Справа № 22-Ц 3120 2006 р.                                Головуючий 1 інстанції Тюхтій П.М.

Доповідач Хопта С.Ф.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

9 листопада 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого Хопти С.Ф.

суддів Даценко Л.М., Касьяненко Л.І.

при секретарі Муханько О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 3 серпня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2006 року позивачка звернулась з зазначеним позовом, в якому просила стягнути з відповідача 14483 грн. заподіяної матеріальної шкоди та 100000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що з вини відповідача 9 серпня 2003 року сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої на місці пригоди помер її син ОСОБА_3, який знаходився в автомобілі відповідача.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 3 серпня 2006 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивачки 14483 грн. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 75000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить змінити рішення суду та зменшити загальну суму, стягнуту у рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено що 9 серпня 2003 року ОСОБА_1. перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем Форд-Сієра державний номер НОМЕР_1 допустив наїзд на електричну опору, внаслідок чого загинув син позивачки ОСОБА_3, який знаходився в салоні автомобіля відповідача. ОСОБА_1. був звільнений від кримінальної відповідальності внаслідок акту амністії. Діями відповідача позивачу заподіяна матеріальна шкода у вигляді витрат на поховання сина, виготовлення та встановлення пам'ятника і огорожі на могилі.

Зазначені обставини встановлені судом на підставі пояснень сторін, письмових доказів, яким суд дав належну правову оцінку щодо заподіяння позивачці матеріальної та моральної шкоди.

Проте колегія не може погодитись з розміром матеріальної шкоди, стягнутої судом з відповідача на користь позивачки.

Відповідно до ст. 1201 ЦК України, особа яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника. Пленум Верховного суду України від 27 березня 1992 року в постанові № 6 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" роз'яснив, -що у випадку смерті потерпілого, організація або громадянин, відповідальні за заподіяння шкоди, зобов'язані відшкодувати витрати на поховання (в тому числі послуги та обряди) тій особі, яка понесла ці витрати.

З матеріалів справи та наданих позивачкою документів вбачається, що вона понесла витрати на поховання, в тому числі на послуги та обряди в день поховання і на спорудження пам'ятника в загальній сумі 5419,50 грн., що підтверджується наданими нею товарними чеками, прибутковими квитанція від 7 серпня 2003 року, 9 серпня 2003 року та накладною про вартість пам'ятника від 28 квітня 2005 року (а.с.9-13, 16, 18).

Інші документи від .18.09.2003 року, від 11 вересня 2003 року та від 15.09.2003 року (а.с.14, 15,17,18) не можуть бути покладені в основу судового рішення, оскільки вони не пов'язані з витратами на поховання та на обряди, пов'язані з похованням, а стосуються поминальних обрядів після поховання.

За таких обставин справи, рішення суду в частині стягнення матеріальної шкоди підлягає зміні.

При визначенні розміру моральної шкоди, заподіяної позивачці, суд виходив із засад розумності, виваженості та справедливості, враховував характер та обсяг страждань, яких зазнала позивачка, характер вимушених

змін, які настали в її життєвих стосунках, конкретні обставини справи і правильно визначив розмір моральної шкоди.

Доводи апелянта про недотримання судом вимог закону при визначені розміру моральної шкоди не грунтуються на матеріалах справи, тому до уваги не приймаються. Підстав для зміни рішення суду в цій частині при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Керуючись ст. ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Змінити рішення Макарівського районного суду Київської області від З серпня 2006 року в частині відшкодування матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5419 грн. 50 коп. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.