Справа № 22Ц-2745/2006 р.                         Головуючий в 1 інстанції Костюк Л.О.

Категорія                                                                                Доповідач Корзаченко І.Ф.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 листопада   2006 року  колегія судової палати  в цивільних справах

Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого      Лащенка В.Д.

суддів          Корзаченко І.Ф., Червінко К.С.

при секретарі     Левочко І.Я.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду від ЗО червня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2 до виконкому Броварської міської ради, ОСОБА_1, третя особа Броварський міський відділ земельних ресурсів, про визнання частково недійсними державних актів на право приватної власності на землю та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та зустрічним позовом ОСОБА_1 до виконкому Броварської міської ради, ОСОБА_2, третя особа Броварський міський відділ земельних ресурсів, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,

встановила:

У жовтні 2003 року ОСОБА_2. звернувся до суду з позовом до виконкому Броварської міської ради, ОСОБА_1. про визнання частково недійсними державних актів на право приватної власності на землю та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою. Позов обґрунтовував тим, що рішенням виконкому Броварської міської ради від 20 червня 2000 року йому передана у власність земельна ділянка розміром 669 кв.м. у м.Бровари по вул.АДРЕСА_1, яка була в його користуванні з 1961 року. 26 жовтня 2000 року він отримав державний акт, при виготовленні якого була зроблена помилка, тому межі, зазначені в державному акті не відповідають межам, зазначеним у генеральному плані забудови. Помилку він виявив у червні 2003 року, коли відповідачка почала будували гараж по вул.АДРЕСА_2 і частина гаража збудована на його землі. Позивач просив визнати частково недійсними видані йому і відповідачці державні акти на право власності на землю, зобов»язати відповідачку повернути у його власність земельну ділянку площею 0,008 га та зобов»язати не чинити йому перешкод в користуванні землею.

Відповідачка ОСОБА_1. звернулася із зустрічним позовом. Посилалася на те, що рішенням виконкому Броварської міської ради від 19 грудня 1997 року їй передана у власність земельна ділянка розміром 1000 кв.м.   у м.Бровари   по вул.АДРЕСА_2, яка була в її   користувань

23 березня 2000 року вона отримала державний акт. ОСОБА_2. захопив частину її землі і побудував сарай. Просила зобов»язати ОСОБА_2. не чинити їй перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Рішенням Броварського міськрайонного суду від 30 червня 2006 року позов ОСОБА_2. задоволено. Постановлено визнати частково недійсними видані позивачу та відповідачці державні акти на право власності на земельні ділянки. Зобов»язати ОСОБА_1. повернути ОСОБА_2. земельну ділянку площею 1,93 кв.м. у відповідності до меж генерального плану забудов земельних ділянок № АДРЕСА_1 та №АДРЕСА_2 у м. Бровари, а саме: з боку вул. АДРЕСА_3 по межі ВГ повернути земельну ділянку розміром 0,62 м. таким чином, щоб довжина межі зі сторони вулиці АДРЕСА_3 та довжина межі тильної сторони становила по 19,42 м., а межі АГ та ВБ були паралельними.

В задоволенні зустрічного позову відмовити.

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1. просить скасувати рішення суду і передати справу на новий розгляд з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_2., суд послався на те, що межі, зазначені в державних актах сторін не відповідають межам земельних ділянок, зазначених в планах забудов, внаслідок чого ділянка позивача зменшена. Тому необхідно визнати частково недійсними державні акти на право власності на землю і зобов»язати відповідачку повернути позивачу земельну ділянку у відповідності до меж генерального плану забудови.

З висновками суду не можна погодитись, оскільки суд дійшов їх без повного з»ясування обставин справи і вони не грунтуються на законі.

Позивач посилався на те, що помилку в державних актах сторін він виявив у 2003 році, коли відповідачка почала будувати гараж.

Проте, з топографічної зйомки 1993 року (а.с.60) вбачається, що на межі земельних ділянок сторін розміщені гаражі позивача та відповідачки. Гараж відповідачки не виходить за межі її ділянки. З пояснень відповідачки вбачається, що новий гараж вона збудувала на фундаменті старого гаража, він є лише довшим, ніж старий.

З горизонтальної зйомки за червень 2003 року ( а.с.85) та кадастрового плану за 2004 рік (а.с.119) вбачається, що стіна гаража позивача проходить рівно по межі його земельної ділянки, а гараж відповідачки розміщений в межах її ділянки.

З урахуванням наведеного суду належало більш ретельно перевірити пояснення сторін щодо порушення чи дотримання меж земельних ділянок.

Чинним на час видачі сторонам державних актів Порядком передачі земельних ділянок у приватну власність громадянам України, затвердженим наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 10 від 15 лютого 1993 року, передбачено, що якщо при встановленні меж земельних ділянок будуть виявлені розбіжності в даних про розміри земельних ділянок,

переданих у власність, з фактичними розмірами, то остаточний розмір площі таких ділянок визначається радою.

При передачі сторонам земельних ділянок у власність межі були погоджені сторонами.

В засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача пояснив, що межі, визначені державними актами на право власності на землю, відповідають межам фактичного землекористування.

Висновок суду про визнання державних актів недійсними частково і зміну меж земельних ділянок, переданих у власність сторонам, не грунтується на законі.

Зобов»язавши відповідачку відновити межі відповідно до генерального плану забудови, суд не врахував, що в такому разі межа пройде через гараж відповідачки, хоча питання про знесення гаража не вирішене.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд, всупереч вимогам ст. 215 ЦПК України в рішенні не зазначив встановлених судом обставин, мотивів, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти, не зазначив чи були порушені права відповідачки, за захистом яких вона звернулася до суду із зустрічним позовом.

Оскільки суд неповно з»ясував обставини справи, порушив норми процесуального права, рішення необхідно скасувати і справу передати на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, сприяти всебічному і повному з»ясуванню обставин справи і в залежності від встановленого вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 311,315 ЦПК України, колегія,-

Ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1. задоволити. Рішення Броварського міськрайонного суду від ЗО червня 2006 року скасувати і справу передати на новий розгляд до того ж суду іншим суддею.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.