Справа № 2-349/2008 р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 вересня 2008 року. Карлівський районний суд Полтавської області в складі : головуючого-судді Чолан М.В. при секретарі Козловій Т.В. з участю позивача ОСОБА_1 відповідача ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Карлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2- засновника, видавника та головного редактора газети „Аварійний вихід” , голови районного об'єднання «Громада» про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди -
У С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просить суд:
1) зобов'язати відповідача ОСОБА_2, голову районного об'єднання «Громада» спростувати відомості, що не відповідають дійсності, ставлять під сумнів роботу колективу Карлівської ЦРЛ, ганьблять і порочать честь і гідність його як керівника;
2) стягнути з відповідачів на його користь моральну коду в сумі 1500 грн.
У заяві позивач посилається на те, що в газеті „Аварійний вихід” за листопад 2007 р., її засновником, видавцем та головним редактором, він же голова районного об”єднання „Громада” ОСОБА_2 надруковано відкритий лист Міністру охорони здоров”я України про катастрофічний стан в Карлівській центральній районній лікарні, де він працює головним лікарем. Зловживаючи правами журналіста, грубо порушивши Закон України „Про інформацію”, він не будучи фахівцем в організації охорони здоров”я, не провівши ніякого журналістського розслідування, опираючись на неправдиві, ніким не перевірені вигадки окремих недружелюбно налаштованих до лікарні громадян, в наклепницькій формі поширив інформацію, яка ганьбить його як лікаря і як керівника. ОСОБА_2 звинувачує його в „непрофесіоналізмі”, „нехтуванні своїми обов”язками”, „бездарності”, „самодурстві”, „хабарництві”. Центральну районну лікарню він цинічно називає - „центральною районною трупарнею”. А за цим стоїть не тільки він, як головний лікар, а й весь колектив рай лікарні, де працює більше сотні працівників. Відомості і вказаному листі (статті ) а саме, що через непрофесіоналізм, нехтування своїми обов'язками, бездарне керівництво, самодурство в кадрових питаннях, хабарництво, та інші порушення головного лікаря ЦРЛ ОСОБА_1 та деяких його колег, нашу центральну районну лікарню люди стали називати «центральна районна трупарня» є такими, що не відповідають дійсності, ганьблять і порочать його честь, гідність та ділову репутацію.
Від вказаних неправомірних дій відповідача, він безсоромно оббреханий, облитий брудом, нині переживає тяжкість вимушених змін у своїх життєвих і виробничих стосунках, зниження престижу та ділової репутації. Йому неправомірними діями відповідача спричинено моральні страждання, тобто моральну шкоду, яку він оцінює в 1500 грн..
Позивач в судовому засіданні змінив свої позовні вимоги і просить суд із змінами, які він вніс в судовому засіданні, задовольнити їх в повному обсязі. Він просить суд:
- визнати таким, що не відповідають дійсності відомості, викладені у Карлівській районій незалежній газеті « Аварійний вихід» що стосуються його, як головного лікаря, у Відкритому листі Міністру охорони здоров'я, а саме, що: «Через непрофесіоналізм, нехтування своїми обов'язками, бездарне керівництво, самодурство в кадрових питаннях, хабарництво, та інші порушення головного лікаря ЦРЛ ОСОБА_1 та деяких його колег, нашу центральну районну лікарню люди стали називати «центральна районна трупарня»;
- зобов'язати відповідача - ОСОБА_2- засновника, видавника та головного редактора газети „Аварійний вихід”, голову районного об'єднання «Громада» спростувати поширені ним недостовірні відомості через газету « Аварійний вихід» на 1 сторінці на протязі 1 місяця;
спростувати поширені ним у газеті «Аварійний вихід» недостовірні відомості, що стосуються його, як головного лікаря, в цій же газеті на 1 сторінці.
- стягнути з відповідача на його користь 500 грн. моральної шкоди та витрати, понесені за сплату держмита в сумі 17 грн. та 8 грн. за інформаційно-технічне забеспечення, а всього 25 грн.
В судовому засіданні позивач пояснив, що з 1978 року по даний час працює в Карлівській районній лікарні. На посаді головного лікаря райлікарні працював з 1985 по 1988 рік. Далі звільнився з посади головного лікаря за власним бажанням. У 2000 році знову був призначений на посаду головного лікаря Карлівській районній лікарні. Неодноразово підвищував свій професійний рівень на курсах підвищення кваліфікації, про що свідчать видані йому про це відповідні посвідчення та дипломи. Тому вважає себе професіоналом своєї справи. З яких підстав виходив відповідач коли стверджував про його непрофесіоналізм, він не знає.
І як лікар в першу чергу, і як керівник - головний лікар рай лікарні, він належним чином виконував свої обов'язки. За результатами перевірок жодного разу не було встановлено, що він неналежним чином виконує свої обов'язки. За час роботи на посаді головного лікаря він жодного разу не притягався до дисциплінарної відповідальності. А тому вважає, що відповідач теж безпідставно зазначив, що він нехтує своїми обов'язками.
Якби він був бездарним керівником, то на його думку у 2000 році обласне управління охорони здоров'я та райдержадміністрація та районна рада не запропонували би йому вдруге очолити колектив районної лікарні. Але цю посаду він обіймає майже 8 років і питання про його звільнення жодного разу не стояло.
Відповідач, вказуючи на те, що він проявляє самодурство в кадрових питаннях, на його думку мав на увазі факт звільнення з роботи лікаря ОСОБА_3, якого було звільнено за власним бажання. ОСОБА_3 оскаржував рішення про його звільнення о суду, але суд відмовив йому в поновленні на роботу. Кадрові питання він завжди погоджує з профкомом. Жодного звільненого ним працівника не було поновлено на роботі по рішенню суду чи по протесту прокурора.
Окрім цього, відповідач вказує на те, що він є хабарником. Такого не було в його роботі і він ніколи і ні від кого не отримував хабарі. Це підтвердили у своїх відповідях на його звернення прокурор району та керівництво райвідділу міліції, а саме що до вказаних відомств не надходило заяв та повідомлень про отримання ним хабара. Він раніше не притягався до кримінальної відповідальності в тім числі і за отримання хабарів.
Після публікації вказаного відкритого листа на ім'я Міністра охорони здоров'я, в лютому 2008 року фахівцями обласного управління охорони здоров'я була проведена перевірка і складена відповідна довідка, яку він надав суду. По деяким питанням в охороні здоров'я населення районна лікарня має гірші показники за середньо обласні. Разом з тим, по деяким із них, Карлівська райлікарня має кращі показники. Однак не все залежить від головного лікаря. Більше стан медичного обслуговування залежить від фінансування, а саме від обладнання, з яким працюють лікарі.
Відповідач позову не визнав і пояснив, що є засновником, видавником та головним редактором газети „Аварійний вихід”. В листопаді 2007 р. ним, як журналістом, була написана стаття в газеті „Аварійний вихід” у вигляді відкритого листа Міністру охорони здоров'я від Карлівського районного громадського об'єднання громада в якому було вказано про катастрофічний стан в Карлівській центральній районній лікарні. Вважає, що зміст зазначеного листа відповідає дійсності. На його думку, та думку окремих жителів району, з якими він спілкувався, саме через непрофесіоналізм, нехтування своїми обов'язками, бездарне керівництво, самодурство в кадрових питаннях, хабарництво, та інші порушення головного лікаря ЦРЛ ОСОБА_1 та деяких його колег в райлікарні катастрофічний стан з лікуванням жителів району. Про це свідчить і довідка комісійної перевірки із якої вбачається, що в районі висока смертність немовлят, збільшилась кількість захворювань туберкульозом, значно вищий за обласний показник онкохворих, у 3 рази виросла захворюваність на алкогольні психози.
Вважає, що він діяв у рамках ст..34 Конституції України, де кожному гарантується право на свободу думки і слова, вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно або в інший спосіб - на свій вибір.
Він є журналістом і відповідно до ст.. 26 Закону України « Про друковані засоби масової інформації» має право на вільне одержання, використання, поширення (публікацію) інформації.
У свій час у 2005 році він особисто звертався за медичною допомогою, оскільки отримав траву і ОСОБА_1 надавав йому медичну допомогу не професіонально. Керівник відповідає за все. А тому, якщо мають місце недоліки в цілому в райлікарні, то це свідчить про непрофесіоналізм керівника. Якщо пропала медична картка чорнобильця ОСОБА_4 і була сфальсифікована інша медична картка, то за це теж відповідає керівник.
Про бездарне керівництво ОСОБА_1, як гол. Лікаря свідчать такі факти. На посаді лікаря - бактеріолога працює людина, яка за фахом педагог. На посаді механіка працює колишній водій.
Про самодурство в кадрових питаннях ОСОБА_1, як головного лікаря, свідчить факт незаконного звільнення з роботи лікаря ОСОБА_3.
Проведеним ним від імені районного об'єднання «Громада» у травні 2008 р. анонімним опитуванням серед відвідувачів та хворих Карлівської райлікарні, результати якого він надав суду підтверджують негативну оцінку людей до рійлікарні. Із цього опитування вбачається, що більшість опитуваних підтвердили, що від них вимагали хабара, або натякали на це. Також більшість опитуваних висловились про те, що незадоволені якістю медичного обслуговування у Карлівській райлікарні. Він має факти, коли від людей в рай лікарні вимагали гроші за проведення обстеження судово-медичним експертом, який знаходиться в рай лікарні.
Люба публікація - це є свого роду літературний твір. У листі на ім'я Міністра охорони здоров'я, який надруковано в газеті «Аварійний вихід» виражена не тільки його думка про стан справ у лікарні, це є колективна думка. А тому він вважає, що факти викладені в газеті „Аварійний вихід” у вигляді відкритого листа Міністру охорони здоров'я від Карлівського районного громадського об'єднання громада в якому було вказано про катастрофічний стан в Карлівській центральній районній лікарні є такими, що відповідають дійсності і не порочать честь т гідність і ділову репутацію головного лікаря рай лікарні ОСОБА_1
Окрім цього, до вказаного листа був надрукований коментар, підписаний дописувачкою газети ОСОБА_5, а не ним, ОСОБА_2 А отже позовні вимоги повинні бути не до нього, оскільки редакція газети не завжди поділяє думку дописувачів і не несе відповідальності за їх зміст.
Допитна в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила суду, що у 2004 чи 2005 році, точно не пам'ятає, вона зверталась до гол. лікаря Карлівської ЦРЛ ОСОБА_1 оскільки в рай лікарні пропала мадична документація її чоловіка, який є ліквідатором наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Він був там з 25 травня по 7 червня 1986 р. Але амбулаторну картку чоловіка так і не знайшли, що послужило підставою для звернення до суду. Після звернення до суду картка була знайдена, однак окремі записи були утеряні, окремі поновлені. Більшість записів збереглась. Окрім цього, обкладинка на картці теж була замінена, оскільки на ній було видно, що вона віддрукована в типографії у 2001 році. В подальшому по вині лікарів Калівської ЦРЛ та Полтавської обласної МСЕК її чоловікові до цього часу не дали групу інвалідності, хоча він має захворювання, пов'язане з отриманням випромінювання на Чорнобильській АЕС. Вона зверталась в суд, в прокуратуру. Винними в зникненні картки її чоловіка вважає лікарів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 а також гол. лікаря ОСОБА_1
Допитна в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила, що з 2004 року бактеріологом в райлікарні працює ОСОБА_10. Вона не є лікарем. Остання у 2004 р. маючи до цього вищу освіту закінчила курси в Харківській медичній академії, була атестована і отримала диплом про присвоєння їй спеціаліста зі спеціальності - бактеріологія. Рішення про прийняття її на посаду бактеріолога біло прийнято на рівні Міністерства охорони здоров'я України.
Допитна в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснила, що у 2005 р. вона як медсестра рай лікарні помагала ОСОБА_1 надавати медичну допомогу ОСОБА_2, який звернувся до Карлівської рай лікарні з травмою.ОСОБА_2 вів себе агресивно по відношенню до ОСОБА_1, вимагав іншого лікаря. ОСОБА_1 пояснив тому, що він надасть першу необхідну допомогу, а вже лікування він може проходити в любого іншого лікаря за вибором.
Допитна в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснила, що в лютому 2008 р. захворів її зять ОСОБА_14, якого відвезли в лікарню в неврологічне відділення. ІНФОРМАЦІЯ_1 він помер. Стан лікування у відділенні вкрай незадовільний. До гол. лікаря ОСОБА_1 вона не зверталась і до нього ніяких претензій немає.
Позивач надав суду письмові докази про те, що працював на посаді головного лікаря Карлівської з 1985 по 1988 рік. Далі звільнився з посади головного лікаря за власним бажанням. У 2000 році знову був призначений на посаду головного лікаря Карлівської ЦРЛ і на цій посаді працює по цей час. Неодноразово підвищував свій професійний рівень на курсах підвищення кваліфікації , а саме в 1989, 1991 та 2004 роках і в 2008 році підтвердив вищу кваліфікаційну категорію (а.с. 25 - 29).
За результатами перевірок жодного разу не було встановлено, що він неналежним чином виконує свої обов'язки. За час роботи на посаді головного лікаря він жодного разу не притягався до дисциплінарної відповідальності. Напроти, неодноразово заохочувався за хороші показники в роботі ( а.с. 21-22).
Посаду головного лікаря ЦПЛ позивач обіймає майже 8 років ( з 2000 року по цей час ) і питання про його звільнення жодного разу не стояло.
Лікаря ОСОБА_3 було звільнено з роботи за власним бажання і той оскаржував рішення про його звільнення до суду. Суд відмовив йому в поновленні на роботу і рішення суду набрало законної сили і не скасовано.
Бактеріолог ОСОБА_10 закінчила Харківський державний університет за спеціальністю - біологія, у 2002 р. була призначена на посаду лаборанта, а після атестацій у 2004 р. в Харківській медичній академії їй було присвоєно спеціальність бактеріолога. (а.с. 44-46).
На запит суду надійшли повідомлення від прокурора району та Калівського РВУ МВС України в Полтавській області про те, що до вказаних відомств не надходило заяв та повідомлень про отримання вимагання чи отримання хабарів позивачем - ОСОБА_1. Не надходило в зазначені відомства і заяв та повідомлень про зловживання ним службовим станом чи за фактами неналежного виконання свої службових обов'язків.
Відповідач надав суду письмові докази в підтвердження своїх доводів, які були приєднані до матеріалів справи і досліджені судом.
Так, із наданих відповідачем талонів про результат анонімного опитування вбачається, що це опитування проведено майже через півроку після виходу статі, яка була надрукована в листопаді 2007 р., а опитування проведено в квітні - травні 2008 року. Із наданих відповідачем талонів, не можна зробити висновку про те, хто їх заповнював, коли і де, і чи дійсно було таке опитування, оскільки в талонах стоять тільки позначки «плюс» або «мінус». ( а.с. 33-34 )
Із заяви ОСОБА_15 вбачається, що вона у травні 2008 р. зверталась до судово-медичного експерта, де їй запропонували сплатити 12 грн. Однак, судово-медичний експерт керується відповідними нормативними актами про проведення судово-медичних експертиз і не входить в підпорядкування головного лікаря Карлівської ЦРЛ. ( а.с 60 ).
Із наданої відповідачем заяви ОСОБА_16, яка звернулась до відповідача за допомогою вбачається, що ще у 2003 році було побито її чоловіка і їй було відмовлено в його госпіталізації. Суд зважує на те, що пройшло майже 5 років і заявниця зараз звертається за допомогою до відповідача. Однак не надано суду яких - небудь даних про те, що вона зверталась до гол. лікаря ОСОБА_1
Із заяви ОСОБА_17 , яка адресована відповідачу ОСОБА_2 і яку він приєднав до матеріалів справи вбачається, що вона відправлена 11 серпня 2008 р., тобто під час слухання справи і в листопаді 2007 р. на час друкування статті відповідач на мав цього листа. А тому суд не бере вказаний лист до уваги як доказ. ( а.с. 121 - 122 ).
Відповідачем надано суду в якості доказу ксерокопія листа померлої ОСОБА_18 із якого вбачається, що вона зверталась із листом до гол. лікаря ОСОБА_1, де висловлює своє незадоволення ним, як головним лікарем, щодо стану справ в Карлівські ЦРЛ, При цьому вона наводить приклад, коли не вирішується питання про призначення групи інвалідності жителю с. Федорівна ОСОБА_4. Окрім цього висловлює своє незадоволення діями Полтавського щодо звільнення з роботи її сина ОСОБА_3 та при розгляді справи за позовом її сина ОСОБА_3 надав суду відомості щодо її захворювання. Однак суд не може зробити висновку, що відповідач мав цей лист до опублікування ним відкритого листа на ім'я Міністра охорони здоров'я в листопаді 2007 р. в газеті «Аварійний вихід» оскільки на ньому немає дати.
Суд, заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст..34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно або в інший спосіб - на свій вибір.
Відповідно до ст.. 26 Закону України « Про друковані засоби масової інформації» журналіст має право на вільне одержання, використання, поширення (публікацію) інформації.
Із наведеного випливає, що відповідач, як громадянин України і як журналіст має право на вільне поширення інформації в друкованому вигляді.
Позивачу згідно ст. 32 Конституції України гарантується судовий захист права спростування недостовірної інформації про себе та права вимагати вилучення будь-якої недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди, завданої поширенням недостовірної інформації.
Відповідно до п.3 Постанови Пленуму ВС України “Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій» № 7 від 28.09.1990 р. «Суди повинні з'ясувати, чи поширені відомості, про спростування яких пред'явлений позов, чи порочать вони честь, гідність і ділову репутацію позивача та чи відповідають вони дійсності. Під поширенням відомостей, що порочать честь, гідність і ділову репутацію громадян слід розуміти опублікування їх у пресі, передачу їх по радіо…».
Відповідно до п.17 зазначеної постанови, відповідач повинен довести, що поширені ним відомості відповідають дійсності. На позивача покладається обов'язок довести лише факт поширення відомостей, які його порочать, особою, до якої пред'явлений позов.
Позивач в судовому засіданні довів, що у пресі, а саме газеті «Аварійний вихід», засновником, видавником та головним редактором якої є голову районного об'єднання «Громада» відповідач в листі на ім'я Міністра охорони здоров'я вказано відомості, що не відповідають дійсності, ганьблять і порочать його честь, гідність та ділову репутацію, а саме: «Через непрофесіоналізм, нехтування своїми обов'язками, бездарне керівництво, самодурство в кадрових питаннях, хабарництво, та інші порушення головного лікаря ЦРЛ ОСОБА_1 та деяких його колег, нашу центральну районну лікарню люди стали називати «центральна районна трупарня»».
Відповідач не надав суду доказів того, що вказані ним в листі на ім'я Міністра охорони здоров'я у газеті «Аварійний вихід» за листопад 2007 року відомості, а саме: «Через непрофесіоналізм, нехтування своїми обов'язками, бездарне керівництво, самодурство в кадрових питаннях, хабарництво, та інші порушення головного лікаря ЦРЛ ОСОБА_1 та деяких його колег, нашу центральну районну лікарню люди стали називати «центральна районна трупарня»» відповідають дійсності.
Відповідно до ст. 23 ЦК України «Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає … у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи».
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується собою, яка її завдала, за наявності її вини.
Суд вважає, що позивач довів факт поширення відповідачем - засновником, видавником та головним редактором газети «Аварійний вихід», головою районного об'єднання «Громада» ОСОБА_2 відомостей, що є такими, що не відповідають дійсності, ганьблять і порочать його честь, гідність та ділову репутацію, які надруковані в газеті «Аварійний вихід» у відкритому листі на ім'я Міністра охорони здоров'я, а саме: «Через непрофесіоналізм, нехтування своїми обов'язками, бездарне керівництво, самодурство в кадрових питаннях, хабарництво, та інші порушення головного лікаря ЦРЛ ОСОБА_1 та деяких його колег, нашу центральну районну лікарню люди стали називати «центральна районна трупарня».
Позивач надав докази того, що поширенням вказаних відомостей йому була спричинена моральна шкода.
Відповідач в своїх запереченнях вказує, що до вказаного листа був надрукований коментар, підписаний дописувачкою газети ОСОБА_5, а не ним, ОСОБА_2 А отже позовні вимоги повинні бути не до нього, оскільки редакція газети не завжди поділяє думку дописувачів і не несе відповідальності за їх зміст.
Однак коментар був до листа, а як вказано в ньому: « Ось такий лист Карлівське районне громадське об'єднання «Громада» направило у найвищу медичну інстанцію України». Із зазначеного випливає, що лист написала не дописувачка ОСОБА_5, а редактор газети «Аварійний вихід» - відповідач по справі ОСОБА_2.
Відповідно до п.9 Пленуму ВС України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди” від 31.03.95 р. ( зі змінами від 25.05.01 р.) «…розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань ( фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках, ступінь зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості».
В судовому засіданні встановлено, що позивачу спричинено моральну шкоду в поширенні відомостей, які не відповідають дійсності і які порочать його честь, гідність та ділову репутацію. Моральну шкоду він оцінює в 500 грн.
З урахуванням обставин справи, характеру та обсягу моральних страждань, яких зазнав позивач, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості суд вважає за можливе стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 500 грн.
Відповідно до ст.. 37 Закону України « Про друковані засоби масової інформації» громадяни мають право вимагати від редакції друкованого засобу масової інформації опублікування ним спростування поширених про них відомостей, що не відповідають дійсності або принижують їх честь та гідність. Редакція зобов'язана на вимогу заявника опублікувати спростування їх у запланованому найближчому випуску друкованого засобу масової інформації або опублікувати його за власною ініціативою. Спростування повинно бути набрано тим же шрифтом і поміщено під заголовком "Спростування" на тому ж місці шпальти, де містилося повідомлення, яке спростовується.
Оскільки відомості, що порочать честь, гідність та ділову репутацію були опубліковані в засобах масової інформації, то суд вважає, що є підстава для задоволення позовних вимог щодо спростування цих відомостей через засоби масової інформації, а саме через газету «Аварійний вихід».
Враховуючи викладене, керуючись ст.. 32, 34 Конституції України, ст. 23, 1167 ЦК України, ст.ст. 57, 58, 60, 212 - 215 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2- засновника, видавника та головного редактора газети „Аварійний вихід” , голови районного об'єднання «Громада»про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди із змінами, внесеними в судовому засіданні, задовольнити повністю.
Визнати таким, що не відповідають дійсності відомості, викладені у Карлівській районній незалежній газеті « Аварійний вихід», а саме Відкритому листі Міністру охорони здоров'я, що стосуються позивача ОСОБА_1, як головного лікаря, а саме : «Через непрофесіоналізм, нехтування своїми обов'язками, бездарне керівництво, самодурство в кадрових питаннях, хабарництво, та інші порушення головного лікаря ЦРЛ ОСОБА_1 та деяких його колег, нашу центральну районну лікарню люди стали називати «центральна районна трупарня» та такими, що порочать його честь, гідність та ділову репутацію.
Зобов'язати відповідача - ОСОБА_2- засновника, видавника та головного редактора газети „Аварійний вихід” , голову районного об'єднання «Громада» спростувати зазначені поширені недостовірні відомості через газету « Аварійний вихід» на 1 сторінці на протязі 1 місяця, після набрання чинності рішення суду.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 500 грн. за спричинення моральної шкоди, а також судові витрати в сумі 25 грн., із яких 17 грн. сплата державного мита та 8 грн. за інформаційно-технічне забезпечення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання рішення.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії рішення . Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя М.Чолан