АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 січня 2013 року. м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого - Левенця Б.Б.
суддів - Махлай Л.Д., Шиманського В.Й.,
при секретарі - Перевузнику П.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 25 червня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Деснянського РУ ГУ МВС України в місті Києві про визнання права власності на Ѕ частину квартири, припинення права власності та усунення перешкод в користуванні квартирою, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_4, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Деснянського РУ ГУ МВС України в місті Києві про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна, визнання права власності на Ѕ частину квартири та витребування Ѕ частини квартири, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_6, Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Деснянського РУ ГУ МВС України в місті Києві про визнання права власності на квартиру, усунення перешкод у користуванні квартирою, скасування реєстрації, -
в с т а н о в и л а :
У січні 2011 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, на обґрунтування якого зазначив, що є власником 1\2 частини двокімнатної квартири АДРЕСА_1, власником іншої 1\2 частини вказаної квартири є відповідачка ОСОБА_9 Відповідачка та її син ОСОБА_4 створюють умови, які є неможливими для сумісного проживання.
Зазначаючи про неможливість поділу та сумісного користування вказаною квартирою, посилаючись на ст. 365 ЦК України, просив припинити право власності ОСОБА_9 на належну їй 1\2 частину вказаної квартири із сплатою їй 96 000 грн. вартості належної їй частки квартири, визнати право власності на вказану частку за позивачем, усунути перешкоди позивачу у користуванні вказаною квартирою, скасувавши реєстрацію ОСОБА_9 та ОСОБА_4, стягнувши із відповідачки на користь позивача 1080 грн. судових витрат.(т. 1 а.с. 1-15, 38-55)
Відповідачі ОСОБА_9 та ОСОБА_4 проти позову заперечували. ОСОБА_9 звернулась із зустрічним позовом, уточнивши який зазначила, що їй та сину ОСОБА_4 в рівних частках належала двокімнатна квартира АДРЕСА_1, 1\2 частка, яка належала ОСОБА_4 була реалізована з прилюдних торгів за протоколом від 15.12.2010 року № 11055 та придбана ОСОБА_1
Рішенням(заочним) Деснянського районного суду міста Києва від 20 червня 2011 року визнано за ОСОБА_1 право власності на іншу 1\2 частину квартири із припиненням такого права ОСОБА_3 та виплатою їй 96 000 грн. 11 січня 2012 року вищевказане заочне рішення від 20 червня 2011 року було скасовано районним судом, проте за договором від 20 жовтня 2011 року ОСОБА_1 продав квартиру ОСОБА_6, а останній за договором від 09 грудня 2011 року продав вказану квартиру ОСОБА_2
Стверджуючи, що квартира вибула з її власності не з її волі а за заочним рішенням суду, яке пізніше було скасовано, просила визнати недійсним договір від 20 жовтня 2011 року із застосуванням наслідків його недійсності, витребувати від ОСОБА_2 1\2 частину вказаної квартири та визнати право власності на 1\2 частину вказаної квартири із посиланням на ст. 388 ЦК України, стягнути судові витрати.(т. 1 а.с. 162-165, 208-220, т.2 а.с. 3-9, 58-61, 83-87, 131-137)
Третя особа ОСОБА_2 проти позову ОСОБА_9 заперечувала, заявила самостійні вимоги на предмет спору. На обґрунтування зазначила, що за нотаріально посвідченим договором придбала у ОСОБА_6 двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, сплатила продавцю обумовлену договором суму, квартира на день її продажу не мала будь-яких обтяжень. Враховуючи викладене, просила визнати право власності на квартиру за ОСОБА_2, усунути перешкоди у користуванні вказаною квартирою, знявши накладений арешт та скасувати реєстрацію ОСОБА_9 та ОСОБА_4 за вказаною адресою.(т.1 а.с. 148-155, т. 2 а.с. 88-94)
Про участь у справі заявив прокурор.(т. 2 а.с. 62-71)
КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» подано заяву про розгляд справи за їх відсутності.(т. 1 а.с. 74-75)
Приватний нотаріус ОСОБА_10 зазначив, що нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу квартири від 09 грудня 2011 року відповідає вимогам законодавства.(т. 2 а.с. 20)
Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Деснянського РУ ГУ МВС України в місті Києві заявив про розгляд справи за їх відсутності.(т. 2 а.с. 82)
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 25.06.2012 року зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено частково, визнані частково недійсними договори купівлі-продажу нерухомого майна від 20 жовтня 2011 року та від 09 грудня 2011 року в частині купівлі-продажу 1\2 частини вказаної квартири, визнано за ОСОБА_9 право власності на 1\2 частину вказаної квартири, визнано за ОСОБА_2 право власності на іншу 1\2 частину квартири, стягнуто із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 252 000 грн. грошової компенсації за 1\2 частину вказаної квартири, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_9 607.30 грн. судового збору, стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_9 на користь держави по 1260 грн. судового збору з кожного.
Позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково, визнано за нею право власності на 1\2 частину вищевказаної квартири, в іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 - відмовлено.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», ВГІРФО Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві про визнання права власності на Ѕ частину квартири, припинення права власності та усунення перешкод в користуванні квартирою відмовлено.(т.2 а.с.215-229)
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначив, що суд першої інстанції порушив норми матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати із ухваленням нового про задоволення заявлених ним вимог. На обґрунтування скарги посилався на неправильне встановлення обставин, неправильне дослідження та оцінку доказів, що на думку апелянта є підставою для скасування оскаржуваного рішення.( т. 3 а.с. 1-17)
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначила, що суд першої інстанції порушив норми матеріального і процесуального права, просила рішення суду скасувати із ухваленням нового про задоволення її вимог. На обґрунтування скарги посилалася на неправильне встановлення обставин, неправильне дослідження та оцінку доказів, що на думку апелянта є підставою для скасування оскаржуваного рішення.( т. 2 а.с. 237-251)
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_11, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_12 підтримали доводи поданих ними скарг і просили їх задовольнити, прокурор Одуденко А.В., Гузєєва Л.І., Ратник Д.О. заперечували проти поданих скарг і просили їх відхилити.
Інші особи до суду не прибули, були повідомлені належним чином у т.ч. шляхом розміщення оголошення у газеті «Урядовий кур'єр» від 28 грудня 2012 року № 241 (стор. 15) про що у справі є докази.(т. 3 а.с. 91-102)
Зважаючи на вимоги ч. 9 ст. 74, ч. 5 ст. 76, ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає розглядові справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи сторін та апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково за таких підстав.
За свідоцтвом від 20 лютого 1997 року № 589 двохкімнатна квартира АДРЕСА_1 загальною площею 51 кв.м. та житловою площею 29.7 кв.м. належала ОСОБА_9 та ОСОБА_4(т. 1 а.с. 9)
За актом проведення прилюдних торгів 1\2 частка вищевказаної квартири належна ОСОБА_4 була продана ОСОБА_1, останній отримав свідоцтво від 23 грудня 2010 року про право власності на 1\2 частину двокімнатної квартири АДРЕСА_1 та встановленим порядком зареєстрував право власності.(т. 1 а.с. 6-10, 42-49)
Рішенням(заочним) Деснянського районного суду міста Києва від 20 червня 2011 року визнано за ОСОБА_1 право власності на іншу 1\2 частину квартири із припиненням такого права ОСОБА_3 та виплатою їй 96 000 грн. Ухвалою районного суду від 29 липня 2011 року було виправлено описку із викладенням резолютивної частини у відповідній редакції. 11 січня 2012 року вказане заочне рішення від 20 червня 2011 року та ухвала від 29 липня 2011 року були скасовані районним судом (т. 1 а.с. 109-111, 116, 140-141)
За нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 20 жовтня 2011 року ОСОБА_1 продав, а ОСОБА_6 придбав АДРЕСА_1, право власності ОСОБА_6 на вказану квартиру зареєстровано встановленим порядком.(т. 1 а.с. 216-217, т.2 а.с. 23)
За нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 09 грудня 2011 року ОСОБА_6 продав, а ОСОБА_2 придбала АДРЕСА_1, право власності ОСОБА_2 на вказану квартиру зареєстровано встановленим порядком.(т. 1 а.с. 133, 136)
ОСОБА_9 надала квитанції про оплату за житло та комунальні послуги за вказаною адресою(т. 2 а.с. 155-171)
За звітом про оцінку вартості майна ФОП ОСОБА_13 від 21 березня 2011 року, вартість оцінки 1\2 частини двокімнатної квартири АДРЕСА_1 складає 95300 грн.(т. 1 а.с.86-106)
За висновком з експертної оцінки ТОВ «Українська експертна група» майна станом на 12.11.2008 року 1\2 частини двокімнатної квартири АДРЕСА_1 складає 318 374 грн.(т. 1 а.с. 204-205)
Відповідно до частини першої статті 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім ' ї.
За змістом зазначеної норми закону припинення права особи на частку в спільному майні допускається за наявності будь-якого з передбачених пунктами 1 - 3 частини першої статті 365 ЦК України випадку, але в тому разі, коли таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім'ї, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном.
Згідно з частиною другою статті 365 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Судом встановлено, що ОСОБА_9 мала право на 1\2 частину вищевказаної квартири, тобто її частка у квартирі є значною, доводи ОСОБА_1 про неможливість спільного використання квартири через нібито протиправну поведінку ОСОБА_4 колегія суддів визнає неспроможними.
Клопотань про призначення судової експертизи: будівельно-технічної(для визначення можливості поділу квартири) та товарознавчої(для оцінки ринкової вартості 1\2 частки квартири) сторони та їх представники не заявляли, при цьому заперечували вартість частки квартири визначену товарознавцями, надані висновки щодо оцінки вартості частки квартири є суперечливими.
Вказане свідчить, що позивачем ОСОБА_1 не надано доказів наявності підстав, передбачених ст. 365 ЦК України, за яких суд мав дійти висновку про можливість припинення права ОСОБА_9 на 1\2 частку вищевказаної квартири. ОСОБА_1 продав належну йому частку квартири ОСОБА_2. Тому висновок районного суду про відмову в задоволенні цих позовних вимог ОСОБА_1 колегія суддів визнала обґрунтованим.
Згідно до вимог ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
11 січня 2012 року заочне рішення від 20 червня 2011 року було скасовано і при новому розгляді справи в задоволенні позову ОСОБА_1 про припинення права ОСОБА_9 на 1\2 частку квартири було відмовлено.
Право власності на іншу 1\2 частину вищевказаної квартири було набуто ОСОБА_1 з прилюдних торгів, тому в 1\2 частині купівлі-продажу квартири оспорювана угода від 20 жовтня 2011 року відповідає вимогам законодавства.
Оскільки на час укладання угоди від 20 жовтня 2011 року право власності ОСОБА_9 на 1\2 частину вищевказаної квартири було припинено набравшим законної сили заочним рішенням суду, яке в подальшому було скасовано, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недійсність оспорюваної угоди від 20 жовтня 2011 року в частині купівлі-продажу 1\2 частини вищевказаної квартири.
До суду не надано доказів, що ОСОБА_2 знала та(або) могла знати про наявність прав на квартиру інших осіб, тому колегія суддів погоджується з висновком районного суду, який визнав ОСОБА_2 добросовісним набувачем.
Таким чином, обґрунтованим є висновок суду про визнання за ОСОБА_9 права власності на 1\2 частину квартири. Посилання апелянта ОСОБА_1 про наявність у ОСОБА_9 на праві власності іншого житла не може бути підставою для задоволення заявлених ним вимог.(т.3 а.с. 86-88)
Рішення районного суду, зокрема, часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_9 і не застосування районним судом наслідків недійсності правочину від 20 жовтня 2011 року, ОСОБА_9 не оскаржувала, тому, з огляду на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 таких вимог не заявляли, та положення ст. 303 ЦПК України, колегія суддів відхилила відповідні доводи апелянта ОСОБА_1
При цьому, колегія суддів враховує, що такі вимоги зацікавлена особа може заявити в іншому провадженні.
Судом встановлено, що на час розгляду справи судом вищевказана спірна квартира була зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 і остання користується квартирою.
Тому, визнавши ОСОБА_9 власником 1\2 частини вищевказаної квартири, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку і про визнання за ОСОБА_2 права власності на іншу 1\2 частину вищевказаної квартири та відмову ОСОБА_2 в задоволенні її вимог про визнання права власності на всю квартиру.
Оскільки ОСОБА_4 до відчуження належної йому частки був зареєстрований і проживав у вищевказаній квартирі, як член сім'ї ОСОБА_9, остання є співвласником цієї квартири, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення вимог ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою та скасування реєстрації ОСОБА_9 та ОСОБА_4 за вказаною адресою.
Проте висновок суду першої інстанції про визнання за позовом ОСОБА_9 недійсним наступного правочину від 09 грудня 2011 року укладеного ОСОБА_6 та ОСОБА_2 в частині купівлі-продажу 1\2 частини спірної квартири та стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 252 000 грн. за договором в порядку застосування ст. 216 ЦК України(реституції) не можна визнати обґрунтованим.
Такий висновок колегія суддів обґрунтовує тим, що ОСОБА_9 не була стороною правочину від 09 грудня 2011 року, захист її порушеного права з огляду на положення ст. 388 ЦК України, роз'яснень, що містяться в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику про визнання правочинів недійсними» може відбуватись шляхом подачі віндикаційного позову про витребування частки квартири від добросовісного набувача ОСОБА_2 і не потребує визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.
Тому доводи скарги ОСОБА_2 із зазначенням вищевказаних обставин колегія суддів визнає обґрунтованими, оскаржуване рішення суду в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 09 грудня 2011 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 та стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 252 000 грн. за договором в порядку реституції, підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог ОСОБА_9
Відповідно до ст.ст. 152, 154 ЦПК України накладений арешт на квартиру є забезпеченням позову, який має тимчасовий характер і діє до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті та може бути скасований районним судом за заявою зацікавленою сторони. Підстав для його скасування на час розгляду справи апеляційним судом колегія суддів не вбачає.
Суд першої інстанції не вирішив питання про повернення 96 000 грн. ОСОБА_1 сплачених останнім на обґрунтування заявлених ним вимог.(т. 1 а.с. 78)
Проте таких доводів апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить, що не перешкоджає йому звернутись до районного суду із заявою про повернення цих коштів.
Інші доводи апеляційних скарг цих висновків суду не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила.
ОСОБА_1 за подачу позову сплатив 960 грн. судового збору, ОСОБА_9 за подачу позову сплатила 607.30 грн., остання заявляла вимоги про визнання недійсним договору від 09 грудня 2011 року ціна якого складає 252 000 грн., тому ОСОБА_9 має сплатити на користь держави 2520 грн. судового збору (т.1 а.с. 2, 207, т. 2 а.с. 1)
Керуючись ст. 88, 303, п. 1, 2 ч. 1 ст. 307, п.п. 3, 4 ст. 309, ст. 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 25 червня 2012 року скасувати в частині визнання частково недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного 09 грудня 2011 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10, зареєстрованого в реєстрі за № 2861 в частині купівлі-продажу Ѕ частини вказаної квартири та стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 грошової компенсації за Ѕ частину квартири АДРЕСА_1, що за договором купівлі-продажу від 09 грудня 2011 року становить 252 000 грн. і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог ОСОБА_9.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 25 червня 2012 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 1260 грн. судового збору скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути із ОСОБА_9 на користь держави 1260(одна тисяча двісті шістдесят) грн. судового збору.
В іншій частині рішення Деснянського районного суду міста Києва від 25 червня 2012 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді Апеляційного суду міста Києва: Б.Б.Левенець
Л.Д.Махлай
В.Й.Шиманський
Справа № 22ц796\116/2012
Головуючий у першій інстанції СмирноваЄ.П.
Доповідач Левенець Б.Б.