Справа  № 2-   661/2007 p.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ                УКРАЇНИ

03 жовтня  2007  року Якимівський   районний   суд   Запорізької   області в  складі:

головуючого     судді                     -          Куценко О.О.

при  секретарі                                -          Павленко  Н.В.

за участю:

представників сторін:       -  адвоката ОСОБА_1

ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Якимівка Запорізької області цивільну справу за позовом ОСОБА_3до ОСОБА_4, треті особи на стороні відповідача Якимівська державна нотаріальна контора Запорізької області, Якимівське відділення акціонерного банку „ТАС-БІЗНЕСБАНК" про визнання права власності на частку у спадщині та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_6про визнання правочину дійсним та визнання права на частку майна у спільній частковій власності та стягнення грошової компенсації,

встановив   :

ОСОБА_3. звернулася в суд з позовною заявою до ОСОБА_4. треті особи на стороні відповідача Якимівська державна нотаріальна контора Запорізької області, Якимівське

відділення акціонерного банку „ТАС-БІЗНЕСБАНК" про визнання права власності на частку у спадщині. В позові зазначено, що з 10 листопада     1981     року     до     6     лютого     2007     року,     вона            без реєстрації шлюбу проживала однією сім'єю з ОСОБА_7. Факт спільного проживання однією сім'єю з ОСОБА_7. встановлений рішенням Якимівського районного суду Запорізької  області   від  11   квітня  2007  року.

29 грудня 2006 року ОСОБА_7., з її відома та з її згоди, зробив банківський депозитний вклад у розмірі 40 000 грн. на рахунок Якимівського відділення Акціонерного банку «ТАС-БІЗНЕСБАНК», про що був складений договір банківського вкладу  N11/26300032143001   від   29.12.2006 року.   На  цей рахунок були

 

внесені грошові кошти, які вони разом з ним заощаджували за час спільного проживання однією сім'єю. Оскільки до цієї суми не вистачало коштів, вона зробила банківську позику в акціонерному поштово-пенсійному банку «Аваль» у сумі 5 078 (п'ять тисяч сімдесят вісім) грн. 84 коп., що підтверджується кредитним договором N014/17-33/3021-82 від 20.09.2006 року. Зазначені грошові кошти були долучені до коштів, які, згодом, були внесені у грудні 2006 року на депозитний рахунок ОСОБА_7. і склали у загальній сумі 40 000 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7. помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1.

Після смерті ОСОБА_7., спадкоємцем за законом першої черги є його дочка - ОСОБА_4, позивачка, відповідно до ст.1264 ЦК України - є спадкоємцем за законом четвертої черги. Однак, з урахуванням того, що зібрані під час спільного проживання грошові кошти у сумі 40 000 грн. знаходяться на депозитному рахунку Якимівського відділення «ТАС-БІЗНЕСБАНК», відкритого на ім'я ОСОБА_7., вона не має можливості користуватися належними їй на праві спільної сумісної власності грошовими коштами.

Оскільки для доповнення грошових коштів, які були вкладені на депозитний рахунок на ім'я ОСОБА_7. вона брала кредит у сумі 5 078, грн. 84 коп., то вважає, що з 40 000 грн., які вони разом заощаджували та поклали на депозитний рахунок банку „ТАС-БІЗНЕСБАНК" їй належить 2 5 07 8 грн. 8 4 коп.

Крім того, на поховання нею були витрачені кошти в сумі З 126 грн. 30 коп.

В зв'язку з викладеним просить суд визнати за нею право власності на частку майна у спадщині - грошові кошти у сумі 28 205 грн. 14 коп., які знаходяться на депозитному рахунку в Якимівському відділенні акціонерного банку «ТАС-БІЗНЕСБАНК», відкритого на ім'я ОСОБА_7, згідно договору банківського вкладу №11/26300032143001 від 29.12.2006 року, а також стягнути з відповідача витрати у розмірі 283 грн.- сплата держмита та 30 грн. - витрат на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи.

ОСОБА_4. звернулася з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_3. треті особи ОСОБА_5., ОСОБА_6. про визнання правочину дійсним та визнання права на частку майна у спільній частковій власності та стягнення грошової компенсації. В зустрічній позовній заяві зазначено, що відповідач - ОСОБА_3. без реєстрації шлюбу проживала з її батьком ОСОБА_7., що встановлено рішенням Якимівського районного суду від 11 квітня 2007 року. 28 серпня 2005 року, батько шляхом обміну належного йому автомобіля ЗАЗ 110307, кузов НОМЕР_1 державний номер НОМЕР_2з грошовою доплатою у сумі 4 000 доларів США придбав у ОСОБА_6. автомобіль ВАЗ 21150 державний номер НОМЕР_3 кузов НОМЕР_4(в цілому вартість автомобіля сторони визначили в сумі 4 2 000 грн.). В порушення вимог п.3 ч. 1 ст.

 

208 ЦК України договір міни між ними був укладений в усній формі. ІНФОРМАЦІЯ_1року батько помер. Вона, як єдиний спадкоємець першої черги звернулася до Якимівської державної нотаріальної контори с заявою про прийняття спадщини за законом. Знаючи що письмового договору міни автомобілями між сторонами укладено не було, відповідачка 13 лютого 2007 року переоформила автомобіль ВАЗ 21150 на свого сина - ОСОБА_5., який на цей час ним користується (при цьому державний номерний знак було замінено на НОМЕР_5) . Крім того, після смерті ОСОБА_7. їй стало відомо що він мав банківський депозитний вклад в розмірі 40 000 грн. в Якимівському відділені АБ «ТАС-БІЗНЕСБАНК». У червні 2007 року ОСОБА_3. звернулася до суду з позовом про визнання права власності на частину спадкового майна, а саме на частину банківського вкладу в розмірі 28 205,14 грн. Вважає, що вона, як єдиний спадкоємець першої черги, має право вимагати від відповідача сплати на її користь 50% вартості автомобіля ВАЗ 21150 придбаного ОСОБА_7. в розмірі 21000 грн.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_3. та її представникОСОБА_1 підтримали позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_4. позов визнала частково та підтримала доводи свого представника ОСОБА_2. пояснивши, що не заперечує той факт, що позивачка має право на 50% банківського вкладу, тобто на 20 000 грн., в частині визнання права власності на частину банківського вкладу у сумі 5 078, 84 грн. позовні вимоги не визнає оскільки, вважає що немає достатніх об'єктивних доказів, які свідчили, що грошові кошти у сумі 5 078, 84 грн., які отримала позивачка в якості кредиту на придбання газового котла, були вкладені на депозитний рахунок на ім'я ОСОБА_7. Крім того, використання кредиту таким, чином є економічно недоцільним. Витрати понесені позивачкою на поховання не є розумними, оскільки вони не виправдані обставинами при яких вони були вчинені. Згодні на відшкодування витрат на поховання спадкодавця за рахунок банківського вкладу у розмірі 472, 50 грн.

Представники третіх осіб: Якимівської державної нотаріальної контори Запорізької області, Якимівського відділення акціонерного банку „ТАС-БІЗНЕСБАНК" в судове засідання не з'явилися причини їх неявки суд невідомі.

По зустрічному позову ОСОБА_4. та її представник підтримали позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_3. позов не визнала та підтримала доводи свого представникаОСОБА_1 пояснивши, що вона та померлий ОСОБА_7. не були власниками автомобіля ВАЗ 21150, так як на ім'я обох, власником автомобіля було видано генеральне доручення в силу якої представники від імені власника можуть здійснювати різні юридичні дії в тому числі і продаж автомобіля. Законодавство передбачає підстави припинення представництва за дорученням, серед яких є і відміна довіреності особою, що видала її, і смерть особи, якій видана довіреність. Однак власник спірного майна - автомобіля ВАЗ-21150, своєї генеральної довіреності на ім'я відповідача не скасував і договір купівлі-

 

продажу в судовому порядку не оспорив. Сам факт смерті ОСОБА_7. автоматично припиняє його обов'язки по представництву. Оформивши договір купівлі-продажу спірного автомобіля, відповідач тільки виконав покладені на неї законодавством і власником автомобіля представницькі обов'язки. Таким чином, ні відповідачка ОСОБА_3., ні померлий ОСОБА_7. не були власниками і не могли стати власниками спірного майна автомобіля ВАЗ-21150, оскільки чинне законодавство відповідачу і померлому ОСОБА_7., як представникам за дорученням власника спірного майна, забороняє здійснювати операцію в своїх інтересах, тобто придбати самим право власності на майно. Крім того, до складу спадщини входить тільки те майно, яке належало спадкодавцю на праві власності. З причини того, що ні померлий ОСОБА_7., ні відповідачка не були власниками спірного майна і не могли, згідно діючого законодавства придбати право власності на цей автомобіль - це майно не може входити до складу спащини.

Третя особа ОСОБА_5. в судовому засіданні позовні вимоги вважає необгрунтованими, пояснивши, що за договором купівлі-продажу придбав відповідачки ОСОБА_3. автомобіль ВАЗ 21150. З власником придбаного автомобіля він не знайомий, ніяких коштів за автомобіль не платив.

Третя особа ОСОБА_6. в судове засідання не з'явився надав письмову заяву про розгляд справи за його відсутності підтримує дані раніше пояснення про те, що позовні вимоги вважає обгрунтованими, так як на його думку він уклав з ОСОБА_7. договір міни. Автомобіль ВАЗ 21150 він купив у першого власника за генеральним дорученням на право управління, керування, продажу, зняття з обліку. За автомобіль він заплатив власнику 7 000 доларів США. ОСОБА_7. запропонував йому зробити обмін на автомобіль „Таврію" з доплатою. Він погодився та надав ОСОБА_7. та ОСОБА_3. генеральне доручення, при цьому ОСОБА_7. доплатив йому 20000 грн.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, третіх осіб, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.

Так, рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 11 квітня 2007 року, встановлений факт проживання ОСОБА_3. з ОСОБА_7. однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 10 листопада 1981 року по ІНФОРМАЦІЯ_1року (а.с.7).

ІНФОРМАЦІЯ_1року ОСОБА_7. помер (а.с.8).

При житті, 29 грудня 2006 року ОСОБА_7. був укладений договір банківського вкладу (депозиту) з акціонерним банком „ТАС-БІЗНЕСБАНК", відповідно до якого ОСОБА_7. зробив внесок на депозит в сумі 40 000 грн. (а.с.9-11).

Відповідно до ч.1 ст. 74 СК України майно набуте чоловіком та жінкою які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі належить їм на праві спільної сумісної власності.

Згідно до ч.1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Відповідно до пункту 6 Постанови Пленуму Верховного суду

 

України від 24 червня 1983 року №4 „Про практику розгляду судами справ про спадкування", вклади в кредитних установах внесені подружжям у період спільного проживання на ім'я одного або кожного з них, становлять їх спільну сумісну власність, тому спадщина відкривається лише на належну померлому дружині частку.

Таким чином, виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що банківський вклад в розмірі 40 000 грн. зроблений ОСОБА_7. в акціонерному банку „ТАС-БІЗНЕСБАНК" є спільною сумісною власністю з якої позивачка ОСОБА_3. має право на його половину, тобто на 20 000 грн.

В частині позовних вимог, щодо визнання права власності на частку майна у спадщині грошові кошти в сумі 5 078, 84 грн., які по твердженню позивачки були долучені до банківського вкладу на депозитний рахунок „ТАС-БІЗНЕСБАНКУ" то суд вважає їх необгрунтованими.

Так встановлено, що 20 вересня 2006 року ОСОБА_3. уклала кредитний договір з акціонерним поштово-пенсійним банком „Аваль" (а.с.22-23).

Відповідно до положень п.1.1.,1.2, 1.3, 1.4 зазначеного Договору ОСОБА_3. отримала споживчий кредит у сумі 5078,84 грн. строком на 18 місяців. Процента ставка за користування кредитом складає 28 % річних.

Разом з цим, відповідно до п.1 Договору банківського вкладу(депозиту) від 29 грудня 2006 року, укладеного між ОСОБА_7. та акціонерним банком „ТАС-БІЗНЕСБАНК" банк сплачував вкладнику відсотки в розмірі 13,5% річних.

Таким чином, внесення 5 078, 84 грн., які були отримані ОСОБА_3. в якості споживчого кредиту, на депозитний рахунок ОСОБА_7. в акціонерний банк „ТАС-БІЗНЕСБАНК" є економічно неогрунтованим та недоцільним.

Крім того, з матеріалів кредитної справи (а.с.83-88) вбачається, що кредит надавався для придбання газового котла, грошові кошти в сумі 5 000 грн. були перераховані банком на ПП „ОСОБА_8", що підтверджується копією накладної №171 від 19 вересня 2006 року.

На запит суду ПП „ОСОБА_8" повідомила, що 19 вересня 2006 року ОСОБА_3. через кредит в банку „Аваль" придбала на ПП „ОСОБА_8" газовий котел вартістю 5 000 грн. 21 вересня 2006 року ОСОБА_3. повернула газовий котел, а вона повернула їй гроші, однак накладну на повернення котла оформлена не була.

Допитана в якості свідка ОСОБА_9. пояснила, що працює разом з позивачкою ОСОБА_3. їй відомо, що в 2006 році ОСОБА_3. отримала кредит в банку, щоб купити газовий котел. Гроші вона дала , щоб їй привезли котел „Аристон, але у Харкові на той момент не було такого котла, тому їй нічого не привезли, і повернули гроші. Як ОСОБА_3. розпорядилась грошима, які їй повернули, коли не купили для неї котел, вона не знає.

Свідок ОСОБА_10. показав, що знає позивачку ОСОБА_3., так як його дружина разом з нею працює.   ОСОБА_3.

 

давала йому гроші в сумі 5 000 грн., щоб він купив для неї котел в м. Харкові, але котла він не привіз, бо такого як ОСОБА_3. хотіла, не було. Як ОСОБА_3. розпорядилася грошима, коли не купила котел, він не знає.

Свідок ОСОБА_11. показала, що працює разом з ОСОБА_3. їй відомо, що ОСОБА_3. брала кредит на 5 тисяч грн., щоб купити газовий котел. Однак їй не привезли котел з Харкова, так як не було такого як вона хотіла. ОСОБА_3. разом з ОСОБА_7. вирішили покласти гроші на рахунок. Ця розмова ОСОБА_3. та ОСОБА_7. відбулась у них в магазині. Це було в грудні 2006 року, і вони вирішили відкласти покупку котла до весни.

Аналізуючи наведені показання свідків, письмову відповідь ПП „ОСОБА_8" суд приходить до висновку, що вони не є достатніми данними на підставі чого можливо зробити об'єктивний висновок, що отримані ОСОБА_3. кошти в сумі 5 078, 84 грн. я кості кредиту на придбання газового котла були долучені ОСОБА_7. до банківського депозитного вкладу, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Позовні вимоги, щодо відшкодування витрат на поховання ОСОБА_7. в сумі 3 126, 30 грн. за рахунок банківського вкладу ОСОБА_7. не підлягають задоволенню з тих підстав, що відповідно до ч.1 ст. 1232 ЦК України спадкоємці зобов'язані відшкодувати розумні витрати, які були зроблені одним із них або іншою особою на поховання спадкодавця.

Таким чином відшкодування зазначених витрат передбачено тільки за рахунок спадкоємця, а банківський вклад на ім'я ОСОБА_7. на час розгляду справи не є власністю відповідачки ОСОБА_4.

Зустрічний позов ОСОБА_4. не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, згідно ч.1 ст.237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

В частині 3 зазначеної статті вказано, що представництво виникає на підставі договору, закону, акту органу юридичної особи і по інших підставах, встановлених актами цивільного законодавства

Частиною 3 ст. 238 ЦК України передбачено, що представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом. В частині 3 ст. 244 ЦК України зазначено, що довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Законодавство передбачає підстави припинення представництва за дорученням, серед яких є і відміна довіреності особою, що видала її, і смерть особи, якій видана довіреність п.2,7 ч.1 ст.248 ЦК України.

 

Згідно ч.1 ст. 715 ЦК України за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні  у власність один товар в обмін на інший товар.

Відповідно до ст. 716 ЦК України до договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частиною 5 ст. 656 ЦК України передбачено, що особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

В ч.1 ст. 210 ЦК України зазначено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Такої реєстрації підлягає і придбання автомобіля, що передбачено правилами державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 p. N 1388.

З пояснень ОСОБА_6. вбачається, що договір міни він уклав з ОСОБА_7. в усній формі та державну реєстрацію договору не проводилась.

Таким чином, цивільні права і обов'язки у сторін такого правочину не виникли, оскільки це можливо з моменту його державної реєстрації

Так, згідно доручення від 24 липня 2005 року ОСОБА_12. уповноважив ОСОБА_6. продати за власним розсудом автомобіль марки ВАЗ 21150, 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3та вчиняти щодо автомобіля інші юридично значимі дії передбачені дорученням (а.с.80).

Відповідно до доручення від 28 серпня 2005 року, ОСОБА_6. на підставі довіреності з правом передовіри за ОСОБА_12. уповноважив ОСОБА_7. та ОСОБА_3. продати на умовах за власним розсудом автомобіль марки ВАЗ 21150, 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3та вчиняти щодо автомобіля інші юридично значимі дії передбачені дорученням (а.с. 79).

Згідно доручення  від 28  серпня  2005  року ОСОБА_7. уповноважив   ОСОБА_6.     розпоряджатися   та   управляти (продавати, обмінювати, страхувати, передавати в найм) належний йому на  праві  власності  автомобіль  ЗАЗ  110307,  2003  року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2(а.с.81).

Відповідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття  спадщини  і  не припинилися внаслідок його смерті.

Таким чином, враховуючи, що померлий ОСОБА_7. не був власником автомобіля ВАЗ 21150 реєстраційний номер НОМЕР_3, суд вважає, що це майно не може входити в склад спадщини, а тому позивачка не має право на зазначене майно.

 

В зв'язку з викладеним, суд приходить до висновку, що позовні  вимоги ОСОБА_4.   задоволенню не  підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. 70, 74 СК України, ст. 218, 237, 238, 244, 248, 319, 364, 370, 372, 1232, 1258, 1261, 1263 ЦК України, ст. ст. 10, 60, 212, 213-215 ЦПК України,     суд

вирішив   :

Позовну заяву ОСОБА_3до ОСОБА_4, треті особи на стороні відповідача Якимівська державна нотаріальна контора Запорізької області, Якимівське відділення акціонерного банку „ТАС-БІЗНЕСБАНК" про визнання права власності на частку у спадщині задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на частку майна у спадщині - грошові кошти в сумі 20 000 (двадцять тисяч)грн. які знаходяться на депозитному рахунку в Якимівському відділенні акціонерного банку „ТАС-БІЗНЕСБАНК", відкритого на ім'я ОСОБА_7, згідно договору банківського вкладу №11/26300032143001 від 29 грудня 2006 року.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3судові витрати у розмірі 213 грн. -сплата держмита та 30 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В іншій частині позову відмовити.

В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_4 до ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_6про визнання правочину дійсним та визнання права на частку майна у спільній частковій власності та стягнення грошової компенсації -відмовити в повному обсязі.

Рішення                може      бути      оскаржено      до      апеляційного      суду

Запорізької області через Якимівський районний суд протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення цього рішення.