30.10.2012

Справа №2-о/1416/147/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2012 р. Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі: головуючого -судді Губницького Д.Г., при секретарі Нумкіній І.М., за участю заявниці ОСОБА_1, представника заінтересованої особи -Сухарникова В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання на території України, заінтересовані особи -управління державної міграційної служби України в Миколаївській області, Ленінський районний відділ у м. Миколаєві управління державної міграційної служби України в Миколаївській області, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, просила встановити факт постійного проживання на території України до 24 серпня 1991 р.

Свої вимоги заявниця обґрунтувала тим, що вона прибула на території України на початку серпня 1991 року разом із матір'ю -ОСОБА_3 і з того часу вона постійно проживала на території Миколаївської області Бажає отримати громадянство для реєстрації в подальшому шлюбу, отримання гарантій громадянина України.

В судовому засіданні заявниця свої вимоги та їх обґрунтування підтримала, зазначила, що на початку серпня 1991 р. фактично прибула на територію України з матір'ю, а прописалася в грудні 1991 р. В зв'язку із вродженим пороком серця, 12 серпня 1991 р. стала на облік у лікарні Миколаївського району. В судовому засіданні вимоги уточнила, просила встановити факт постійного проживання на території України з 12 по 24 серпня 1991 р.

Представник заінтересованої особи в судове засідання проти задоволення заяви заперечував. Пояснив, що навіть якщо ОСОБА_1 і прибула на територію України неповнолітньою, але була прописана за місцем проживання матері ОСОБА_3, тобто у Ленінградській області, тому заявниця не є такою, що постійно проживала на території України на час проголошення незалежності. Зазначив, що Ленінський районний відділ у м. Миколаєві не є юридичною особою.

Заслухавши пояснення заявниці і представника заінтересованої особи, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

За заявою ОСОБА_1 від 07 вересня 2012 р. до Ленінського РВ у м. Миколаєві Управління державної міграційної служби України в Миколаївській області про надання роз'яснень про наявність у неї підстав для отримання громадянства України, листом від 12 вересня 2012 р. їй було рекомендовано звернутися до суд для встановлення факту постійного проживання на території України до 24 серпня 1991 р.(а.с.4,5)

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про правонаступництво», всі громадяни Союзу РСР, які на момент проголошення незалежності України постійно проживали на території України, є громадянами України.

Згідно п.2 ч.1 ст.6 Закону України «Про громадянство України»громадянство України може бути набуто за територіальним походженням. Частиною 1 ст.8 зазначеного Закону встановлено, що особа, яка народилися або постійно проживала до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України»і є особою без громадянства та подала заяву про набуття громадянства України реєструється громадянином України.

Із копії тимчасової посвідки на постійне місце проживання особи без громадянства НОМЕР_2, виданої на 02 червня 2009 р. ВГІРФО УМВС України в Миколаївській області на ім'я ОСОБА_1, вбачається, що остання народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у Ленінградській області Російської Федерації і у грудні 1991 р. прибула з Росії на територію України. З 25 червня 2010 р. має зареєстроване місце проживання у АДРЕСА_1 (а.с. 3).

Факт знаходження ОСОБА_5 на території України станом на 12 серпня 1991 підтверджується наданою нею копії виписки з амбулаторної медичної картки, згідно якої 12 серпня 1991 р. ОСОБА_1 було поставлено на облік в дитячому відділенні Комсомольської лікарської лабораторії Миколаївського району з діагнозом «вроджений порок серця», а 14 серпня 1991 р. її виписано (а.с. 6-8).

Згідно висновків про визначення належності до громадянства ВГІРФО УМВС України в Миколаївській області, заявниця та її матір визнані особами без громадянства. ОСОБА_1 набула постійну реєстрацію в Україні разом з матір'ю ОСОБА_6 з 23 грудня 1991 р. (а.с.24,25).

Із копії паспорта громадянина СРСР НОМЕР_1, виданого 01 червня 1988 р. органом внутрішніх справ Кінісеппського міськвиконкому Ленінградської області на ім'я ОСОБА_6, вбачається, що остання з 05 березня 1990 р. була зареєстрована в Кінгісеппському районі Ленінградської області, д. Опольє, 02 вересня 1991 р. зареєструвалась у д. Кути Кінгісеппського району Ленінградської області, звідки виписалася 21 жовтня 1991 р., а в Україні реєстрацію набула 23 грудня 1991 р. (а.с. 19-23).

З огляду на наведені обставини, доводи заявниці про постійний характер її проживання з 12 до 24 серпня 1991 р. на території України є безпідставними. Знаходження заявниці на обліку в лікарні в с. Комсомольське Миколаївського району з 12 серпня 1991 р. не свідчить про постійний характер проживання.

Відтак, у задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю.

Керуючись ст.212,215, 256 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання на території України з 12 серпня 1991 р. до 24 серпня 1991 р. -відмовити.

Рішення може бути оскаржена до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - в тому ж порядку і в той самий строк, який обраховується з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Д.Г. Губницький