13.12.2012

Апеляційний суд міста Севастополя

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2012 року, колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

Головуючого, судді - Козуб О.В.,

суддів - Птіціної В.І., Єфімової В.О.,

при секретарі - Івченка М.О.,

за участю - представника позивача ОСОБА_1,

- відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Балаклавського районного суду м.Севастополя від 06 серпня 2012 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням Балаклавського районного суду м.Севастополя від 06 серпня 2012 року відмовлено у задоволені позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду від 06 серпня 2012 року та ухвалення нового рішення про задоволення її позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи. Вважала підстави для відмови у задоволенні її позову - Порушення нею правил утримання собак е необгрунтованими, оскільки порушення цих Правил не надає прав відповідачу для вбивства її собаки. Також зазначила, що в судовому засіданні відповідач пояснив, що здійснив постріл, коли собака вже знаходилась за територією домоволодіння відповідача. Не підтверджено відповідачем та обставина, що саме її собака забігала у двір відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з підстав недоведеності позивачем позовних вимог, наявності протиправної поведінки позивача щодо дотримання Правил тримання собак.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким вирішенням спору судом І інстанції і вважає, що спір вирішений відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права, повним з'ясуванням обставин справи.

Відповідно до ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду.

Частиною 1 ст.1167 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1193 ЦК України, шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», право власності або інші речові права особи, яка утримує тварину, обмежені обов'язком дотримання норм і вимог цього Закону.

Згідно ст.9 вказаного Закону, правила утримання домашніх тварин установлюються органами місцевого самоврядування. Особи, які утримують домашніх тварин, мають право з'являтися з ними поза місцями їх постійного утримання (супроводжувати їх). Особа, яка супроводжує тварину, зобов'язана забезпечити: безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною;. При супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду. Дозволяється утримувати домашніх тварин - у вільному вигулі на ізольованій, добре огородженій території (в ізольованому приміщенні) на прив'язі або без неї.

Пунктом 8.2 Правил благоустрію, забезпечення чистоти, порядку утримання та прибирання вуличних, дворових територій, парків, скверів та дотримання тиші в громадських містах сіл Орліновської сільської ради, затверджених рішенням Орліновської сільської ради Балаклавського району м.Севастополя № 4/46 від 27.10.2006 року, що володільці тварин зобов'язані реєструвати тварин в житлово-експлуатаційних органах, проводити їм щеплення від сказу, вигулювати собак тільки на повідку та в наморднику, крім декоративних порід, та уникати місць масового скопління людей, особливо дітей.

Згідно ч.1 ст.22 ЗУ «Про захист тварин від жорстокого поводження», при поводженні з домашньою твариною особа, яка її утримує, зобов'язана: забезпечити наявність намордника, повідка, що необхідні для здійснення вигулу домашньої тварини поза місцем її постійного утримання; забезпечити наявність на домашній тварині нашийника з ідентифікуючими позначками.

При розгляді справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 утримувала собаку С-Риччи породи лабрадор ретрівер трирічного віку, яка 05.01.2012 року близько о 21.30 годині загибла від пострілу, здійсненого відповідачем ОСОБА_2 з рушниці у дворі його домоволодіння АДРЕСА_1. Відповідач ОСОБА_2 притягнений до адміністративної відповідальності за ст.174 КпАП України.

Розглянувши справу, суд першої інстанції дійшов правильно висновку щодо недоведеності позовних вимог позивача, і вважає, що підстави для відшкодування матеріальної та моральної шкоди у даному випадку відсутні, оскільки шкода, яка завдана відповідачем позивачу шляхом пострілу в собаку, заподіяна внаслідок винних дій позивача, яка не дотримувалася Правила утримання собак та знехтувала цими Правилами, грубо порушила їх. Саме ці дії потягли здійснення пострілу у собаку відповідачем.

Колегія суддів також вважає, що позивачем не надано суду належних доказів щодо розміру матеріальної, оскільки відшкодуванню підлягають тільки реальні збитки (втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права), а надані позивачем довідки не підтверджують точного розміру цих реальних збитків, сума визначена приблизно. Крім цього, не підлягають відшкодуванню і позовні вимоги у розмірі 12000 гривень на утримання собаки протягом 1 року, оскільки підстави для стягнення саме з відповідача цієї суми позивачем не доведено, і не доведено нею, що вона понесла ці витрати саме на цю суму 12000 гривень. Не підлягають відшкодуванню і моральна шкода у розмірі 10000 гривень, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження завдання їй та її сину цієї шкоди, не обґрунтовано належним чином розмір цієї шкоди. Посилання позивача на витрачання нею часу, сил, енергії для отримання порад і консультацій у юристів та спеціалістів та збору доказів не є підставою для відшкодування моральної шкоди. Не надано нею доказів, що у зв'язку із смертю її собаки, порушений нормальний хід її життя, на підтвердження будь-якого стану її неповнолітнього сина, отримання нею стресу, фізичних страждань.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції дотримано вимог закону, правильно встановлені обставини і підстави для скасування рішення відсутні.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст.ст.303, 307, 308, 314, 315, 317, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати з цивільних справ,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Балаклавського районного суду м.Севастополя від 06 серпня 2012 року відхилити.

Рішення Балаклавського районного суду м.Севастополя від 06 серпня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цієї ухвали.

Головуючий,суддя: О.В.Козуб

Судді: В.О.Єфімова

В.І.Птіціна