V
Справа № 22-а - 5700/2006 р. Головуючий 1 інст. Павленко A.M.
Категорія оскарження рішення про звільнення Доповідач Луспеник Д.Д.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 листопада 2006 р.
Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - судді Луспеника Д.Д.,
суддів - ШвецовоїЛ.А.,Яцини В.Б.,
при секретарі - Шевченко О.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м< Харкові апеляційну скаргу представника управління праці та соціального захисту населення Куп'янської міської ради Єсікова Романа Володимировича
на постанову Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 18 вересня 2006р.
по адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1до управління праці та соціального захисту населення Куп'янської міської ради. Куп'янського міського голови Римського Михайла Івановича про оскарження рішення про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку на час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди, третя особа - ОСОБА_2.
встановила:
У квітні 2006 р. позивач ОСОБА_1 звернулася до суду зі вказаною позовною заявою, яка була нею уточнена у вересні 2006 p., зазначаючи, що наказомНОМЕР_1. (з посиланням на інший наказ від 6.12.2005 р.) була звільнена з посади головного спеціаліста відділу з питань обслуговування інвалідів, ветеранів війни і праці, постраждали від аварії на ЧАЕС та надання пільг у зв'язку з досягненням граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування.
Позивач вважала свое звільнення незаконним, оскільки відповідною посадовою особою, міським головою, не було належним чином розглянуто її клопотання про продовження строку перебування на державній службі, у зв'язку з чим їй штучно створені умови неможливості в подальшому одержання передбачених законодавством пільг та виплат при наявності стажу понад 10 років у органах місцевого самоврядування, не враховано, що вона добросовісно відносилась до виконання своїх обов'язків.
Також позивач зазначила, що її звільнення проведено з порушенням процедури звільнення і вимог, передбачених ст. 49-2 КЗпП України, не надана відпустка та не виплачені 10 посадових окладів за перебування на службі в органах місцевого самоврядування.
З урахуванням наведеного, позивач просила скасувати накази про її звільнення,
поновити на попередній посаді та стягнути на її користь середній заробіток за час
вимушеного прогулу. Крім того, просила відшкодувати завдану їй моральну шкоду в розмірі
10 000 гри., оскільки через незаконне звільнення зазнала моральних страждань та нервових
переживань.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, представники відповідачів позов не визнали, пояснивши, що звільнення позивачки проведено у відповідності до вимог чинного законодавства - КЗпГІ України та Законів України ..Про службу в органах місцевого самоврядування". ..Про державну службу".
Постановою Kyпямського міськрайонного суду Харківської області від 18 вересня 2006) р. адміністративний позов задоволений частково. Суд скасував накази про звільнення ОСОБА_1, та поновив її на посаді головного спеціаліста відділу з питань обслуговування інвалідів, ветеранів війни і праці, постраждалих від аварії на ЧАЕС та надання пільг управління праці та соціального захисту населення Куп'янської міської ради, стягнув з управління середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 497,97 грн. та судові витрати. Рішення суду в частині стягнення зарплати за один місяць допущено до негайного виконання.
В апеляційній скарзі представника управління праці та соціального захисту населення Куп'янської міської ради ставиться прохання про скасування постанови суду та прийняття повою рішення про відмову в задоволенні позову через те,'що висновки суду не відповідають обставинам справи, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права.
При цьому посилається на те. що судом не враховано той факт, що вирішення питання про продовження строку перебування на державній службі є правом міського голови, а не його обов'язком і це питання за його дорученням вирішив безпосередній начальник позивачки - начальник управління. Крім того, відсутність такого подання та не розгляд цього питання самим міським головою не може свідчити про порушення законодавства щодо дотримання процедури при звільненні позивачки, оскільки її звільнення пов'язано з юридичним фактом - досягненням граничного віку перебування на державній службі. Враховуючи. що звільнення позивачки відбулося не з ініціативи адміністрації, а в силу припинення державної служби, то порушення положень ст. 49-2 КЗпГІ України не було.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися,
перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за
необхідне скаргу задовольнити, виходячи з наступного.
Задовольняючи частково адміністративний позов, районний суд виходив з того, що звільнення позивачки проведено з порушенням норм діючого законодавства, оскільки міським головою не було попередньо розглянута її заява про продовження строку перебування на державній службі та була порушена процедура вивільнення працівника з роботи, передбачена ст. 49-2 КЗпП України.
Судова колегія вважає, що при розгляді справи суд першої інстанції порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та висновки суду не відповідають обставинам справи, що с згідно з пунктами 3 і 4 ст. 202 КАС України, підставами для скасування судового рішення з ухваленням нового рішення.
Матеріали справи свідчать про те, що наказом НОМЕР_1. (з посиланням на інший наказ від 6.12.2005 р.) позивач ОСОБА_1. звільнена з посади головного спеціаліста відділу з питань обслуговування інвалідів, ветеранів війни і праці, постраждалих від аварії па ЧЛГС та надання пільг у зв'язку з досягненням граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування (а.с.3,4). Наказ від 6.12.2005 р. фактично був попереднім. так як позивачка знаходилась на лікарняному і даний наказ за протестом прокурора був змінений наказом від 24.03.2006 р. (а.с.32). Таким чином, районний суд скасував наказ від 6.12.2005 p., якого юридично вже не існувало.
Відповідно до ст. 7 КЗпП України підстави для припинення трудового договору деяких категорій працівників за певних умов встановлюються законодавством.
Згідно зі ст. 18 Закону України „Про службу в органах місцевого самоврядування граничний вік перебування на службі в органах місцевого самоврядування становить 60 років для чоловіків і 55 років для жінок.
Статтею 20 цього ж Закону передбачено, що, крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", цим та іншими законами України, а також у разі, зокрема: досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування (стаття 18 цього Закону).
У зв'язку з наведеним посилання суду першої інстанції про порушення процедури вивільнення працівника є безпідставними, оскільки надані правовідносини ст. 49-2 КЗпІІ України не поширюється. Оскільки позивачка досягла граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування, то зазначена служба припинена з підстав, передбачених ст. 18 вищеприведеного Закону і норми КЗпП України не підлягають застосуванню, оскільки припинення цієї служби не можна кваліфікувати .
Посилання позивачки на те, що міський голова попередньо особисто не розглянув її
заяву про продовження строку перебування на державній службі і погодження з цим суду
першої інстанції, як наслідок того, що звільнення позивачки не відповідає вимогах
законодавства, безпідставні і грунтуються на невірному розумінні та тлумаченні
законодавства.
Передбачене ст. 18 Закону України ..Про службу в органах місцевого самоврядування" положення про те, що термін перебування на службі в органах місцевого самоврядування може бути продовжено, але не більш як на 5 років за рішенням сільського, селищного, міського голови, голови районної, районної у місті, обласної ради ніяким чином не пов'язано з юридичним фактом - досягнення граничного віку перебування на державній службі, як безумовною підставою для припинення цієї служби чи з процедурою звільнення такої особи. Зазначене положення закону є правом міського голови, а не його обов'язком і такого його рішення не було.
Керуючись ст. ст. 196, п. З ст. 198, 202, 205, 207 КАС України, судова колегія судової палати,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу представника управління праці та соціального захисту населення Куп'янської міської ради - Єсікова Романа Володимировича задовольнити.
Постанову Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 18 вересня 2006 р. скасувати.
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1до управління праці та соціального захисту населення Куп'янської міської ради. Куп'янської о міського голови Римського Михайла Івановича про оскарження рішення про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку на час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення постанови в повному обсязі.