19.12.2012

Справа №2/1416/3497/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2012 р. Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі: головуючого -судді Губницького Д.Г., при секретарі Наумкіній І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення без надання іншого жилого приміщення, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2012 р ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просив виселити відповідачку - колишню співвласницю квартири АДРЕСА_1 з цієї квартири у зв'язку із перешкоджанням йому користуватися власністю.

В судовому засіданні позивач з представником позов підтримали.

Відповідачка в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, завчасно.

Суд заслухавши пояснення позивача з представником, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини.

Встановлено, що позивач є власником кімнати площею 17,1 кв.м. у квартирі спільного заселення АДРЕСА_1, де і проживає (а.с.5,19).

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29 червня 2010 р. по справі №2-2-1801/2010 р. з ОСОБА_2 і ОСОБА_1 солідарно на користь ПАТ КБ «Приватбанк»стягнута сума у 12075,73 грн. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №223928-CRED від 23 квітня 2008 р. (а.с.7).

Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 24 лютого 2012 р., встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 забезпечуючи собі отримання кредиту за договором №223928-CRED від 23 квітня 2008 р., підробила підпис ОСОБА_1 у договорі поруки без номеру, яким забезпечувалося повернення кредиту (а.с.10-11)

Примусове виконання рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29 червня 2010 р. здійснилося лише за рахунок майна ОСОБА_2

Так, 27 червня 2012 р. належна їй кімната у квартирі спільного заселення АДРЕСА_1 була продана з прилюдних торгів, а покупцем став ОСОБА_1, який отримав свідоцтво про право власності і перетворив квартиру спільного заселення в цілу у зв'язку з поєднанням власників (згідно копії довідки БТІ від 04 вересня 2012 р. №1066) (а.с.15-18).

На момент пред'явлення позову до суду, ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 не проживала, хоча має досі там реєстрацію і самочинно заселила туди квартирантів (а.с.21,22,34). На непроживання відповідачки в колишній її кімнаті і проживання там з 30 вересня 2012 р. сторонніх осіб, вказував і сам позивач у позові (а.с.3).

За визнанням позивача в судовому засіданні, у грудні 2012 р. сторонні особи повністю звільнили приміщення квартири АДРЕСА_1, до них позовні вимоги про виселення не пред'являлися.

Із наведених обставин вбачається, що час пред'явлення позову до суду, відповідачка не проживала у квартирі АДРЕСА_1.

Отже, позов є безпідставним, оскільки ОСОБА_2 на час пред'явлення позову не перешкоджала позивачу у користуванні квартирою АДРЕСА_1 у зв'язку із фактичним непроживанням в ній.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»питання про зняття особи з реєстрації за місцем проживання взаємопов'язане і залежить від вирішення питання про житлові права особи, які регулюються нормами житлового і цивільного законодавства (ст. ст. 71, 72, 156 ЖК України, ст. 405 ЦК України).

Керуючись ст.. 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - в тому ж порядку і в той самий строк, який обраховується з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Д.Г. Губницький