АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03110 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а
Справа № 2-4170/12 Головуючий у 1 інстанції: Шевчук А.В.
Апеляційне провадження №22-ц/796/470/2013 Доповідач: Стрижеус А.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 січня 2013 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого-судді Стрижеуса А.М.,
суддів: Поліщук Н.В., Шкоріної О.І.,
при секретарі: Зражевській Н.О.
за участю: представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору позики недійсним, -
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_4 про визнання договору позики недійсним.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 16 жовтня 2009 року між ним та ОСОБА_4 був укладений договір позики, за яким ОСОБА_5 отримав у позику іноземну валюту 100000 доларів США та зобов'язався повернути її за першою вимогою, однак не пізніше 01 квітня 2010 року. На підтвердження укладення договору позики та його умов ОСОБА_5 оформлено розписку позичальника.
На його думку, оскільки ні він, ні відповідач не мають ліцензії на здійснення валютних операцій, то вони не мали права укладати договір позики іноземної валюти.
Таким чином, за відсутності ліцензії він позбавлений можливості повернути отримане за договором позики, оскільки його зобов'язання визначене в іноземній валюті.
З огляду на зазначене, позивач просив визнати недійсним договір позики з підстав недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог ч.1 ст. 203 ЦК України і його невідповідності цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_3
Представник відповідача ОСОБА_2 проти доводів апеляційної скарги заперечувала, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, 16 жовтня 2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір позики, за яким ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_4 у безпроцентну позику іноземну валюту в сумі 100000 доларів США та зобов'язався повернути її за першою вимогою однак не пізніше 01 квітня 2010 року. На підтвердження укладення договору позики та його умов ОСОБА_3 оформлено розписку позичальника.
Виходячи з положень ст.ст. 207, 827, 828 ЦК України наведена обставина свідчить про вчинення сторонами правочину - укладення договору позики.
Статтею 99 Конституції встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон не встановлює обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до ст.192 ЦК України, іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання та валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України.
Так, ст. 5 Декрету передбачено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування та здійснення валютних операції, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліценції видаються комерційним банкам, іншим фінансовим установам України, та не відносяться до оспорюваних правовідносин сторін.
Крім того, вищезазначеною статтею Декрету визначено перелік операцій, які потребують індивідуальної ліцензії на здійснення валютних операцій.
Як убачається з даного переліку в ньому відсутні операції по наданню позики в валютній одиниці фізичними особами, один одному. Тобто, для здійснення даного правочину (договору позики в іноземній валюті), отримання відповідних ліцензій не передбачено.
Колегія суддів, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність, а тому не можуть бути прийнятті до уваги.
Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і підстави для його зміни або скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: