10.07.2012

Справа №4-с/1416/39/2012

УХВАЛА

10 липня 2012 р. Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі: головуючого - судді Губницького Д.Г., при секретарі -Наумкіній І.М., за участю представника скаржника -ОСОБА_1, державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції (далі за текстом -Ленінський ВДВС) Єренкевича І.А. і головного державного виконавця Ленінського ВДВС Ярошенка В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві скаргу ОСОБА_4 на дії державних виконавців, -

ВСТАНОВИВ:

11 червня 2012 р. ОСОБА_4 звернувся до суду зі скаргою, якою просив визнати неправомірними: дії державних виконавців Ленінського ВДВС щодо арешту і вилученню належного йому автомобілю «Shevrolet Aveo», НОМЕР_1, бездіяльність державних виконавців щодо неповернення виконавчого листа до суду, просив зобов'язати державних виконавців зняти арешт з автомобілю та скасувати заборону на його відчуження, зобов'язати повернути виконавчий лист №2/1416/1029/2012 до Ленінського районного суду м. Миколаєва, заборонити державним виконавцям та стягувачу до закінчення судового розгляду скарги вчиняти будь-яки дії, що обмежують його право власності, відшкодувати йому судові витрати: 107,30 грн. судового збору і 1200 грн. витрат на правову допомогу.

Скарга обґрунтована порушенням його прав - неповідомленням про відкриття виконавчого провадження, неправомірного арешту і влученню автомобілю, зокрема, ці дії вчинив інший державний виконавець ніж той, який виніс постанову про арешт, непоновлення строку на добровільне виконання і неповернення виконавчого листа до суду за наявності поданої заяви про перегляд заочного рішення.

Ухвалами суду від 04 липня 2012 р. прийнято відмову представника скаржника від вимог про зобов'язання державних виконавців зняти арешт з майна боржника та скасувати заборону на його відчуження, зобов'язати повернути виконавчий лист №2/1416/1029/2012 до Ленінського районного суду м. Миколаєва, заборонити державним виконавцям та стягувачу до закінчення судового розгляду скарги вчиняти будь-яки дії, що обмежують його право власності. Провадження по справі в цій частині закрито.

В судовому засіданні представник заявника пояснила, що після скасування 14 червня 2012 р. заочного рішення суду на виконання якого здійснювалися оскаржувані виконавчі дії, автомобіль ОСОБА_4 повернуто. Пояснила, що державний виконавець Ярошенко В.В. неправомірно передав автомобіль на зберігання іншій особі, його слід було залишити на зберігання самому боржнику. Зазначила, що державний виконавець повинен був відкласти провадження виконавчих дій через несвоєчасне отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження і при пред'явленні документу про подання заяви про перегляд заочного рішення повернути виконавчий документ до суду на підставі ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження». Наполягала, що направлення боржникові рекомендованої кореспонденції від Ленінського ВДВС повинно здійснюватися лише через ДП «Укрпошта», а доставка її ТОВ «Укркур'єр» незаконна. Збільшила розмір вимог про відшкодування витрат на надання правової допомоги заявнику з 1200 грн. до 2200 грн., на їх підтвердження надала копії квитанцій до прибуткових касових ордерів та звіт про надані ОСОБА_4 послуги від ТОВ ЮК «Легіст». Підтримала вимоги про визнання неправомірними дій державних виконавців Ленінського ВДВС щодо арешту і вилученню автомобілю «Shevrolet Aveo»і бездіяльності державних виконавців щодо неповернення виконавчого листа до суду.

В судовому засіданні державний виконавець Єренкевич І.А. пояснив, що документу про передачу виконавчого провадження від нього державному виконавцю Ярошенку В.В. немає. Доставка документів виконавчого провадження рекомендованої кореспонденції Ленінського ВДВС дійсно здійснюється ТОВ «Укркур'єр»на підставі договору, а проста кореспонденція направляється через ДП «Укрпошта». Вважає дії державних виконавців в даному виконавчому провадженні правомірними. Аналогічну позицію навів у письмовому запереченні на скаргу.

Державний виконавець Ярошенко В.В. пояснив, що доставку документів виконавчого провадження Ленінського ВДВС рекомендованою кореспонденцією здійснюють кур'єри ТОВ «Укркур'єр». Дане товариство має діючу генеральну угоду з Головним управлінням Міністерства юстиції в Миколаївській області на надання кур'єрських поштових послуг і ніяким чином Ленінському ВДВС не підпорядковується, договір є тільки в ГУ МЮ в Миколаївській області. Підтвердив, що 30 травня 2012 р. прийняв від державного виконавця Єренкевича І.А. виконавче провадження стосовно ОСОБА_4 на підставі усного доручення начальника Ленінського відділу ДВС і здійснював виконавчі дії з арешту та опису автомобіля ОСОБА_4 30 травня 2012 р., до складання акту опису й арешту майна, йому надавалася ОСОБА_4 для ознайомлення судова повістка про призначення до судового розгляду заяви ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення. Пояснив, що використав своє право передати автомобіль на зберігання іншій особі у зв'язку з тим, що боржник ухилявся від виконання рішення суду. Після скасування заочного рішення, виніс постанову про завершення виконавчого провадження. Вважає свої дії цілком правомірними.

Суд, заслухавши пояснення представника скаржника, представників Ленінського ВДВС, дослідивши матеріали виконавчого провадження стосовно ОСОБА_4, додатково надані представником скаржника документи, дійшов висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до роз'яснень пункту 2 постанови Пленуму ВАСУ від 13 грудня 2010 р. №10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби»(в редакції постанови Пленуму ВАСУ від 21 травня 2012 р. №3) юрисдикція адміністративних, загальних, господарських судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів ДВС визначається юрисдикційною належністю суду, який видав виконавчий документ, та статусом позивача як сторони у виконавчому провадженні. До юрисдикції адміністративних судів належать усі справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності ДВС щодо виконання судових рішень на підставі виконавчих документів виданих судами всіх юрисдикцій, за винятком тих, які видано загальними та господарськими судами у разі звернення до суду сторін відповідного виконавчого провадження чи їхніх представників.

Встановлено, що постановою державного виконавця Ленінського ВДВС Єренкевича І.А. від 23 травня 2012 р., на підставі заяви стягувача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»від 16 травня 2012 р. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2/1416/1029, виданого 27 березня 2012 р. Ленінським районний судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_4, який мешкає АДРЕСА_1, на користь банку 38600,72 грн. Цією постановою боржнику надано строк для самостійного виконання до 30 травня 2012 р.

Постанова про відкриття виконавчого провадження направлена рекомендованою кореспонденцією сторонам виконавчого провадження супровідним листом за №17852 від 24 травня 2012 р. Доставку здійснювало ТОВ «Укркур'єр», відповідно до повідомлення про вручення, кореспонденція за №17852 - 27 травня 2012 р. ОСОБА_4 не вручена, у зв'язку з не проживанням його за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження (далі за текстом - Закон), копія постанови про відкриття виконавчого провадження відсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Стаття 1 Закону України «Про поштовий зв'язок»передбачає, що поштові послуги надаються як національним оператором поштового зв'язку, так і оператором поштового зв'язку - суб'єктом підприємницької діяльності, який в установленому законодавством порядку надає послуги поштового зв'язку, зокрема, з приймання, обробки, перевезення та доставки (вручення) поштових відправлень. Виключні права національного оператора поштового зв'язку не розповсюджується на доставку (вручення) документів виконавчого провадження (ст. 15).

Таким чином, не спроможні посилання представника скаржника на незаконність доставки (вручення) рекомендованої кореспонденції Ленінського відділу ДВС кур'єрами ТОВ «Укркур'єр», до того ж Ленінський відділ ДВС користується послугами ТОВ «Укркур'єр»не на власний розсуд, а на підставі договору, укладеного органом (ГУ МЮ в Миколаївській області), якому він підпорядковується.

При цьому суд звертає увагу, що згідно довідки завідуючого гуртожитку по АДРЕСА_2 від 06 червня 2012 р. (а.с.10), ОСОБА_4 лише зареєстрований в кімнаті НОМЕР_2, а фактично проживає у кімнаті НОМЕР_3. Як пояснила в судовому засіданні представник скаржника, ОСОБА_4 користується обома кімнатами. Тому суд припускає відсутність боржника за адресою зазначеному у виконавчому документі на час доставки копії постанови про відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, згідно Закону, боржник ОСОБА_4 вважається повідомленим про відкриття даного виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону, у постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів.

Думка представника скаржника, що строк для самостійного виконання повинен бути обрахований з моменту отримання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження або з моменту її направлення боржнику, суперечить змісту наведеної норми Закону, яка конкретно встановлює відлік строку для самостійного виконання саме з дати винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно ч. 1 ст. 27 Закону, примусове виконання рішень розпочинається наступного дня після закінчення строку для самостійного виконання рішень і ненадання боржником документального підтвердження повного виконання рішення у цей строк.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 32 Закону визначено, що заходами примусового виконання рішень, зокрема, є звернення стягнення на майно боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Порядком звернення стягнення на майно боржника (Глава 4, ст. 57 Закону), передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення і накладається державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

В матеріалах виконавчого провадження міститься постанова державного виконавця Єренкевича І.А. від 30 травня 2012 р. про накладання арешту на все майно боржника ОСОБА_4 і заборону його відчуження, яка направлена боржнику супровідним листом №18752 від 30 травня 2012 р. (а.с.14).

Крім того, представником скаржника в судовому засіданні надана і оглянута судом ще одна постанова про накладання арешту на все майно ОСОБА_4 і заборону його відчуження, винесена 23 травня 2012 р. державним виконавцем Єренкевичем І.А., яка направлена боржнику 31 травня 2012 р. за вихідним №19028.

Винесення постанови про арешт і заборону відчуження від 23 травня 2012 р. і її направлення боржнику державний виконавець Ярошенко В.В. пояснив технічною помилкою, додавши, що її не внесено до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень (далі за текстом -Єдиний реєстр).

Відповідно до ч.2 ст. 25 Закону, за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. У заяві стягувача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»про відкриття виконавчого провадження, яка надійшла до Ленінського ВДВС 16 травня 2012 р., викладено прохання накласти арешт на майно боржника та оголосити розшук автомобіля «Shevrolet Aveo», який перебуває в заставі банку.

Наявність постанови про арешт і заборону відчуження майна боржника, винесену 23 травня 2012 р., тобто до початку примусового виконання рішення, само по собі не свідчить про незаконність накладеного арешту, оскільки право на його накладання за наявності заяви стягувача державний виконавець має і в даному випадку використав, права боржника при цьому порушені не були. Цей випадок є підставою для притягнення посадової особи органу ДВС поза межами розгляду даної скарги до відповідальності за повноту та вірогідність інформації, яка вноситься до Єдиного реєстру згідно пункту 7.2 Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, затвердженого наказом міністра юстиції України 20 травня 2003 р. за №43/5.

Наступного дня після спливу строку для самостійного виконання, тобто 30 травня 2012 р., і у зв'язку з цим, державний виконавець Єренкевичем І.А. виніс постанову про оголошення автомобілю «Shevrolet Aveo», НОМЕР_1, який зареєстрований за ОСОБА_4, у розшук.

30 травня 2012 р. державний виконавець Ярошенко В.В. прийняв до свого провадження від державного виконавця Єренкевича І.А. виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2/1416/1029, виданого 27 березня 2012 р. Ленінським районний судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_4 38600,72 грн. При цьому, було порушено вимоги пунктів 6.2. і 6.7 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом міністра юстиції України 02 квітня 2012 р. за №512/5 (далі за текстом - Інструкція) - передача виконавчого провадження від одного державного виконавця до іншого відбулася без умотивованого (п.п.6.2 «а»-«д») письмового доручення начальника Ленінського ВДВС, до Єдиного реєстру не внесено відомості про передачу виконавчого провадження..

30 травня 2012 р. державним виконавцем Ярошенком В.В. складено акт опису й арешту майна, відповідно до якого він у присутності понятих, описав і наклав арешт на автомобіль «Shevrolet Aveo», НОМЕР_1.

До початку проведення опису, ОСОБА_4 та його представник пред'явили державному виконавцю Ярошенку В.В. судову повістку про призначення до розгляду заяви ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05 березня 2012 р., вимагаючи повернення виконавчого документу до суду на підставі ч. 1 ст.48 Закону за аналогією з прийняттям до розгляду апеляційної скарги на рішення суду.

Дану вимогу державний виконавець Ярошенко В.В. правомірно залишив без задоволення, оскільки аналогія закону в даному випадку не допускається. Підставою для повернення виконавчого документу до суду згідно ч. 1 ст. 48 Закону є відновлення строку для подання саме апеляційної скарги та прийняття такої апеляційної скарги до розгляду.

Також правомірно була залишена без задоволення вимога боржника та його представника відкласти здійснення опису та арешту майна з підстав несвоєчасного одержання документів виконавчого провадження, оскільки порядок направлення копії постанови про відкриття виконавчого провадження, як зазначалося вище, був дотриманий.

Згідно ч. 5 ст. 57 Закону, про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту.

У відповідності до п. 4.2.1 і 4.2.2. Інструкції, після виявлення майна боржника державний виконавець проводить опис та арешт цього майна, про що складає акт. В акті опису та арешту майна боржника повинні бути вказані: а) назва кожного внесеного в акт предмета і його відмінні ознаки; г) прізвище, ім'я та по батькові особи, якій передано майно на зберігання, а якщо майно передано на зберігання не боржнику, а іншій особі, - паспортні дані, її місце проживання (далі - зберігач); ґ) відмітка про роз'яснення зберігачеві майна обов'язків із збереження майна, попередження про кримінальну та іншу відповідальність, встановлену законодавством, за його розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт; д) якщо державний виконавець установив зберігачеві обмеження права користуватися майном, зазначаються вид, обсяги і строки обмеження; е) зауваження або заяви стягувача, боржника, осіб, що були присутні при описі. Акт опису та арешту майна підписується державним виконавцем, понятими, зберігачем майна, боржником та стягувачем, їх представниками, а також може бути підписаний іншими особами, які були присутні при проведенні опису майна. У разі відмови від підпису сторін чи інших осіб, що були присутні при виконанні, про це робиться відмітка в акті.

Як вбачається зі змісту акту опису й арешту майна від 30 травня 2012 р., складеному державним виконавцем Ярошенком В.В., вимоги п.п. «а», «г», «ґ», «д»«е»пункту 4.2.1. Інструкції дотримані, його підписано державним виконавцем, понятими і зберігачем майна Від підпису боржник відмовився, про що зроблена відмітка в акті.

Частиною 5 ст. 57 Закону передбачено, що вирішення питання про вилучення майна та передання його іншим особам відноситься до прав державного виконавця. Тому безпідставними є доводи представника скаржника про обов'язковість передання вилученого автомобілю саме боржнику.

Копія акту опису та арешту майна направлена боржнику 31 травня 2012 р. за №18896 рекомендованим листом. Згідно повідомлення про вручення ТОВ «Укркур'єр», кореспонденцію №18896, 02 червня 2012 р. не вручено, у зв'язку з не проживанням ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою від 14 червня 2012 р. заочне рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05 березня 2012 р. про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», скасоване.

Постановою державного виконавця Ярошенка В.В. від 20 червня 2012 р. виконавче провадження закінчено, дію арештів майна боржника припинено.

Таким чином, скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню лише в частині неправомірного прийняття до свого провадження 30 травня 2012 р. державним виконавцем Ленінського ВДВС Ярошенком В.В. від державного виконавця Ленінського ВДВС Єренкевича І.А. виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №2/1416/1029, виданого 27 березня 2012 р. Ленінським районний судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_4 38600,72 грн.

Щодо вимог про відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 2200 грн., суд виходить з наступного.

Пунктом 2 ч.3 ст. 79 ЦПК України встановлено, що витрати на правову допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи.

Відповідно до ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Згідно із ч. 1 ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Вона допускається до участі в розгляді справи ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.

Представництво інтересів заявника ОСОБА_4 його представником ОСОБА_1 здійснювалось згідно довіреності від 08 травня 2012 р. ( а.с.5) і договору з ТОВ ЮК «Легіст». Представник має вищу освіту та кваліфікацію спеціаліст-юрист, не є адвокатом. Доказів про те, що ОСОБА_1 або очолюване нею ж ТОВ ЮК «Легіст»за законом має право на надання правової допомоги не надано. Заяву про допуск її до участі в розгляді справи як особи, яка надає правову допомогу на підставі ухвали суду, ОСОБА_4 суду не подавав.

Тому вимоги про відшкодування скаржнику за рахунок Ленінського ВДВС витрат на правову допомогу в розмірі 2200 грн. є безпідставними і задоволенню не підлягають.

На підставі ст. 388 ЦПК України на користь ОСОБА_4 з Ленінського ВДВС слід стягнути 107,30 грн. судового збору.

На підставі наведеного, керуючись ст. 208-219, 387 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії головного державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції Ярошенка Віталія Володимировича в частині прийняття до свого провадження 30 травня 2012 р. виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №2/1416/1029, виданого 27 березня 2012 р. Ленінським районний судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_4 38600,72 грн.

Стягнути з Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції на користь ОСОБА_4 107,30 грн. судового збору.

Відмовити у задоволенні вимог про відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 2200 грн. і про визнання неправомірною бездіяльності державних виконавців Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції щодо неповернення до суду виконавчого листа №2/1416/1029, виданого 27 березня 2012 р. Ленінським районний судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_4 38600,72 грн.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом 5 днів з дня її проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення ухвали - в тому ж порядку і в той самий строк, який обраховується з дня отримання копії ухвали.

Суддя Д.Г. Губницький