Справа № 2-2611/2008 рік
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2008 року. Шевченківський районний місцевий суд м.Чернівці
в складі: головуючого судді - Дудакова С.Є.
при секретарі - Колосар О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Чернівці справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2та ОСОБА_3про витребовування рухомого майна з чужого незаконного володіння, -
встановив:
позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому посилався на те, що 9 листопада 2006 року був укладений договір купівлі-продажу між ним та відповідачками, відповідно до якого він передав у їхню спільну часткову власність житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1.
Вказував, що на час укладення даного договору в будинку знаходилося його власне рухоме майно: предмети побутового призначення, меблі, предмети домашнього вжитку, господарський інвентар, побутові прилади, тощо. Через те що він не мав змоги забрати з будинку вказане майно він погодився передати відповідачам зазначені речі в безоплатне користування на строк до першої вимоги але не довше ніж до 1 червня 2008 року, з умовою, що на період його приїздів в с.Брідок він зможе проживати в будинку і користуватися своїм майном. Однак, в червні 2008 року відповідачі відмовилися впустити його в будинок, а також повернути належне йому рухоме майно.
Крім цього вказував, що відповідачі незаконно утримують у себе рухоме майно що належить йому на праві приватної власності. При цьому зазначив в 66 пунктах перелік цього майна.
Просив зобов'язати відповідачок повернути йому вказане в позовній заяві рухоме майно.
В судовому засіданні позивач позов підтримав, пославшись на обставини вказані в позовній заяві, пояснивши при цьому, що на протязі часу з моменту продажу і до червня 2007 року вказане ним майно дійсно знаходилося в будинку. Ним були забрані тільки особливо цінні для нього речі. Він часто приїздив в с.Брідок, проживав в будинку, йому не чинилося перешкод в забранні свого майна, але він приїздив кожного разу для вирішення якихось питань і йому було не до цього. Останній раз він там був в червні 2007 року, біля двох тижнів проживав в будинку і на той час все вказане ним в позовній заяві майно знаходилося вдома, але він йог не міг забрати бо був зайнятий похоронами брата, чи є воно там зараз він не знає. Будь-якого договору відносно майна з відповідачками він не укладав, а усно домовився з ними, що вони будуть зберігати його майно і пускатимуть його до будинку, коли він приїздитиме в с.Брідок.
Відповідачка ОСОБА_2. діючи в своїх інтересах та в інтересах відповідачки ОСОБА_3. позов не визнала і пояснила, що дійсно вони у позивача купили будинок в с.Брідок, в якому дійсно залишалося майно позивача. Під час свого приїзду у 2007 році він вивіз з будинку все майно, яке хотів і уїхав в Росію. Під час приїзду у 2008 році, прийшов на дачу та зірвав квіти, сказав, що забере всі речі але звернувся з даним позовом до суду. Вони йому дали ключі від будинку, а коли приїхали на дачу, побачили як позивач вивозив і свої і їхні речі. Ніякої домовленості щодо зберігання чи догляду за майном позивача не було.
Третя особа ОСОБА_4. з позовом не погодився і дав пояснення, аналогічні поясненням відповідачки ОСОБА_2.
Суд заслухавши пояснення сторін, третьої особи, показання свідків, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов необгрунтваний і до задоволення не підлягає.
Свідок ОСОБА_5. в судовому засіданні показав, що знає позивача біля 30-ти років, йому відомо що він продав свою дачу, бачив його останнього разу в 2007 році, але не бачив щоб він щось вивозив. Він самий зняв антену і заніс до хати. Він дійсно з 2006 по 2008 рік неодноразово приходив до позивача в гості, коли той приїзджав в с.Брідок але не допомагав виносити ніяких речей, він не був присутнім при бесіді сторін відносно долі майна позивача.
Свідок ОСОБА_6. (сестра позивача) в судовому засіданні показала, що позивач не продавав будинок разом з речами, але і речі свої не забирав. всі речі, вказані позивачем в позовній заяві дійсно там були, чи є зараз - їй не відомо.
Свідок ОСОБА_7. в судовому засіданні показав, що знає позивача біля 10-ти років, часто бував у нього вдома, вони разом відпочивали. В будинку знаходилося майно, як і десять років тому. Він не був свідком укладення якоїсь угоди між сторонами стосовно цього майна. Всі обставини справи йому відомі виключно зі слів позивача. В 2007 році позивач уже не був власником будинку, але бував на дачі як гість, і не звертався до нього по допомогу в забиранні певних речей, а антену він забрав собі бо вона належить йому /ОСОБА_7./.
За таких обставин суд вважає достеменно встановленим факт укладення міх сторонами договору купівлі-продажу будинковолодіння по АДРЕСА_1, що стверджено його копією.
Однак суд не може погодитися з доводами позивача про те, що позивачі незаконно володіють його рухомим майном, вказаним в переліку в позовній заяві, яке він передав їм у спільну часткову власність, бо такого договору не укладалося, а в наявності звичайний договір купівлі-продажу. Позивачем крім його пояснень суду не надано ні прямих ні непрямих доказів предмету та змісту свого позову. Навіть в разі передачі ним свого майна у тимчасове користування відповідачем за договором майнового найму, відповідачі як наймачі за цим договором не будуть відповідати по віндикаційному позову, тому що вони користувалися б речами на правовій підставі. Цією підставою в даному разі був би укладений між власником та наймачем договір майнового найму, однак такого договору не укладалося, чого не заперечував і самий позивач пояснивши що була тільки усна домовленість, факт наявності якої позивачем також нічим необґрунтований.
Відповідно до вимог ст.. 387 ЦК України віндикувати можна лише індивідуально визначене майно, що випливає із сутності такого виду позову, спрямованого на повернення власнику саме того самого майна, що вибуло з його володіння. Власник може вимагати поверенення свого майна лише в тому випадку, якщо інша особа володіє його майном незаконно. Якщо ж володілець володіє чужим майном на законних підставах, то власник не може витребувати свою річ з такого володіння, а самий позивач наполягає на наявності домовленості, хоч і усної. Тобто навіть якщо вважати, що між сторонами був договір майнового найму, інших причин і підстав знаходження майна у відповідачів не було, немає підстав для задоволення позову.
За віндикаційним позовом власник може витребувати свою річ в натурі. Якщо у відповідача речі уже немає, то цей позов не може бути задоволений.
Таким чином суд вважає, що позивачем не надано належних доказів в обґрунтування своєї правової позиції стосовно заявлених позовних вимог.
Керуючись статтями 1212, 1213, ЦК України, ст.ст. 10, 60, 212, ЦПК України суд, -
вирішив:
в задоволенні позову ОСОБА_1до ОСОБА_2та ОСОБА_3про витребовування рухомого майна з чужого незаконного володіння відмовити через необґрунтованість його пред'явлення.
Рішення суду набирає чинності після закінчкення строку на подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги.
Заява про апеляційне оскарження може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до палати цивільних справ апеляційного суду Чернівецької області через Шевченківський райсуд м.Чернівці.
СУДДЯ: