13.12.2012

Справа №2/1416/2654/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2012 р. Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі: головуючого -судді Губницького Д.Г., при секретарі Наумкіній І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третіх осіб -Ленінський районний відділ в м. Миколаєві Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області, ОСОБА_3, про виселення з квартири без надання іншого жилого приміщення, зняття з реєстрації,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2012 р. ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення без надання іншого житла ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1, який обґрунтувала тим, що відповідачка своєю присутністю та реєстрацією у квартирі робить неможливим її відчуження. В подальшому, позовні вимоги шляхом подання заяви уточнила, просила виселити без надання іншого житла відповідачку та зняти її з реєстрації. Підставою позову зазначена ст. 116 ЖК УРСР.

В судовому засіданні позивачка з представником позовні вимоги підтримали. Пояснила, що хоче розпорядитися квартирою на користь доньки ОСОБА_3 Пояснила що у 2009 р. пустила до квартири проживати свою онуку ОСОБА_5 -доньку померлого у ІНФОРМАЦІЯ_1 сина. Відповідачка перешкоджає їй у користуванні квартирою, не дає ключі від другого замка.

Відповідачка з представником позов не визнали.

Третя особа без самостійних вимог ОСОБА_3 в судове засіданні не з'явилася, надала письмову заяву про розгляд справи за її відсутності та підтримку позову.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування проти задоволення позову заперечувала з врахуванням наявності у відповідачки двох малолітніх дітей.

Третя особа - Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області, представника в судове засідання не направило.

Суд заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини.

На підставі договору від 26 листопаду 2009 р., реєстровий №2865, посвідченого нотаріально і зареєстрованого у БТІ 30 листопаду 2009 р., ОСОБА_4, набула право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 42,9 кв.м., житловою 26,2 кв.м. (а.с.7-9,11-13).

У квартирі з жовтня 2010 р. зареєстрована власник ОСОБА_4, з грудня 2009 р. -відповідачка - онука, з березня 2011 р. - третя особа ОСОБА_3 з донькою (а.с.10).

У квартирі зареєстровані і двоє дітей відповідачки -ОСОБА_6 і ОСОБА_7, які народилися у ІНФОРМАЦІЯ_2 і ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідно (а.с.53). Відповідачка перебуває у відпустці по догляду за дитиною і отримує соціальну допомогу (а.с.71)

Сторони визнають, що у квартирі проживає відповідачка, яка є онукою власниці квартири, двоє її дітей, та без реєстрації батько цих дітей. Також сторонами визнається, що двері в квартиру обладнані двома вхідними замками, у позивачки є ключі лише від одного з них. Визнається й те, що позивачка систематично навідується у квартиру, обладнала металевими дверима із замками окрему кімнату, яку користується особисто. Позивачкою не заперечується те, що відповідачка оплачує комунальні послуги по квартирі.

У травні 2012 р. позивачка направляла відповідачці вимогу про припинення договору найму, виселення та зняття з реєстрації, яку та по отриманню проігнорувала (а.с.14-16).

Відповідачка має у власності 1/3 частину квартири АДРЕСА_2, що нею не заперечується (а.с.32-33).

Відповідно до ст. 382 ЦК України квартирою є ізольоване приміщення в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

Згідно зі ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

За змістом ст.ст. 64, 156 ЖК УРСР члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать: дружина власника, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з власником і ведуть з ним спільне господарство.

За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.

Члени сім'ї власника будинку (квартири) зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і прибудинкової території та проведенню ремонту.

Разом із тим відповідно до ст. 157 ЖК УРСР членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених ч. 1 ст. 116 цього Кодексу, а саме у разі систематичного руйнування чи псування ними належного власнику жилого приміщення або використання його не за призначенням, або систематичного порушенням правил співжиття, що робить неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними. Виселення провадиться в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

Підставу позову обставинами передбаченими ст. 157 ЖК УРСР позивачка не обґрунтовувала і не доводила.

Відповідачка вселилася і була зареєстрована у спірній квартирі саме як член сім'ї (онука) зі згоди позивачки, оплачує комунальні послуги, займає одну з двох кімнат, другою користується позивачка. Перешкоджання позивачці у користування своєю власністю не є підставою для виселення, а є підставою для самостійного позову, оскільки виселення з житла приватного житлового фонду може бути лише з підстав, передбачених ст. 157 ЖК УРСР - тобто позивачка обрала неналежний спосіб захисту (ст. 391 ЦК України).

Оскільки у задоволенні первісної вимоги -про виселення відмовлено, то не підлягає задоволенню й вимога про зняття з реєстрації, яка і сама по собі не є законною в силу ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Отже позовні вимоги є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення і зняття з реєстрації відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - в тому ж порядку і в той самий строк, який обраховується з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Д.Г. Губницький