 2000 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який зареєстрований Відділом ДРАЦС Ленінського районного управління юстиції у м.Севастополі, актовий запис № 751 (а.с.7). Відповідно до свідоцтва про народження (а.с.8), від шлюбу сторони мають дочку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Сторони з березня 2010 року припинили шлюбні відносини, спільного господарства вони не ведуть, загального бюджету не мають, сім'я розпалася через виникнення конфліктів і сварок, які не дозволяють подальше спільне проживання за час, збереження шлюбу неможливе, шлюб існує формально. Сторони підтвердили, що проживають окремо з березня 2010 року.

Розглянувши справу, суд першої інстанції дійшов правильно висновку щодо наявності підстав для розірвання шлюбу за позовом ОСОБА_1 за правилами ч.2 ст.112 Сімейного кодексу України, і колегія суддів вважає, що застосування судом заходів для примирення подружжя не вбачається, оскільки позивач наполягала на розірванні шлюбу, сторонами клопотань про надання строку на примирення не заявлялося ні протягом судового розгляду справи у суді І інстанції ні в суді апеляційної інстанції, і вказані заходи не будуть мати позитивних наслідків.

Суд не погоджується з доводами апеляційної скарги позивача і вважає їх необґрунтованими стосовно зазначення в рішенні підставою для розірвання шлюбу між нею та відповідачем аморальної поведінки відповідача, зловживання ним спиртними напоями та наркотичними засобами, оскільки вказані обставини не підтверджені належними доказами. Що стосується показань свідка ОСОБА_6, то судова колегія вважає, що пояснення цього свідка не свідчать про те, що саме неодноразове перебування позивача в стані алкогольного сп'яніння потягло розірвання шлюбу, припинення шлюбних відносин подружжя, і що саме вживання відповідачем алкоголю впливло на стосунки між подружжям. Вказаний свідок не свідчив про те, що відповідач вживає або зловживає наркотичними засобами. Позивачем не надано доказів стосовно аморальної поведінки відповідача. Крім цього, згідно побутових характеристик, наданих відповідачем ОСОБА_3, він за час свого проживання по АДРЕСА_1 в період з травня 2005 року по березень 2010 року та проживання останні 2 роки по АДРЕСА_2 характеризується з позитивної сторони, спиртними напоями не зловживає, у вживанні наркотичних засобів не замічений, підтримує дружні стосунки з сусідами, і в своїй сім'ї підтримував і підтримує теплі та доброзичливі відносини. Не притягався до адміністративної або кримінальної відповідальності, скарги та заяв на нього не поступало. В матеріалах справи мається висновок профілактичного наркологічного огляду № 13 від 07.05.2012 року, з якого вбачається, що відповідач на обліку у нарколога не перебуває.

Доводи апеляційної скарги позивача щодо протиправних дій відповідача та його матері стосовно побачень з дитиною стосується спору про визначення місця проживання дитини, який перебуває в провадженні суду. Підстав для вирішення цього питання і прийняття цих обставин при розгляді вказаної апеляційної скарги не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставою для зміни рішення суду І інстанції.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції дотримано вимог закону, правильно встановлені обставини щодо підстав розірвання шлюбу і підстави для зміни рішення відсутні.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст.ст.303, 307, 308, 314, 315, 317, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати з цивільних справ,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 30 липня 2012 року відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 30 липня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цієї ухвали.

Головуючий,суддя: О.В.Козуб

Судді: В.О.Єфімова

В.І.Птіціна