Справа № 2-а-36/08

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2008 року                       Ржищівський міський суд Київської області в складі:

головуючої судді:                       Козіної С.М.

при секретарі:                             Головатюк І.Р.

за участі прокурора:                   Єфіменко В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ржищеві Київської області адміністративний позов ОСОБА_1до Ржищівського міського управління праці та соціального захисту населення про стягнення недоотриманих належних сум щорічної допомоги на оздоровлення, -

ВСТАНОВИВ:

01 квітня 2008 року до Ржищівського міського суду Київської області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1до Ржищівського міського управління праці та соціального захисту населення про стягнення недоотриманих належних сум щорічної допомоги на оздоровлення, в якому вказано, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, що підтверджується відповідним посвідченням, виданим 21.12.1999 року.

Відповідно до ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” інвалідам 2 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, виплачується щорічна допомога на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.

За 2000, 2001, 2002, 2006, 2007 роки позивач отримав допомогу на оздоровлення в розмірах значно нижчих ніж це передбачено ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Згідно з Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 5 жовтня 2006 року № 231 дія положень цього Закону не може призупинятись іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

Питання щодо виплати недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення вже неодноразово розглядалось та вирішувалось найвищими судовими інстанціями держави, а саме:

- Вищий Адміністративний Суд України:

            - 2.06.2006 року, ухвала по справі за позовом ОСОБА_2. до управління праці          та соціального захисту населення Пролетарської районної ради м. Донецька    про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2002, 2003, 2004 роки.

- Верховний Суд України:

              - 8.06.2005 року, рішення по справі за позовом ОСОБА_3. до управління      соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації м. Макіївки               про стягнення недоотриманих грошових сум на оздоровлення за 2001 рік;

- 14.11.2006 року, постанова по справі за позовом ОСОБА_4. до Торезького управління праці та соціального захисту населення Донецької області про стягнення заборгованості по шорічній допомозі на оздоровлення.

            Всі касаційні скарги позивачів були задоволені.

Найвищі судові інстанції зобов'язали відповідні управління соціального захисту населення провести перерахунок одноразових допомог та провести виплату недоотриманих коштів за відповідні роки.

Управління праці та соціального захисту населення Ржищівської міської ради відмовило позивачу в перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення, тому, згідно ст. 70 Закону, він змушений звернутись за захистом своїх прав до суду.

Позивач просить суд зобов'язати Ржищівське міське управління праці та соціального захисту населення зробити перерахунок допомоги на оздоровлення за 2000, 2001, 2002,  2006, 2007 роки та стягнути з Ржищівського міського управління праці та соціального захисту населення на його користь недоотримані суми допомоги на оздоровлення за відповідні роки.

21 квітня 2008 року до Ржищівського міського суду надійшло заперечення Ржищівського міського управління праці та соціального захисту населення на адміністративний позов ОСОБА_1, в якому вказано, що управління праці та соціального захисту населення в своїй роботі керується Конституцією України, Законом України “Про місцеве самоврядування”, ЗУ “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Постановами КМУ, розпорядженням Головного управління праці та соціального захисту населення, Положенням про управління праці та соціального захисту населення, посадовими інструкціями та іншими нормативними актами.

В 2007 році позивач звернувся до Ржищівського міського УПСЗН з заявою про виплату щорічної грошової допомоги, 11 квітня 2007 року було надано письмову відповідь.

Відповідно до ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” дійсно передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення евакуйованим у 1986 році із зони відчуження 2 категорії, включаючи дітей, становить три мінімальні заробітні плати, але у відповідності до ст. 67 даного Закону встановлено, що конкретний розмір всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищується Кабінетом Міністрів України.

А також, згідно ст. 62 даного Закону встановлено, що порядок застосування Закону проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковим для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

Починаючи з 1996 року в Законах України “Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати”, які приймались Верховною Радою України на відповідні роки, встановлено, що до прийняття Верховною Радою України змін до законів, у нормах яких для розрахунків застосовується мінімальний розмір заробітної плати, не застосовувати його як розрахункову величину для визначення розмірів допомоги, компнесаційних та інших виплат.

Кабінету Міністрів України доручалось здійснювати застосування цих норм, виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету України на відповідний рік.

Статтею 63 Закону закріплюється норма, щодо фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, за рахунок державного бюджету, а виконання даного Закону залежить від фінансових ресурсів доходної частини державного бюджету України.

Згідно ч. 2 ст. 95 Конституції України виключно Законом України “Про Державний бюджет України” визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір та цільове спрямування цих видатків.

Відповідно до п. 5 ст. 51 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та проводять видатки в межах бюджетних асигнувань.

Згідно з бюджетними призначеннями та враховуючи вимоги ст. 95 Конституції України, Бюджетного кодексу України, Кабінет міністрів України встановив розміри одноразової компенсації на оздоровлення, визначені постановою КМ України від 12 липня 2005 року № 562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Даною постановою КМ України встановив гарантований мінімальний розмір розрахункової величини для всіх видів виплат, передбачених ЗУ “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Відповідно до постанови КМ України від 12 липня 2005 року № 562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та постанови КМ України від 26 липня 1996 року № 836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” позивачу було виплачено кошти в повному обсязі.

Отже, Ржищівське міське УПСЗН проводячи нарахування коштів за компенсацію на оздоровлення позивачу діяло в правовому полі, ніяким чином не порушуючи вимог чинного законодавства.

В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд зобов'язати Ржищівське міське УПСЗН здійснити перерахунок допомоги на оздоровлення за 2000, 2001, 2002, 2006, 2007 роки та стягнути з Ржищівського міського управління праці та соціального захисту населення на його користь недоотримані кошти грошової допомоги на оздоровлення за 2000, 2001, 2002, 2006, 2007 роки відповідно до здійсненого перерахунку.

Представник відповідача Апостол С.М. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просить суд відмовити ОСОБА_1в задоволенні позову в повному обсязі.

Суд, заслухавши позивача, представника відповідача та дослідивши матеріали справи приходить до висновку, що позов ОСОБА_1до Ржищівського міського управління праці та соціального захисту населення про стягнення недоотриманих належних сум щорічної допомоги на оздоровлення підлягає задоволенню в повному обсязі, обгрунтовуючи своє рішення нижченаведеними доказами.

Згідно ч. 4 ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах:

- інвалідам І і ІІ групи - п'ять мінімальних заробітних плат;

- інвалідам ІІІ групи, дітям-інвалідам - чотири мінімальні заробітні плати;

- учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії -     п'ять мінімальних заробітних плат;

- учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії -     три мінімальні заробітні плати;

- кожній дитині, яка втратила внаслідок Чорнобильської катастрофи одного з           батьків, - три мінімальні заробітні плати;

- евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей, - три                     мінімальні заробітні плати.

Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.

Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Згідно ст. 8 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Таким чином, зважаючи на вищезазначені положення Конституції України та Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, суд приходить до висновку, що відповідачу при нарахуванні коштів на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, слід керуватись конкретними розмірами, вказаними в законі, а саме, в розділі VІІІ Закону вказано про розміри пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4.

Посилання представника відповідача на ту обставину, що позивач отримує кошти на оздоровлення в меньшому розмірі, ніж передбачено ст. 48 вищезгаданого Закону в зв'язку з тим, що нарахування коштів на оздоровлення відбувається на підставі ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та на підставі постанови КМ України від 12 липня 2005 року № 562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та постанови КМ України від 26 липня 1996 року № 836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” суд вважає неправомірним з тієї позиції, що дані посилання прямо суперечать ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, де, зокрема, зазначено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. В даній нормі закону йдеться саме про підвищення розмірів всіх доплат, пенсій та компенсацій, а ні в якому разі про зменшення чи погіршення становища громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Суд вважає, що відповідачем прямо порушено ч. 2 ст. 19 Конституції України, де зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Таку ж позицію роз'яснює Верховний Суд України, оскільки, згідно рішення судової палати у цивільних справах ВС України від 8 червня 2005 року, було задоволено позов ОСОБА_3. до управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації міста Макіївка про стягнення недоотриманих грошових сум щорічної допомоги на оздоровлення. Рішення ВС України стосувалось того ж самого предмету позову, що і в даному випадку.

Отже, суд вважає, що постанова КМ України від 12 липня 2005 року № 562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” суперечить Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Також, суд наголошує, що дану позицію відобразив у своєму рішенні Конституційний Суд України за № 8-рп/2005 від 11 травня 2005 року, який виконує завдання, передбачені в ст. 3 Закону України “Про Конституційний Суд України”, зазначивши, що відповідно до ч. 1 ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди і згідно положень ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.

Закон про Державний бюджет на відповідний рік має обмежений термін дії, тобто являється Законом тимчасової дії - на період певного бюджетного періоду (п. 20 ст. 2 Бюджетного кодексу України), який становить 1 календарний рік, що починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року (ч. 1 ст. 3 Бюджетного кодексу України), а тому даний закон не може скасовувати або звужувати, чи встановлювати розміри щорічної допомоги на оздоровлення, які встановлені в Законі України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", котрий є Законом постійної дії, тому що порушується конституційний принцип верховенства права, закріплений ст. 8 Конституції України.                                                                      Згідно зі ст. ст. 95, 96 Конституції України законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків і Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, проте, відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.        Крім того, згідно ст. 46 Конституції України кожен громадянин України має право на соціальний захист.                                                      

            Виходячи з положень ст. ст. 8, 22, 46 Конституції України виплата щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям осіб, зазначеним у Законі України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є соціальною гарантією і не можуть бути скасованими, а також не можуть бути звужені за їх змістом і обсягом при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.

Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення п. 30 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” щодо зупинення на 2007 рік дії ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” було визнано неконституційними.

Також, згідно з Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 5 жовтня 2006 року № 231 дія положень цього Закону не може призупинятись іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

Також судом не можуть бути прийняті до уваги пояснення представника відповідача, щодо відсутності коштів на виплату даної допомоги в розмірі, що закріплений в Законі України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

            Згідно з ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

            Відповідно до ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини” від 23.02.2006 року № 3477-ІУ, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду, як джерело права. У рішенні, ухваленому 30.11.2004 року у справі “ОСОБА_5 проти України”, Європейський суд з прав людини вказав, що для держави неприпустимо пояснювати невиплату боргу браком бюджетних коштів.                                       Що стосується конкретного розміру коштів, які необхідно стягнути на користь позивачки, то згідно ч. 7 ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.                                                                                   

                        Про порушення свого права щодо отримання в повному обсязі разової грошової допомоги на оздоровлення, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, позивач дізнався з відповіді Ржищівського управління праці та соціального захисту населення від 11 квітня 2007 року.                                                                                

                        Таким чином, позивачем не пропущені строки звернення до суду за захистом порушеного його права.

            Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, а згідно ст. 48 ЗУ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачена щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 8, ч. 2 ст. 19, ч. 1 ст. 50 Конституції України, ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст. ст. 87, 94, 98, 158, 159, 161, 162, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1до Ржищівського міського управління праці та соціального захисту населення про стягнення недоотриманих належних сум щорічної допомоги на оздоровлення - задовольнити в повному обсязі.

         2. Зобов'язати Ржищівське міське управління праці та соціального захисту населення здійснити позивачу ОСОБА_1перерахунок допомоги на оздоровлення за 2000, 2001, 2002, 2006, 2007 роки виходячи з розміру щорічної допомоги на оздоровлення для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - п'ять мінімальних заробітних плат і з визначенням розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати коштів.

3. Стягнути з Ржищівського міського управління праці та соціального захисту населення, юридична адреса: Київська обл. м. Ржищів вул. Леніна, 48, на користь ОСОБА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , недоотримані кошти допомоги на оздоровлення за 2000, 2001, 2002, 2006, 2007 роки згідно проведеного перерахунку.

4. Стягнути з Ржищівського міського управління праці та соціального захисту населення, юридична адреса: Київська обл. м. Ржищів вул. Леніна, 48, на користь держави 51 грн. державного мита.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного адміністративного суду Київської області.

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

                                                           Суддя